«Така історія – дуже цікава!»

15 березня уже вдруге успішно пройшов День читання книг «Дня» (відео— і численні фото з флешмобу див. на сайті «Дня» www.day.kiev.ua). Харків також приєднався до ініціативи з поширення розумного. Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, який попередньо вже інтелектуально «озброїв» своїх студентів, придбавши чималу кількість примірників минулорічного історичного бестселера «Дня» «Повернення в Царгород», запросив «днівців» обговорити видання безпосередньо в аудиторії вишу.  Представляти книгу головний редактор «Дня», автор ідеї книги Лариса Івшина доручила двом з його співавторів — редактору відділу історії «Дня» Ігорю Сюндюкову та кандидату історичних наук, голові правління Фундації імені Олега Ольжича Сергієві Коту. На заході зібралися майже двісті студентів, здебільшого першокурсники. Від вишу у розмові взяв участь завідувач кафедри історії держави і права України та зарубіжних країн Володимир Гончаренко.

«ЗАХОДИ «Дня» МАЮТЬ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ»

«Вважаю, що заходи, які здійснює газета «День», мають національне значення. Вони надзвичайно важливі, і потрібно проводити їх якомога частіше. Молоді люди сьогодні доторкуються до історичного та філософського аспектів, і це буде вельми корисно для них у подальшому житті», — зазначив, відкриваючи захід, проректор вишу з наукової роботи Анатолій Гетьман.

Проект невипадково представляється в університеті імені Ярослава Мудрого — значна частина книги присвячена саме його видатній постаті. Понад те, минулого року Національний юридичний університет підтримав ініціативу «Дня» з оголошення 2015-го роком Ярослава Мудрого і провів низку заходів.

Автори багато розповідали про історичні події, які сприяли формуванню та розвитку нашої держави, а Ярослава Мудрого називали втіленням державної мудрості та сили волі, які необхідні справжнім лідерам. «Вам і вашим одноліткам відповідати за долю держави. Ви повинні пам’ятати, що знання своєї історії напряму впливає на те, яке майбутнє нас чекає. І через такий зв’язок із сьогоденням, ми вважаємо, що наша книга не втрачає актуальності», — наголосив Ігор Сюндюков.

«Саме газета «День» відчуває потребу у цьому базисі, який потрібен суспільству, потрібен кожному молодому поколінню. Ця книга — цеглинка, яку газета «День» вклала у загальну справу розбудови нашої країни», — зауважив Сергій Кот, розповідаючи про значення книги для формування національної свідомості.

«РАЗОМ МИ ЗМОЖЕМО НАБЛИЗИТИСЯ ДО ПРАВДИ»

Після промов відбувся живий діалог між авторами та студентами, які активно включилися в обговорення. Наводимо його найцікавіші фрагменти:

— Які джерела ви використовували у своїй роботі для того, щоб сформувати об’єктивну картину подій?

— Ми на документах простежили увесь шлях, наприклад, давньоукраїнських фресок, які опинилися у Новгороді: на довоєнних облікових київських документах музеїв, німецьких документах на евакуацію — вивезення їх з Києва до Німеччини, знайшли американські документи у Баварії, повні списки з номерами, де було зазначено, що їх було передано в СРСР, новгородські документи та багато інших списків та обліків. Сліди заплутувались, і нам навіть довелося робити кримінальну експертизу, щоб з’ясувати причину розходження даних. Система доказів, як у суді, — сміється Сергій Кот.

— Ваша книга позиціонується як безперечний доказ української державності?

— Історія складна, і навколо цієї теми завжди велика полеміка. Засадничий факт — Київська Русь була метрополією, панівною територією щодо майбутніх земель, де потім зросла Московська держава. А Українська держава постала саме із Київської Русі.

— Як можна зберегти історію на цьому складному етапі для нашої країни? Тобто як не занедбати її та мати розуміння, якою вона має бути?

— Той колосальний матеріал, який охоплює три кола питань, викладений у книзі. І за кожним рядком стоять роки, десятиріччя копіткої, тяжкої праці кожного науковця. Що довше історія, то нам важче відновити, як було у деталях. Ми можемо лише вибудовувати якісь логічні схеми, на жаль. Тому ми всю історію не можемо пояснити, але разом ми зможемо наблизитися до правди, — говорить Сергій Кот.

«День» ПОТРЕБУЄ ПІДТРИМКИ СУСПІЛЬСТВА»

— Дуже цікаво було почути про повернення таких українських пам’яток,  як фрески, до України. Чи є така серйозна проблема, адже багато їх за межами України, хоча по праву належать нашій державі?

— Так, звичайно. Наприклад в Америці, в музеї Метрополітен є зал з давньоруськими пам’ятками. І питання: як вони туди потрапили? Найімовірніше незаконним шляхом. Вивезені були під час війн, конфліктів, чорними археологами. Так само у Лос-Анджелесі, у Відні й в інших містах. Сталінський режим продавав за копійки на аукціонах українські культурні цінності. Чи можемо ми їх повернути — складне питання. Далеко не все ми зможемо повернути. А таких пам’яток за кордоном дуже багато, — говорить Ігор Сюндюков.

— А чи отримуєте ви якусь підтримку, чи хоча б відгук від владних кіл? Адже на сьогодні це має актуальність, чи не так?

— Дуже болюче питання, — гірко усміхаються співавтори книги. — Зараз у складних умовах наша влада не виявляє достатнього розуміння гуманітарної сфери взагалі. І зокрема необхідності історичних досліджень, щоб історія була правдивою та на її базі формувалася громадянська свідомість. Ця книга є об’єктивною, тому що вона написана на громадські пожертви, — відповідає Сергій Кот. А президент Благодійного фонду підтримки ініціатив «Дня» Микола Гриценко додає, що книжкова діяльність газети «День» — волонтерська діяльність громадської сфери.

— Як ви вважаєте, яким чином інститут громадянського суспільства і народ взагалі може посприяти подальшому розвитку української державності?

— Суспільство має підтримувати якісне своє. Газета «День» — це цілий холдинг інтелектуальних ініціатив, які мають бути сприйняті і засвоєні всіма українцями. Кілька років тому директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків із діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» Ірина Ключковська виголосила думку: «15 років «День» робить багато для суспільства. Час уже й суспільству зробити щось для «Дня». Із цієї ідеї постав Благодійний фонд сприяння ініціативам «Дня», який згуртовує людей, готових фінансово підтримувати інтелектуальні проекти і платити за своє. Це приклад поведінки для всіх громадян, — говорить Ігор Сюндюков. 

«ТАКІ ЗАХОДИ ПРОБУДЖУЮТЬ ІНТЕРЕС ДО НАШОЇ ІСТОРІЇ»

Також студенти цікавилися історичними фактами, такими як роки зведення храму Софії Київської, цю тему історики обговорювали з особливим ентузіазмом. Також Ігоря Сюндюкова запитали, у чому унікальність книги. «Якщо казати, що вона єдина у своєму роді — то, звичайно, це не так. Але мусимо сказати, що в Україні досі не було популярної, доступної, цікавої, особливо для молоді, книги. І якщо це буде лише перша ластівка — ми будемо щасливі, тому що ми проторували небо цим ластівкам», — зауважив Ігор Радикович.

Наприкінці заходу автори найцікавіших запитань отримали книгу та примірники газети «День» у подарунок.

«Такі заходи пробуджують інтерес до нашої історії та розширюють світогляд. Завжди дуже цікаво дізнатися щось нове, особливо від людей, які є знавцями у своїй сфері — дослідників-істориків», — ділиться Віталій, студент першого курсу. «Хочеться сказати «дякую» організаторам, які  влаштували цей захід, тут відкрилося багато нового, чого особливо я не знав щодо постаті Ярослава Мудрого, великого діяча української історії», — коментує другокурсник Дмитро. А першокурсниця Ганна додає: «Тут, на заходах газети «День», можна поспілкуватися з авторами книг, поставити їм запитання. І це все відбувається у неформальній обстановці, не в межах лекції, тому це дуже цікаво».

Володимир Гончаренко говорить: переконався, що студенти з кафедри дуже серйозно ставляться до історії України та до важливості формування у суспільстві громадян із сильною позицією та громадянською свідомістю. «Ми зараз бачимо, як глибоко дивиться наша молодь, а такі заходи, як представлення книг газети «День», дають їм додатковий поштовх для роздумів. Вони ставлять гострі запитання, готові дискутувати, а автори-історики допомагають їм роз’яснити незрозумілі питання», — вважає завідувач кафедри історії.

Зал був повний уважних слухачів, а по закінченні представлення деякі з них залишилися, щоб поставити додаткові запитання авторам книги «Повернення в Царгород» і попросити підписати їм отримані примірники.