Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

«ТИХИЙ ВИР» ФЕДОСЄЄВОЇ-ШУКШИНОЇ

У знаменитої актриси сьогодні ювілей
25 вересня, 1998 - 00:00

Світська хроніка нині більше пересуджує те, з Барі Алібасовим
іще Федосєєва-Шукшина чи вже ні, в Америці її старша дочка Ольга чи тут,
із ким одружена її молодша дочка Маша, в яку була закохана вся «На-на»?..
Про акторські ж роботи Лідії Миколаївни чомусь мовчать.

Лише професіонали кіно не втомлюються нею захоплюватися.
«Був колись на Русі звичай дарувати «тиху» милостиню: непомітно класти
милостиню на віконце бідного і йти геть. Мимоволі пригадується цей звичай,
коли з екрана дивляться очі Федосєєвої, ласкаві, добрі й багато пробачаючі».
Це думка режисера Василя Ординського, у фільмі якого «Ровесниці» актриса
зіграла одну з перших своїх ролей.

«Ліда виросла у велику російську актрису. Такими я уявляю
собі актрис Малого театру минулого століття: без пози, без манірності,
відкритих серцем, мужніх духом... Є народні акторки за званням, а Ліда
— народна актриса за своєю сутністю», — каже про неї Сергій Никоненко,
який і не раз знімався з Шукшиною, і знімав її у своїх фільмах.

Коли думаєш про неї, пригадується передусім чисте обличчя
Люби Байкалової з «Калини червоної» — вкрите ластовинням, із віями, що
вигоріли на сонці, рум’янцем на всю щоку. У цій стрічці актриса принципово
працювала без гриму. І не дивно, що її обличчя, наче вмите джерельною водою,
за його природною чистотою порівнювали з атласною шкірою шукшинівських
наречених-берізок. Героїня, котра прихистила злодія, що вийшов із зони,
й котра пробудила в ньому людину, існувала на екрані з достовірністю і
безпосередністю непрофесійного актора.

Недарма після перших фільмів Василя Макаровича — «Дивні
люди», «Пічки-лавочки» — дехто вважав, що режисер просто вирішив зробити
зі своєї милої дружини актрису, доручивши зіграти саму себе. Але потім
хтось згадував, що бачив уже цю випускницю вдіківської майстерні С. Герасимова
в картинах «Максим Перепелиця» (лаборантка), «Два капітани» (студентка),
«Катя-Катюша» (Діна), «Яке воно, море?» (Настя). Фольклорна російська краса
(чим не Марія-Майстриня чи Василина Прекрасна?), корона світло-русявого
волосся, світло-карі очі на пів -обличчя, створювали відчуття щирості й
цілісності її простих героїнь.

Втім, просто органічного існування на екрані Федосєєвій-Шукшиній
було мало. Її ще з часів ВДІКу вабили ролі характерні, гротескові, в її
роботах рівнинний російський спокій сусідував із гострим почуттям комічного.
Свою Хохлакову з інсценування «Братів Карамазових», войовничу «пані з брошурами»,
вона доводила до фарсу, оголюючи ідіотизм ярої феміністки. Всі реготали,
дивлячись на її курку-полковницю з виряченими очима з «Дядечкового сну»,
а її пушкінська Дона Анна була тим самим «тихим виром», від якого можна
всього чекати. І хіба потім це не відбилося в численних комедіях, зіграних
Шукшиною: «Дванадцяти стільцях», «Мертвих душах», «Ширлі-мирлі», «Особистому
житті королеви»?

Звичайно, її багато в чому сформувала творчість чоловіка,
Василя Шукшина, з його тугою за жіночим ідеалом, яка виявлялася часом...
у «антиідеальних» жіночих образах. Їх Лідія Миколаївна також створювала
із задоволенням, наче зводячи рахунки і з безкрилим побутовізмом і тупим
консерватизмом життєвих норм. Це і внутрішньо отупіла, сонно-поблажлива
«господиня серванта» з «Прошу слова», і дружина дивака-літератора з «Шапки»,
і тупа хімічка з «Ключа без права передачі».

А останнім часом актрису ваблять ролі відверто негативні,
на зразок Амалії фон Шпільце у «Петербурзьких таємницях» або сестри боярина
Кучки в «Князі Юрії Долгорукому». Хоч і тут Федосєєва-Шукшина розкриває
передусім бабське начало. Від нездійсненого жіночого щастя в них і прокидається
підступність і потяг до руйнування.

Сьогодні у Лідії Миколаївни ювілей. Ми вітаємо улюблену
актрису, бажаємо їй нових ролей і особистого щастя.

№183 25.09.98 «День»

При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»

Петро ЧЕРНЯЄВ, Москва, «Киноглаз»,спеціально для «Дня»
Газета: 
Рубрика: