Я — для того, щоб голос мого народу достойно вів свою партію в багатоголосому хорі світової культури.
Олекса Тихий, український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи

Торгівля людьми: тепер в Україні

Як не стати жертвою?
29 жовтня, 2009 - 00:00

Українці, які раніше працювали за кордоном, дедалі частіше залишаються вдома через економічну кризу. Трудова міграція повертається обличчям всередину країни: популярними стають маршрути не в Європу, а з села до великого міста чи з невеликих містечок до курортних зон. Утім, чимало з мігрантів навіть у себе на батьківщині залишаються «нелегалами». А отже, вітчизняного забарвлення набувають і такі проблеми, як експлуатація й торгівля людьми. «Купуй українське!» — виголошують тепер не лише виробники продуктів харчування й туроператори, а й шахраї.

Мешканець міста Лозова Харківської області Геннадій влаштувався на сезонну роботу в один із кримських санаторіїв. Заробітну платню обіцяли мізерну, але вибору не було: чоловік мусив повертати до банку кредит, який раніше взяв, щоб хоч якось прожити. На новій роботі відразу сказали: працюватиме нелегально. Паспорт та санітарну книжку в робітника вилучили, виходити за територію бази відпочинку суворо заборонили. Через певний час Геннадій став почуватися зле і вирішив достроково повернутися додому. Проте розірвати угоду та повернути документи керівництво відмовилося. На допомогу міліції потерпілий навіть не сподівався, тож, щоб хоча б до когось звернутися, зателефонував до редакції місцевої газети. Саме журналісти разом зі спеціалістами Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда Україна» допомогли Геннадієві визволитися та отримати назад паспорт. На щастя, ця історія завершилася відносно благополучно: герой живий-здоровий і продовжує працювати на сезонних роботах у Криму. Цього разу — легально й з належним оформленням. Щоправда, кривдників так і не було покарано. Написану до міліції заяву потерпілий забрав назад, кримінальну справу не порушили. У тому санаторії, наскільки відомо, і надалі продовжують працювати «неофіційні» робітники. І далеко не всі серед них намагаються захистити свої порушені трудові права.

Геннадій — один із небагатьох, хто зважився розповісти про свій горе-заробіток широкій громадськості. Саме з цією метою він узяв участь у прес-клубі на тему «Рабство та торгівля людьми всередині України», організованому правозахисним центром «Ла Страда». У зустрічі взяли участь правозахисники, представники Міністерства внутрішніх справ, Міністерства праці та соціальної політики, Державної служби зайнятості.

Нелегальне працевлаштування в своїй країні буває не менш небезпечним, аніж виїзд за кордон, попереджають правозахисники. Як розповідає представник Міжнародної організації з міграції Оксана Горбунова, кількість звернень потерпілих від внутрішньої торгівлі людьми постійно збільшується — від шести осіб 2004 року до понад сорока осіб 2008-го. За останні кілька років змінився й типовий «портрет» жертви незаконної експлуатації. Якщо раніше шахраї цікавилися дівчатами та жінками, потенційними працівницями секс-індустрії, то сьогодні основний інтерес становить робоча сила — молоді чоловіки. Найбільш вразливою категорією населення О. Горбунова вважає мешканців віддалених куточків України. Працьовиті селяни, погано обізнані щодо можливої небезпеки і часто надміру довірливі — саме те, що потрібно вербувальникам.

Торгівля людьми всередині держави — відносно нове явище, стверджує президент центру «Ла Страда Україна» Катерина Левченко. До 2000 року вважалося, що злочини цієї категорії обов’язково передбачають перетин кордону. «Внутрішній» різновид торгівлі людьми вперше був визначений у Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності, ухваленій 2000 року. Тоді ж було затверджено протокол до неї про попередження й запобігання торгівлі людьми, який 2004 року ратифікувала Україна. А у вітчизняному Кримінальному кодексі трудова експлуатація була кваліфікована як злочин лише 2005 року. Ознаки внутрішньої торгівлі людьми — такі самі, як і в подібних злочинів за кордоном, розповідає К. Левченко. Наприклад, невиплата заробітної платні, обмеження вільного пересування, вилучення документів, фізичний та моральний тиск з метою примусу до праці, втягнення в боргову кабалу.

То як же самому не стати жертвою? Найбільш ефективний спосіб — знати законодавство та «довіряти, але перевіряти». Належним чином оформлювати трудові відносини з роботодавцем та в будь-якій ситуації співпрацювати з місцевими центрами зайнятості радить директор Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю Володимир Сумовський. Цивільні трудові угоди, які в цілому дозволені в нашій державі, без правильного оформлення можуть стати прямим квитком до рабства, стверджує він. Зокрема, усі укладені трудові договори мають обов’язково реєструватися у Державному центрі зайнятості. Як повідомив В. Сумовський, протягом восьми місяців цього року Держнаглядпраці здійснив 32 тисячі перевірок по всій Україні, в результаті чого виявив порушення трудового законодавства 5703-ма роботодавцями. Страждають від цього понад 125 тисяч людей, що становить вісім відсотків від загальної кількості найманих працівників України. Переважна кількість порушень (92 %) — саме неналежно оформлені трудові відносини.

Анна ПУЧКОВА
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments