Минуле не зникає. Героїчно пролита кров не зникає. Вона трансформується в нову форму духовної енергії, породжує людину, яка має його виспівати. Минуле воскресає і розцвітає в генієві.
Євген Сверстюк, український письменник, доктор філософії, президент Українського пен-клубу

«Тут усе життя стає мистецтвом»

Як поєднати заготівлю дров та інформаційні технології, знають мешканці «креативного будинку» в Пущі-Водиці
16 березня, 2018 - 12:37
«САМОМУ ЧАСОМ ВАЖКО РЕАЛІЗУВАТИ ЯКИЙСЬ ЗАДУМ — НЕ ВИСТАЧАЄ ВІРИ, ЕНЕРГІЇ ТОЩО. ТОЖ МИ ПІДТРИМУЄМО ЛЮДЕЙ, ЩОБ ВОНИ ВТІЛЮВАЛИ СВОЇ ІДЕЇ», — ГОВОРИТЬ САША ГАЙДАЙ ПРО СТВОРЕНИЙ НИМ CREATIVE HOUSE

У багатьох селище Пуща-Водиця асоціюється з маєтками українських чиновників і радянськими санаторіями. Також це мальовниче місце для зйомок фільмів і для прогулянок, куди нескладно добратися з Києва — є маршрутки і романтичний трамвайчик, що їде з Контрактової площі.

Зимний початок весни — не кращий час для відпочинку в Пущі, але ми з фотографом все одно їдемо туди не за цим. Вже півроку на вулиці Квітки Цісик (колись — Пушкінська, Сталінградська, Гамарника) існує Creative House, дослівно — «Креативний будинок». Дизайнер Олександр Гайдай якось відчув потребу працювати серед природи. Ідея настільки захопила, що він захотів дати таку можливість й іншим. Що з того вийшло, Саша розповів і показав «Дню».

ЕВОЛЮЦІЯ З СОКИРОЮ

«Ці прапорці з’явилися тут три тижні тому, — Саша показує яскраві прапорці, розвішані на гіллястому дереві поруч із невеликим будинком. — Я співаю в групі «Единовсе», тоді був наш концерт, прийшли гості. З’явилась ідея написати різні побажання, мантри і розвісити їх на дереві, як це роблять у Непалі. От і зробили».

На подвір’ї стоїть строката кабінка. Саша, сміючись, називає її першим арт-об’єктом Creative House. «Спочатку тут не було туалету, і я сказав власнику будинку, що заїду, тільки коли він з’явиться. Він побудував каркас, а ми з художниками його дружно розмалювали», — пояснює хлопець.

Біля сходів маячить сокира. Взимку двічі чи тричі на тиждень Саші та Ані Дем’яновій, яка разом із ним є майстром у цьому проекті (тобто людиною, яка постійно опікується будинком), треба ходити до лісу по дрова. «Однією з моїх цілей було прожити зиму на своїх дровах. Взагалі мені було цікаво, як це — перезимувати в не дуже комфортному будинку, — зізнається хлопець. — Доводилося вирішувати задачі з опаленням, боротися з протягами. Все постійно вдосконалювалося. Спочатку в нас була тупа сокира, потім ми її заточили, а згодом купили нову».

ПРОСТІР ВТІЛЕННЯ ІДЕЙ

Ми заходимо у двокімнатний будинок, де резиденти збираються розповідати про свої досягнення. Пахне шоколадом — Саша готує в мультиварці десерт брауні. Стіни прикрашені строкатим декором у вигляді сходів із розфарбованих гілочок — Аня, яка є художницею, полюбляє робити такі речі. На шафі складений запас дров, піч вимкнена, але ще тепла. Ми сідаємо в кімнаті, де розвішена 21 картина — серія Ані, натхненна Євангелієм від Йоана. 

«Нещодавно я проглядав свої записи у щоденниках 2003 чи 2004 року і здивувався тому, що писав там, як хочу створити щось на кшталт Creative House. З часом забув про це, — говорить Саша. — Для мене цей будинок — простір, де люди можуть реалізовувати свої ідеї або проекти, від маленьких до глобальних, наприклад, щоб змінити систему освіти». 

АННА ДЕМ’ЯНОВА СИДИТЬ ПОРУЧ ІЗ СЕРІЄЮ СВОЇХ МАЛЮНКІВ, «ПОРТРЕТІВ ФРАЗ» ІЗ ЄВАНГЕЛІЯ ВІД ЙОАНА. ДУМКИ ПРО ТАКИЙ ПРОЕКТ У ХУДОЖНИЦІ БУЛИ ДАВНО, АЛЕ ВТІЛИТИ ЙОГО ВОНА ЗМОГЛА ТІЛЬКИ У ПУЩІ-ВОДИЦІ, ДЕ ДОВЕЛОСЯ БАГАТО ЗАЙМАТИСЯ ПОБУТОМ І ЧІТКО ПЛАНУВАТИ ДЕНЬ

ПЕРША СПРОБА

Вперше ідея з таким простором для дій втілилася півтора року тому. Перед тим Саша знімав квартиру в Києві, а коли задум сформувався, почав збирати охочих з’їхатися в будинку в Пущі-Водиці. Відгукнулися люди з різних регіонів: хлопчина з Запоріжжя, дівчина з Золочева та дівчина з Ланівців. Разом із Сашею вони орендували будинок на 14-й лінії й прожили там чотири місяці.

У першій версії Creative House люди жили разом, влаштовували різні зустрічі, на яких обговорювали, наприклад, особливості графічного дизайну чи те, як скласти резюме. Також взаємодіяли з місцевою громадою. Але, на відміну від нинішнього Creative House, не обов’язково було мати конкретний проект і план його втілення.

Саша показує світлину з горою сміття. «Це не ми, — сміється він. — Це звалище ми побачили на одній із вулиць. Люди приїздили туди і скидали все, що можна. У Пущі живе багато активістів, тож ми скооперувалися з ними, щоб сміття прибрати. Робили це протягом місяця. Щотижня приходили туди і потроху вигрібали його. Знаходили там шприци, підгузки у величезній кількості й багато іншого. В останній день прибирання вивезли дві машини сміття. Також поставили там різнокольоровий паркан. Потім власники ділянки знесли його. Але зараз там чисто, свою задачу ми виконали».

Ще мешканці першого Creative House разом із місцевими активістами прикрасили закинуту будівлю на 3-й лінії. Вони влаштували арт-пікнік на озері, де художники та інші охочі малювали. Потім п’ять картин вставили у рами порожнього будинку. Зараз це додає яскравості у пейзажі Пущі.

Проект змінив життя деяких його учасників. Один хлопець вирішив поміняти фах і стати психологом, разом із дівчиною він поїхав до польського Вроцлава, де зараз вчиться цьому. А дівчина з нуля вивчилась у Саші дизайну і тепер працює у цій сфері. Сам Саша отримав запрошення погостювати в Канаді й поїхав туди на кілька місяців. А коли повернувся, вирішив повторити творчий проект у Пущі-Водиці.

«ЦЕ НЕ ГУРТОЖИТОК»

«Влітку заїхав у цей будиночок один і прожив так кілька місяців, — згадує Саша. — Спочатку було важко, але все розвивалося. До мене приходило багато друзів, я проводив заняття з дизайну. Один із перших проектів тут — розробка сайта, цим займалися п’ять дизайнерів. У підсумку сайт передумали запускати, але дизайн ми розробили, мої учні «прокачались» на цьому проекті».

Одним із перших учасників другого Creative House став Андрій Пивовар. «Раніше Андрій працював у банку, сидів там у «конурці». Його це дістало, він поїхав у подорож, а коли повернувся, вирішив зайнятися дизайном», — каже Аня.

Андрій з нуля вчився у Саші дизайну протягом трьох місяців. Почав ще у Києві, до початку другого Creative House, згодом переїхав до Пущі. «Метою Андрія було напрактикуватися до рівня джуніора і знайти роботу, — розповідає Саша. — Три місяці я ділився досвідом, ми разом реалізували кілька проектів, за які він отримав гроші й роботи в портфоліо. На початку січня Андрій знайшов роботу у дизайн-студії. Це моє особисте досягнення як вчителя і один із реалізованих проектів тут».

Взагалі, щоб потрапити до Creative House, потрібно мати певний проект і план його реалізації з термінами. Треба описати це в гугл-формі, й якщо ви із засновниками проекту влаштуєте одне одного — приїхати. У творчому будиночку треба платити за проживання та їжу, але головне — втілювати свій задум. «Якщо людина приїхала просто пожити, це перетворюється на гуртожиток, це не те, — додає Саша. — Але ми не тиснемо на людей. Один учасник проекту не робив те, що збирався. Ми проговорили це, і він спокійно з’їхав».

Раз на тиждень усі учасники Creative House разом обговорюють побут і свої проекти. Максимально тут жило чотири людини, для комфортного проживання достатньо трьох. Утім, за ці півроку в будиночку побувало чимало людей: хтось заїжджав на кілька місяців, хтось приходив на зустрічі, присвячені дизайну та малюванню.

ЛЕГЕНДА АНІ

Якраз перед нашим приїздом Аня закінчила заняття з малювання. Віднедавна вона проводить їх тут регулярно. Про Creative House художниця дізналася від друга, якось приїхала сюди на концерт і зрозуміла: це те, про що вона мріяла.

«Років п’ять тому я розмовляла зі своєю вчителькою живопису. Вона казала, що класно придумати легенду для свого життя. Те, що тільки буде і залишиться у пам’яті людей надовго, — пригадує Аня. — Вчителька спитала: чи є в мене щось таке? Що найкраще може статися у моєму житті? Коли думала про це, уявляла великий дім, де багато різних майстерень, там працюють люди різних професій, виготовляють щось, обмінюються досвідом. Розповіла вчительці про це. Вона не сприйняла це серйозно, сказала, що це щось банальне. Але можливість дати комусь простір для творчості завжди здавалася мені дорогоцінним ресурсом. І коли опинилася тут, то побачила, що з цього маленького будиночка зі спартанськими умовами таке може вирости».

Ідея художнього проекту, який Аня втілила у Creative House, існувала в неї давно. Сім років вона вчиться у школі, де викладають метод живопису, розроблений швейцарським художником Герардом Вагнером і побудований на властивостях кольору. Свою техніку художниця називає живописом, поєднаним із відчуттям слова. В основі вже двох її серій — Євангеліє від Йоана. «Першу виставку за Євангелієм я зробила рік тому. Це теж була 21 робота, але не портрети, як зараз. Я читала певний вірш із кожної глави цього Євангелія і намагалася відчути, який всередині нього є жест, рух. Цей рух передавала певними кольорами. Фактично я малювала портрети фраз», — каже Аня.

Основним викликом у Creative House для художниці стало те, що треба ретельно спланувати терміни виконання свого проекту. Проте виявилося, що таке жорстке планування стимулює творчість краще, ніж вільний графік.

«Спочатку здавалося, що взагалі нічого не встигнеш, треба тільки постійно займатися хатньою роботою. Але коли у мене з’явилося більше обов’язків, додалося сил для власного проекту, — констатує Аня. — Коли знаходишся у таких умовах, все життя стає мистецтвом. Якось дивилася на розкидані дрова і раптом зрозуміла, що це цікавий матеріал. Народилась ідея створювати з них прикраси для побуту, адже я люблю фарбувати дерево. Взагалі усвідомила, що класно знаходити красу в якихось дуже звичайних речах. Тоді саме середовище вчить тебе, що таке дизайн і композиція. І це щось справжнє. Народжене з самого життя, з необхідності. Адже ти не маєш часу робити щось, що не є необхідним».

НА ЗВ’ЯЗКУ ЗІ СВІТОМ — ПОСЕРЕД ЛІСУ

Чому саме Пуща-Водиця? «Місцеві жителі кажуть, що це — місце сили, — говорить Саша. — Тут дуже позитивна енергетика, чисті повітря і вода. Раніше, коли після робочого дня я приїздив до Пущі, мені вистачало години, щоб відновитися. Тож було цікаво, як це — пожити тут». 

Наразі одна з цілей засновника Creative House — знайти третього майстра, який теж займатиметься будинком. Тоді можна буде підшукати дім побільше, з кімнатами для організаторів і окремо — для учасників. Поки мешканці Creative House утримують будинок зі свого гаманця. Саша зауважує: «Думаю, у подальшому можна буде створити власну продукцію і реалізовувати її. Це можуть бути і матеріальні речі, і заняття. Ще хочемо ввести пожертвування».

Крім дизайну Саша чотири місяці займається музичним проектом, який планує показати у травні. Деталі поки не розкриває. Також він робив комікс про визволення Маріуполя. «У мене сучасна робота, я створюю проекти для різних країн. З іншого боку, живу сільським життям. Дзвонить клієнт — кажеш, що за півгодини будеш, і при цьому йдеш із сокирою по дрова, — усміхається хлопець. — Суть Creative House — робити щось, створювати конкретні речі. На мій погляд, сьогодні світ переповнений трьопом, і хочеться, щоб дії людей відповідали їхнім словам».  

Марія ПРОКОПЕНКО, фото Миколи ТИМЧЕНКА, «День»
Газета: 
Рубрика: