Волі українського народу до самостійного життя не знищать ні ворожі тюрми, ні заслання, бо Україна є нездобутнім бастіоном героїв і борців
Євген Коновалець, український військово-політичний діяч, організатор ОУН

«Тяжчих хворих я у своєму житті не бачив»

Головний лікар Дніпропетровської лікарні ім. Мечникова Сергій Риженко — про будні медиків в умовах АТО, стан поранених та підтримку громадян
31 липня, 2014 - 11:25
Сергій Риженко
Сергій Риженко

За час проведення антитерористичної операції на сході, яка вилилася в повномасштабну війну, сусідня Дніпропетровщина стала опорною базою і надійним тилом для українських військ. Звідси на блокпости й поля битв виїжджають тисячі військовиків і сюди ж потоком везуть поранених. Дніпропетровці вже звикли до тривожних сирен карет швидкої допомоги, які мчать з аеропорту до військового шпиталю або обласної лікарні ім. Мечникова. Хірурги й травматологи працюють цілодобово і буквально творять дива, повертаючи з того світу солдатів та офіцерів, на яких інші «поставили хрест». Про трудові будні дніпропетровських медиків в умовах АТО розповідає головний лікар ОКЛ ім. Мечникова Сергій Риженко.

— Поранених з Донбасу везуть в основному до Харкова й до Дніпропетровська. Більшість доставляють до Дніпропетровського військового шпиталю, але найважчих — везуть саме до нас. І надходять вони практично щодня. Всі потребують висококваліфікованої допомоги фахівців насамперед травматологів та хірургів. Ось останній випадок — привезли пораненого з перебитою сонною артерією. Потрібно було зупинити кровотечу, забезпечити роботу життєво важливих органів. Зрозуміло, що на рівні районної лікарні або польового шпиталю це зробити не можна. І тут на перший план виходить доставка поранених за допомогою авіації. Все залежить від швидкості та якості перевезення. На жаль, стан наших доріг не завжди дозволяє довезти пацієнта й надати своєчасну допомогу. В основному їх доставляють авіацією, на гелікоптерах. Тому зараз постало питання про те, щоб пристосувати під вертолітний майданчик невеликий стадіон, який знаходиться поряд із нашою лікарнею. Адже тяжчих хворих, ніж надходять зараз, я у своєму житті не бачив. Ми дуже вдячні обласній владі, яка допомагає забезпечити поранених всім необхідним, — починаючи від вакцин та антибіотиків, закінчуючи подальшим лікуванням за кордоном, протезуванням й іншими речами. Деяких поранених потім везуть до Ізраїлю, Франції, Німеччини. Це дуже велика допомога, без якої майбутнє молодих хлопців, — мало визначене.

— З якими ранами вам доводиться мати справу?

— Наших пацієнтів доставляють з численними пораненнями, їх тіла буквально пропалює осколками. Вони втрачають очі, слух, отримують важкі осколкові поранення голови, шиї, грудної клітки, живота. Переважно це ураження від снарядів важкої артилерії типу установки залпового вогню «Град». Коли розривається снаряд, осколок з одного боку влітає в печінку, а з іншого вилітає з ниркою. Складніші рани важко вигадати. Багато поранених мають опіки великої площі.  Однак, незважаючи на це, майже всіх рятуємо. За увесь період АТО врятувати не вдалося лише одного тяжкопораненого військовослужбовця.

— Доводиться чути про те, що, окрім військовиків, потерпає й мирне населення.

— До нас усіх везуть. З пораненнями й різними захворюваннями, і всім ми надаємо допомогу. Ми всіх приймаємо — для нас немає різниці, для нас вони просто хворі. Всього до нас було доставлено приблизно сотню військовиків і стільки ж простих громадян.

— Проблеми з наданням допомоги пораненим у вас є?

— Проблем немає, тому що нам самим надається велика допомога. Всі нас запитують: що ще треба, чим ми можемо допомогти? Я відповідаю — головне, щоб не заважали, тому що пораненим потрібна тиша та спокій, а ми зі свого боку зробимо все, що в наших силах. Нас забезпечує держава і місцева влада, благодійні організації, везуть допомогу волонтери, приходять прості громадяни. Ми від допомоги не відмовляємося — хочете нам допомогти, запитайте, що потрібно, в начмеда. Він скаже, що потрібно для хворих саме зараз.

— Солдат на полі бою отримує не лише фізичні, а й психологічні травми. Як наші військовослужбовці переносять поранення?

— В основному до нас надходять молоді хлопці віком 20—25 років. Багатьох привозять у непритомному стані. Незважаючи на важкі поранення, вони ще не усвідомлюють того, що сталося. Тримаються добре, не втрачають оптимізму й навіть жартують. Проблеми з’являються, коли приїжджають їхні матері й починають плакати. Але буває й таке, що привозять поранених у стані шоку. Один офіцер виявився з гранатою в руці, причому чека була висмикнута. Гранату забрали і знешкодили — все обійшлося.

Я був в Афганістані й півроку працював у військовому шпиталі, однак те, що доводиться бачити зараз — порівняти неможливо. Там були кульові поранення, хтось на міні підірвався. А тут привозять людей, в яких сидить по сорок осколків. Були різні, але таких тяжких ще не було.

— Чи відчуваєте ви моральну підтримку з боку дніпропетровців?

—  Ще на початку АТО нам терміново була потрібна кров для переливання пораненим. Ми звернулися до мешканців міста, і добровольців прийшло стільки, що ми чоловік двісті навіть не змогли прийняти. Ніколи ще такого не було. При цьому грошей ніхто за здачу крові, звичайно, не платив і не обіцяв. Я вже казав, що дуже багато хто пропонує свою допомогу. У нас є благодійний рахунок, на який люди перерахували близько 200 тисяч гривень, але ми прагнемо піти від грошових розрахунків, й закликаємо допомагати в натуральній формі. Наприклад, подарувати лікарні хірургічний інструмент або памперси для поранених. Багато спонсорів так і роблять, і ми вдячні їм за це.

Незважаючи на те, що лікарня практично всім забезпечена, ми б не відмовилися від нових дихальних апаратів. Вони у нас є, але використовуються дуже інтенсивно. Непогано було б обзавестися і новим томографом, тому що наші буквально «пливуть», адже через обстеження проходить потік людей.

Є приватні спонсори, які надали допомогу нашій лікарні на суму більше 100 тисяч гривень, але є й банки, які перерахували всього 100 гривень. Про те, як працює колектив лікарні ім. Мечникова, як наші лікарі рятують поранених і які при цьому виникають проблеми, я регулярно повідомляю громадськість на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook.

Реквізити для матеріальної допомоги пораненим, що перебувають у Дніпропетровській лікарні ім. Мечникова: ДОБФ «Лікарня ім. І.І. Мечникова»

49005, м. Дніпропетровськ

р/р 26006060286021

МФО 305299

ОКПО 34228950

КБ ПриватБанк

Призначення: «Для забезпечення поранених в зоні АТО».

Вадим РИЖКОВ, «День», Дніпропетровськ
Газета: 
Рубрика: