Історія зобов’язує не лише її знати, але і творити її.
Андрій Коваль, український історик і громадський діяч

«У Пласті стільки непересічних постатей, що зупинитися на комусь було непросто»

До 100-річчя організації буде відзнято документальний фільм
14 травня, 2010 - 00:00
МИТРОПОЛИТ АНДРЕЙ ШЕПТИЦЬКИЙ СЕРЕД ПЛАСТОВОЇ МОЛОДІ / ГЛАВА УГКЦ БЛАЖЕННІЙШИЙ ЛЮБОМИР (ГУЗАР) — ПЛАСТУН. НА ФОТО ВІН (У ЦЕНТРІ) РАЗОМ ЗІ СВОЇМИ ПРИЯТЕЛЯМИ-ПЛАСТУНАМИ НА ГОРІ СОКІЛ (ІВАНО-ФРАНКІВЩИНА) ЮНИЙ СТЕПАН БАНДЕРА БАГАТО КОМАНДИРІВ CІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ ТА УПА ПОЧИНАЛИ СВІЙ ШЛЯХ ІЗ ПЛАСТУ. НА ФОТО (НАЙВИЩЕ НА ДЕРЕВІ) РОМАН ШУХЕВИЧ

2012 року виповниться сто років українському Пласту. Він постав із відчутної потреби організації молоді для служіння українському народові. Узявши за основу міжнародний скаутський рух, засновник Пласту Олександр Тисовський розробив унікальну виховну систему, яка, хоч і подібна до скаутської, та все ж має низку своїх особливостей. Зокрема, три головні обов’язки пластуна — це вірність Богові та Україні, допомога іншим, життя за Пластовим законом та послух пластовому проводу.

Життєпис цієї організації можна поділити на кілька етапів, більшість з яких збігатимуться з важливими віхами української історії. 1912—1920-ті — перші роки діяльності. З початком Першої світової війни багато пластунів стали в лави українських січових стрільців. У 1920—1930-х роках, після поразки УНР, пластове життя відновилося в Західній Україні, а згодом — в еміграції. Наступне десятиріччя — це фактично нелегальна діяльність на українських теренах. У період із 1945-го до 1989 року Пласт активно діяв у країнах Північної та Південної Америки, в Австралії, Британії, Франції, Німеччині — місцях найчисленнішого поселення українців. А з 1990-х — у незалежній Україні.

Будучи студенткою університету, я сама стала пластункою. Після піонерії та комсомолу життя в Пласті було як ковток свіжого повітря. Природне. Побудоване на гуманних загальнолюдських та українських засадах. По-молодечому пригодницьке. З багатою історією. Зокрема, історією в особах: Роман Шухевич, Степан Бандера, командувач УПА (після загибелі Р. Шухевича) Василь Кук, поети Олег Ольжич та Іван Ірлявський, правозахисниця Надія Світлична, історик Орест Субтельний... Із сучасників відомі пластуни — глава УГКЦ Любомир Гузар, економіст Богдан Гаврилишин, поетеса Віра Вовк, перший посол США в Україні Роман Попадюк... А Дмитро Донцов, Олена Теліга, Августин Волошин, Андрій Мельник, Андрей Шептицький, патріарх Мстислав — хоч і не належали безпосередньо до Пласту, але тісно співпрацювали з ним. Власне, про минуле й сучасне організації «День» веде мову з тележурналістом Першого Національного телеканалу Олегом КЛИМЧУКОМ, який саме працює над документальним фільмом про Пласт.

— Ми якось відразу дійшли згоди, що фільм до 100-річчя Пласту не повинен бути історико-хронікальним, — каже пан Олег. — Натомість в його основі буде кілька цікавих, навіть карколомних доль реальних людей. Кого саме — поки таємниця сценарію. Скажу лише, що, як відомо, у Пласті були і є багато непересічних, ба навіть історичних постатей, тож добирати героїв було непросто. Отже, хочемо зробити акцент, наскільки Пласт був затребуваний Україною впродовж століття, яку роль відіграв у нашій історії. До речі, за президентства Віктора Ющенка навіть вийшло розпорядження про створення такого фільму. Але воно, як це часто буває, так і залишилося на папері. Стрічку організація знімає за приватні кошти добродійників.

— Йтиметься і про новітню історію організації?

— Очевидно. Але не про те, яка організація буде в майбутньому. Сподіваємося, що вона й надалі залишатиметься впливовою і поважною. Звичайно, деякі пріоритети змінюються, але основні цінності Пласту залишаються: вірність Богові й Україні, своєму товариству і Пластовому проводу.

— Наскільки мені відомо, ви — автор сценарію. А хто режисер? І взагалі, хто входить у вашу команду?

— Режисера поки що називати не буду. Скажу лише, що ми знайомі ще відтоді, коли разом працювали на одному з популярних телеканалів. До підготовки і зйомки матеріалу залучаємо відділ преси при керівництві Пласту в Києві, архіви — місцеві та закордонні. У нас багато людей, які збирають і документують факти з історії організації. Вони записують спогади. Є навіть справжній Музей-архів історії Пласту.

Сьогодні ми на стадії накопичення матеріалу. Минулого літа було відзнято деякі фрагменти. Є в нас і кілька цінних еміграційних архівів 1950—1960-х років. Багато аматорського відео 1990-х. Крім того, мої колеги беруть інтерв’ю у пластунів-ветеранів, яким нині по 80 і більше. На жаль, вони потроху відходять, як кажемо в Пласті, «на вічну ватру». Їхні цінні свідчення, що часто охоплюють кілька періодів нашого минулого, — це усна історія. Зокрема, маємо живі пригодницькі спомини наших героїв про 1920—1930-ті роки: в яких умовах тоді існував, як був змушений піти в підпілля, спершу через утиски польської, а потім — радянської влади... Часто долі пластунів могли б стати сюжетами для українського кіно — документального чи художнього. Сподіваємося отримати згоду на розмову з рідними відомих у минулому діячів пластового руху, зокрема мученика отця Романа Лиска, замордованого НКВД (навіть невідомо, де його поховано). Або з родичами одного з найвидатніших командирів Української Повстанської армії, полковника, командира об’єднання «Чорний ліс» УПА-Захід Василя Андрусяка. Чи з Петром Галущаком, який доводиться родичем Петрові Франку, а саме Петро Франко разом з Тисовським і закладали основи Пласту. У планах серйозна й водночас дружня розмова з економістом Богданом Гаврилишиним, Блаженнійшим Любомиром Гузаром.

— І насамкінець — коли й де можна буде подивитися фільм?

— Сподіваюся, що фільм демонструватимемо в день ювілею, тобто 12 квітня 2012 року. Стрічка створюється в такому форматі, щоб її можна було показати не тільки на телебаченні, а й у кінозалах. Спершу ми думали, що вона вийде тривалістю 55 хвилин. Але тепер стає очевидно, що вона складатиметься з двох цікавих частин, кожна по 55 хвилин. Історію Пласту, як і історію України, можна вивчати довго.

ДО РЕЧІ

Із міста Івано-Франківська розпочалась Всеукраїнська пластова акція «Вчимо історію разом!». Як передає УНІАН, 12 травня в центрі міста на вулиці Незалежності відомі іванофранківці разом із пластунами склали великий пазл із зображенням українського війська різних століть. Складали кількаметрову мозаїку з-понад 130 фігурних частин, окрім пластунів, письменники Юрій АНДРУХОВИЧ та Тарас ПРОХАСЬКО, засновник «Перкалаби» Ярема СТЕЦИК, музиканти гуртів «Фліт», «Хвилю тримай» та «Кораллі».

Учасники акції заохочували перехожих приєднуватися до участі, розповсюджуючи листівки. Особливе зацікавлення було у дітей, які радо долучалися до процесу складання мозаїки. Завданням акції є в ігровій формі зацікавити звичайних перехожих та дітей до вивчення української історії, зокрема славних українських військових традицій.

В ілюстрації великої мозаїки використані зображення вояків Київської Русі, Запорізької Січі, Карпатського опришка, Січового стрільця, вояка Української Народної республіки, Української Галицької армії, Карпатської Січі, солдата радянської та Української Повстанської армії. Для виховного моменту молоді всі ілюстрації підписані роками діяльності кожного війська. Далі пазл поїде в інші обласні центри та міста України, де є пластові частини.

Надія ТИСЯЧНА, «День», фото з архіву Пласту
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments