Українські фізики не погоджуються з русифікацією
У заяві, оприлюдненій Українським фізичним товариством — всеукраїнською громадською організацією, що об’єднує науковців і викладачів фізиків і входить як національний підрозділ до Європейського фізичного товариства, — йдеться: «10 серпня набув чинності Закон України «Про засади державної мовної політики», ухвалення якого викликало гострі протести значної частини українського суспільства. Згідно з висновками авторитетних науковців Національної академії наук України та низки провідних ВНЗ, цей закон носить відверто дискримінаційний характер щодо державної української мови, призведе до значного звуження сфери її застосування, неминуче посилить протистояння на мовному ѓрунті.
Гостро засуджуючи тих, хто поставив хвилинні політичні інтереси вище від стратегічних інтересів держави й суспільства, УФТ відзначає: доля української мови, зрадженої українською владою, залежить сьогодні виключно від українських громадян, зокрема й від української фізичної спільноти».
Відтак у заяві, підписаній Президентом УФТ, членом-кореспондентом НАН України Володимиром Литовченком, міститься заклик до колег-фізиків не лише спілкуватися українською мовою вдома й на роботі, але й надалі використовувати її як інструмент популяризації фізичних знань, як мову викладання в середній і вищій школі. «Сьогодні, коли дехто з політиків прагне відвести нашій мові роль виключно мови фольклору й пісень, особливо важливо продемонструвати, що вона була, є й буде знаряддям здобуття й поширення найсучасніших наукових знань. Обороняючи майбутнє української мови, ми обороняємо власну гідність, захищаємо цивілізоване європейське майбутнє України», — стверджується в заяві УФТ.
Цю заяву планується довести до кожного фізика України. Особисто надіслав її кожному колезі-одеситові член Координаційної ради УФТ, професор Одеського національного університету імені Іллі Мечнікова, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки Ярослав Лепіх. Адже донедавна толерантна й інтернаціональна Одеса не лише здобула сумну першість у справі проголошення російської мови «регіональною», але й стала справжнім майданчиком, де відкрито діють українофоби різних мастей. А по одеських ВНЗ вже ходить інформація, що тим викладачам, які досі читали свої лекції українською, наполегливо «порекомендують» перейти з 1 вересня на «мову міжнаціонального спілкування». Одесити-фізики боротимуться з таким тиском.
«НЕ МОЖНА ДОПУСТИТИ, ЩОБ МИ ПІШЛИ ШЛЯХОМ БІЛОРУСІ»
Едуард МИТНИЦЬКИЙ,
— Все життя я працюю в російському театрі, і представляв російську драматургію в колишньому Радянському Союзі, а нині за кордоном (ставив у чотирьох країнах). Тому російська мова — це мова моєї роботи. Але, враховуючи нашу історію, багаторічне життя українського народу в напіврабстві, в несвободі, потрібно делікатно підходити до питання про мови. Кожна держава повинна мати право на свою самостійність, ідентичність, мати своє обличчя. А обличчя держави визначається її мовою! Тому, з погляду історичного процесу, і з погляду майбутнього, все ж таки потрібно обмежити країну від недержавних («регіональних») мов. Україна лишень пустила паростки самостійності, як держава. Саме паростки, бо в реальності ми ще дуже молода держава. Сотні років українці мріяли про незалежність і лише 1991-го, почався новий виток історії, і Україна стала суверенною. Мені здається, що Закон про мови не розширює права людей, а він став «яблуком розбрату», розколовши наше суспільство, викликавши бурю протестів у країні. Амбіції політиків зіграли погану роль і внесли розлад до нашого суспільства. Не можна допустити, щоб ми пішли шляхом Білорусі, де двомовність призвела до того, що російська мова фактично витіснила білоруську. Але я все ж таки оптиміст і вірю, що настане час, він може бути не за горами, коли наша держава набуде сил, могутності та авторитету. А наразі «Закон про основи державної мовної політики» не забезпечує рівності мов в Україні. «Регіональні» мови — це корінні мови, а російська мова не є корінною. Нині 13 областей русифіковано, і потрібно гарненько подумати, як зберегти українську мову. Поспішність у мовному питанні — шкідлива!
