Українські ѓрунти: рятувати і цінувати

Цієї весни (особливо в середині квітня) в багатьох регіонах України спостерігалися сильні пилові бурі. В соцмережах українці ділилися фотографіями пилових туманів, а експерти розмірковували над причинами і наслідками такого явища для здоров’я людей та економіки.

Інститут охорони ґрунтів України присвятив цьому окремий матеріал, у якому йдеться про загрози пилових бур та вітрової ерозії для українських чорноземів та сільського господарства в цілому.

Причиною вітрової ерозії, крім несприятливих кліматичних умов, є руйнування зернистої структури ґрунту внаслідок неправильного обробітку та відсутності надійного його захисту, вважають у Інституті охорони ґрунтів.

«В Україні найнебезпечніші щодо виникнення вітрової ерозії залишалися донедавна степові та деякі лісостепові регіони. В північних та північно-східних районах України пилові бурі трапляються один раз за 10 років. І вже нині це явище ми можемо спостерігати, в крім зазначених, і в центральних областях країни.

ФОТО ІВАНА АНТИПЕНКА

Причини цих ерозійних процесів не лише в несприятливих породних умовах, а й у знищенні в минулому ґрунто-закріплюючої рослинності, руйнуванні структури ґрунтів, зменшенні загальної лісистості, недотримання технології обробітку ґрунту та перехід на монокультури. І це, на превеликий жаль, стає дедалі частішим явищем», — пишуть науковці Інституту охорони ґрунтів на своєму сайті.

«День» поговорив із доктором сільськогосподарських наук, доцентом, викладачем Херсонського державного аграрно-економічного університету Євгенієм ДОМАРАЦЬКИМ про захист ґрунтів України, зміни клімату, проблеми зрошення для Херсонщини та інших регіонів України. Пропонуємо читачам «екстракт» цієї розмови з відповідями науковця на головні питання.

ПРО СТАН ҐРУНТІВ 

— Майже 60% ґрунтового покриву території нашої країни представлено чорноземами, вони є унікальними за своєю структурою і родючістю. Їм притаманний глибокий гумусовий шар, який беззаперечно є найродючішим, «живим», із високим або помірним запасом поживних речовин, необхідних для вирощування різних рослин, зокрема й сільськогосподарських.

Родючість ґрунтів у повному обсязі залежить від життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів. На жаль, у такому стані збереглася мала частина цих земель і всі вони містяться лише на цілинних (нерозораних) масивах, яких у нашій країні практично не залишилося. Антропогенний вплив є негативним для ґрунтів у цілому. Фізична деградація ґрунтів унаслідок інтенсивного механічного обробітку та зниження вмісту органічної речовини практично охопила всю ріллю України. Вона проявляється в неоструктуренні верхнього шару, утворенні брил після оранки, запливанні й кіркоутворенні, формуванні плужної підошви, переущільненні підорного і глибших шарів. Фізично деградовані ґрунти уразливі до ерозії, вони гірше вбирають і утримують атмосферну вологу, а також обмежують розвиток кореневих систем рослин.

За підрахунками багатьох вітчизняних учених за останніх 30 років родючість найкращих у світі ґрунтів знизилася майже вдвічі. І причин цьому є немало, але ключові такі: порушення правил зберігання і внесення синтетичних добрив і пестицидів; істотне зменшення внесення органічних добрив, а інколи і взагалі відмова від їх внесення; спалювання органічних решток після збирання сільськогосподарських культур; утворення відходів промисловості та збільшення стихійних звалищ побутових відходів; розбалансування сівозмін та «захоплення» найбільш рентабельними культурами, які доволі часто вирощуються беззмінно впродовж кількох років, а інколи і більше; велика частка розораності природних угідь; знищення системи зрошення південного регіону країни; велика кількість знищення багаторічних насаджень, вирубка природних і штучних лісів та захисних лісосмуг.

ПИЛОВІ БУРІ

— Проблема появи пилових бур та їх впливу на стан ґрунтів і ведення рослинництва для зони степу України є неновою. Але протягом останніх 20 років прояв цих стихійних лих істотно збільшився і шкодочинність від тривалої дії пилових бур збільшилася в рази. Які проблеми вони спричиняють? Тривалий у часі і за інтенсивністю вітер швидко зневоднює верхні шари ґрунту, внаслідок чого стає неможливим якісно і в стислі терміни провести посівну кампанію з пізніх ярих культур. Посіви часто з’являються зрідженими або взагалі немає своєчасних сходів, що негативно відображається на кінцевій врожайності культури. Недобори врожаю можуть сягати понад 50%, інколи посіви можна втратити взагалі.

По-друге, деградація ґрунтів набуває дійсно вражаючих масштабів. Найродючий шар ґрунту міститься в межах 0—10 см, здіймається в повітря і переноситься на значні відстані. Вся мікрофлора під дією температур і відсутності вологи гине. Після чого необхідно багато часу, а це не один або два роки, задля відновлення таких ґрунтів. За умов, що явище пилових бур триває більше двох тижнів поспіль, винос вологи з нижніх шарів ґрунту інколи призводить до неможливості посіву сільськогосподарських культур узагалі, особливо це характерно для південного регіону, зони ризикованого землеробства, де лімітуючим чинником впливу на врожайність сільськогосподарських культур є саме наявність вологи.       

ПИЛОВА БУРЯ В КИЄВІ / ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Цього року прояв таких явищ є катастрофічним. За умов низької кількості опадів восени посіви озимих зернових культур були ослабленими і зрідженими, м’яка зима з високим температурним режимом і відсутністю снігового покриву призводили до постійного відновлення вегетації посівів і витрачання вологи. Після цього — «суха» весна і відсутність опадів стали причиною загибелі частини посівів озимих культур. Ця проблема триває і сьогодні. Зниження нічних температур і поява заморозків на поверхні ґрунту «поставили крапку» в подальшому розвитку ослаблених посівів, особливо це стосується ріпаку озимого та ячменю озимого. Вже є багато повідомлень і вони не поодинокі, коли аграрії пересіяли загиблі озимі зернові культури ярими, після чого появу нових сходів «поховала» пилова буря, вкривши рослини шаром ґрунту в 10 см і більше.   

ТЕПЛА ЗИМА І УРОЖАЙ

— Щодо теплої зими, то начебто це явище для озимих зернових є позитивним. Проте за умов відсутності опадів з осені і до весни це призводить, як уже вище було зазначено, до витрачання рослинами в процесі росту залишків вологи, якої і так уже не вистачає. Також тепла зима є сприятливим чинником до перезимівлі багатьох шкідників і хвороб.

Прогнози в цій ситуації робити важко. Проте я не поділяю думку експертів, які вже встигли прозвітувати в ЗМІ щодо високих врожаїв зернових цього року. Незважаючи на висхідний тренд збільшення врожайності зернових і технічних культур упродовж останніх трьох років, навпаки, від таких погодних умов і стихійних лих постраждав не лише південь України, а й центральні регіони. Можливо, дещо ситуацію виправить збільшення врожайності кукурудзи, проте істотна кількість вітчизняних і зарубіжних кліматологів прогнозують чи не найжаркіше літо цього року за історію спостережень. Тому, на мою думку, зернові культури цього року не покажуть нам рекордів за врожайністю, а продовольча пшениця буде в попиті.      

ЗРОШЕННЯ — ПРОБЛЕМА НЕ ЛИШЕ ПІВДНЯ               

— Значна територія України розташовується в зоні недостатнього та нестійкого зволоження. Особливо сьогодні, в умовах глобального потепління, розширюється кількість площ в Україні, які дедалі більше залежать від зрошення.

За різними підрахунками зона ризикованого землеробства вже сьогодні «завойовує» сільськогосподарські площі на північ країни приблизно 120—150 км. На таких масивах отримання сталих врожаїв сільськогосподарських культур без зрошення стає практично неможливим. За показниками клімату вся територія України може бути поділена на чотири агрокліматичні зони: вологу, помірно теплу; недостатньо вологу, теплу; посушливу, дуже теплу; дуже посушливу, помірно жарку.

У межах України виділяється три природнокліматичні зони: надлишково зволожена лісова (25% території), недостатньо зволожена лісостепова (35%) і посушлива степова (40%). У степовій та на значній частині лісостепової зони вирощування вологолюбних сільськогосподарських культур можливе лише за умов зрошення. Частка земель, які розташовуються в зоні недостатнього зволоження в Україні, — в межах 76%, а частка зрошуваних земель — 6,7%. Тому розвиток зрошувальної системи сьогодні — це вже не є проблемою суто Херсонської області. Більше половини території України сьогодні потребують таких меліоративних заходів.

ЗАХИСТ ҐРУНТІВ

— Уже сьогодні необхідно посилити захист ґрунтів від різних видів ерозії, зокрема й від вітрової. Велика кількість земель сьогодні використовується не у відповідності до їх цільового використання. Так, багато схилових земель і балок, що відведені під пасовища або покращені пасовища, які взагалі не можуть бути розораними, сьогодні інтенсивно обробляються аграріями різних форм власності.

Мала частка людей справді турбується про здоров’я і родючість ґрунту. Більшість прагнуть надприбутків і отримання коштів саме сьогодні, а те, що буде відбуватися завтра — багатьох не турбує. На мою думку, необхідно посилити відповідальність за нецільове використання ґрунтів і відпрацювати механізми контролю і додержання режимів використання таких ґрунтів. Зменшити кількість орних земель, запровадити до систем сівозмін посів більшої кількості бобових та інше.

ЛІСОСМУГИ

— Окреме болюче питання — стан лісосмуг. Те, що насаджувалося в 60—70 роки минулого століття, нещадно вирубується сьогодні. Кількість і площі захисних лісосмуг зведені до мінімуму. Вони є одним із потужних довгодіючих заходів підвищення врожайності сільгоспкультур шляхом поліпшення мікрокліматичних умов, змінення гідрологічного режиму і боротьби з ерозією ґрунтів.

Тут варто додати конкретики і наголосити, що полезахисні лісосмуги здатні зменшувати швидкість вітрів, впливати на температуру та вологість повітря, на випаровування води з ґрунту, його вологість та ґрунтотворні процеси, підвищення продуктивності транспірації культур, снігорозподіл, охорону ґрунтів від видування тощо. На полях, які захищені лісосмугами, швидкість вітру знижується на 20—30%, вологість повітря збільшується на 3—5%, удвічі зменшується непродуктивне випаровування вологи.

Бажано звернути увагу на працю Держлісгоспів і збільшувати площі під багаторічними насадженнями, всі балки і непридатні для сільськогосподарського вирощування польових культур обов’язково необхідно засаджувати багаторічними насадженнями.

Зменшення кількості і площ захисних лісосмуг — це одна з ключових причин появ пилових бур у степовій зоні. Масові рубки та винищення лісосмуг, безконтрольність та нераціональне їх використання — все це вже найближчим часом може обернутися екологічною загрозою. До того ж сьогодні лісосмуги стають місцем самовільного скидання сміття, потерпають від випалювання стерні на прилеглих полях. Жодного кроку в напрямку відновлення лісосмуг не робиться. На сьогодні практично неможливо вирішити питання правового режиму полезахисних смуг нормативно — необхідне відповідне законодавче регулювання.

ПРО ЗБІЛЬШЕННЯ РОДЮЧОСТІ

Для зменшення ерозії ґрунтів і підвищення родючості дедалі більшої актуальності серед аграріїв набуває система нульового обробітку ґрунту No-Till (прямий посів). Така технологія передбачає посів без попередньої обробки ґрунту і після збирання культури залишення всіх рослинних решток на полі у вигляді мульчуючої подушки. Мульча, залишена на полі, захищає ґрунт від вітрових потоків, крапель дощу, які розбивають ґрунт на мілкі агрегати, зменшує випаровування, а корені рослин-попередників слугують армуючою основою і, тим самим, утримують ґрунт.

Ця система широко впроваджена в інших країнах, особливо в Америці, проте перейти на таку технологію не так уже й просто. Для цього необхідно освоїти сівозміну, підвищити саму культуру землеробства, оволодіти певними знаннями, мати високі матеріальні витрати на придбання специфічної техніки.