«Усіх мешканців пам’ятати не зобов’язана»
Ахматовськими місцями
Якось звично розчиняючись у пішій прогулянці київськими задвірками, інколи з конкретною метою, трапляється, й орієнтуючись на підказки серця, проходячи повз двір по вулиці Богдана Хмельницького, 72 і 74, почула від свого супутника — тут минуло моє дитинство. І, звичайно, посипалися, як в таких випадках буває, вигуки — ось тут на цьому місці, дивися, було те-то, там стояв будиночок моєї бабусі, а тут — огорожа, на якій я, шестирічний, невдало повис, підіймаючись вгору, і порвав нові брюки. Дуже боявся, що мама сильно лаятиме. А ці каштани, бачиш, які вони могутні, вже в моєму дитинстві були більш ніж зрілими, біля них стояла лавка і в каштановій прохолоді любили відпочивати і малеча, і дорослі.
АХМАТОВА ТА ГУМІЛЬОВ (КОПІЯ). 2 25 КВІТНЯ 1910 РОКУ В ЦЕРКВІ СВЯТОГО МИКОЛАЯ, ЩО ЗНАХОДИЛАСЯ В МИКІЛЬСКІЙ СЛОБІДЦІ, АННА АХМАТОВА ТА МИКОЛА ГУМІЛЬОВ ПОВІНЧАЛИСЯ. МІСЦЕ ЦЕ — РАЙОН ТЕПЕРІШНЬОЇ СТАНЦІЇ МЕТРО «ЛІВОБЕРЕЖНА». ОРІЄНТИР — ДЗВІНИЦЯ ЛАВРИ
Судячи з віку цих дерев, зіставляючи дати, виходить, що, коли за цією адресою у свого брата жила Анна Ахматова 1912 року в свій київський період, могла і вона надихатися в цьому місці, розмірковували ми.
ДВІР ДОМУ №72 НА КОЛИШНІЙ ВУЛИЦІ ФУНДУКЛЕЇВСЬКІЙ (НИНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО), ДЕ ЖИЛА АННА АХМАТОВА. ЦІ ДВА КАШТАНИ ЇЇ ПАМ’ЯТАЮТЬ ТОЧНО!
Тоді, в дитинстві, ім’я відомої поетеси для нас нічого не означало, адже я тут жив в 60-ті роки минулого століття, і мене цікавили лише мої дитячі турботи, але тепер розумію — ці каштани поза сумнівом ахматовського періоду, уточнив Сергій.
БУДИНОК НА ВУЛИЦІ ТАРАСОВСЬКІЙ, ДЕ АННА ГОРЕНКО, ЯК ВВАЖАЄТЬСЯ, ВЗЯЛА СОБІ ЛІТЕРАТУРНИЙ ПСЕВДОНІМ І СТАЛА АХМАТОВОЮ
Анна Ахматова (Горенко) впродовж декількох років жила й навчалася в Києві. Останній клас проходила у Фундуклеївській гімназії, яку закінчила 1907 року. Вона знаходилася на розі нинішньої Богдана Хмельницького й Пушкінської, і Вищі жіночі курси теж розташовувалися на цій вулиці в будинку номер 51, й Анна була однією з кращих учениць.
КОЛИШНЯ ФУНДУКЛЕЇВСЬКА ГІМНАЗІЯ, В ЯКІЙ НАВЧАЛАСЯ АННА АХМАТОВА. ТЕПЕР— РЕКОНСТРУЙОВАНА Й НАДБУДОВАНА. ЦЕ НА РОЗІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО Й ПУШКІНСЬКОЇ
На Тарасовську, 23 вже вирушили з цікавості, чи зберігся будинок, де юна поетеса Анна Горенко, втомившись від докорів і вимог батька не підписувати його прізвищем свої декадентські віршики, котрий загрожував, у разі непокори, позбавити спадку, взяла псевдонім Анна Ахматова — прізвище своєї бабусі. У будинку на Тарасовській, 23, зайшовши до житлової контори, яка тут на першому поверсі, спробували уточнити — може, хтось знає, в якій квартирі на початку ХХ століття жила родина Горенків. Одна працівниця, не відриваючись від комп’ютера, відповіла, що всіх мешканців пам’ятати не зобов’язана і взагалі вона тут працює нещодавно, а інша зауважила — у нас обід, до речі.
Жваво відгукнулася лише мешканка цього будинку пані Валентина.
Я живу тут 40 років і, якщо чесно, не є великою прихильницею творчості Ахматової, в мене інші імена в серці, але я люблю Київ, і все, що пов’язане з його історією, з іменами відомих людей, які тут жили в різний час, мене хвилює. Не забула, що деякі рядки з її поезії були свого часу співзвучні з моїми переживаннями, і тому, мабуть, запам’яталися. Біля ганку будинку на жінку чекали два величезних пса, Рада і Зюня. Це моє кохання, пояснила хазяйка чудових породистих тварин, у паспортах яких зазначено графські імена, а ось ці звучать по-домашньому мило й просто. Зараз вони — мій головний захист, на схилі літ це стає особливо зрозумілим і цінним.
В ахматовські часи район, де знаходився цей будинок, називався Латинським кварталом. Переважно тут мешкала небагата публіка — художники, поети, письменники, студенти. Богемний вітерець ширяв, мабуть. Зберігся і милий факт з біографії дівчинки Анни. Гуляючи Володимирською гіркою разом із гувернанткою, 5-6-річна дівчинка знайшла біля відомої альтанки, а це було взимку, золоту брошку у формі ліри. Вихователька вигукнула — це знак, будеш поетом. Для чогось дівчинка закопала свій скарб там, де й знайшла. Повернулася ж сюди, вірячи й не вірячи, що знайде свою ліру, вже коли була гімназисткою.
І брошка її дочекалася і немовби підтвердила — будеш поетесою.
Ми ж зустрінемося знову за незнайомим поворотом.
