Вандалізм над пам’яттю

На понад 5 тисячах гектарів столичного парку культури та відпочинку «Перемога» зведуть спортивно-оздоровчий комплекс із сауною та підземним паркінгом. Так свого часу вирішила Київрада. Однак на громадських слуханнях, які відбулися рік тому, мешканці Дніпровського району Києва рішуче виступили проти такої забудови і попросили міську владу замість елітного фітнес-центру звести павільйони для відпочинку дітей та людей похилого віку, дитяче кафе, спортивний майданчик із тенісними кортами, куди зможе прийти кожен охочий і без будь-якої плати зайнятися спортом. Та чиновникам, схоже, такий глас народу не припав до душі, тому до нього вони не прислухалися. В свою чергу не збиралися відступати і кияни: не впустили в парк забудовників та вийшли із плакатами під мерію, сподіваючись, що на них звернуть увагу ті, хто під час виборчої кампанії обіцяв відстоювати народні інтереси. Проте депутати Київради рішення про «осучаснення» парку сауною та паркінгом не відмінили, хоча спочатку начебто й збиралися.

На наступних громадських слуханнях, які пройшли наприкінці липня цього року, забудовники об’єкту намагалися переконати мешканців Дніпровського району в тому, що без такого комплексу їм просто не обійтися. При цьому приводилися аргументи, неперевершені у своєму цинізмі: мовляв, усі бажаючі зможуть придбати сюди путівки для активного відпочинку та оздоровлення за такими ж цінами, як у здравницях Криму (не більше і не менше!). Люди, слухаючи представників комерційних структур, справедливо обурювалися: як так, адже раніше у нас був спорткомплекс із двома волейбольними площадками, настільним тенісом, турніками, але у 2005 році його знесли. Тепер, виходить, ми повинні платити шалені гроші за те, що раніше отримували безплатно? Але навіть і не це головне, оскільки парк Перемоги — це, насамперед, символ пам’яті про загиблих у Великій Вітчизняній війні захисників Вітчизни.

— Ми не уявляємо, що поруч з священною землею, взятою з могил наших дідів та батьків, буде черговий розважальний заклад для багатіїв! Паркова фауна вже і так достатньо постраждала від втручання цивілізації: наприклад, білочки, які донедавна вистрибували на деревах, кудись зникли, майже не видно диких качечок на озері, які раніше там селилися цілими сімействами, — розповідає киянин Анатолій Дмитренко.

За словами голови ради ветеранів мікрорайону «Комсомольський-2» Петра Власенка, під час Великої Вітчизняної саме тут проходила третя лінія оборони Києва. Тому у цій землі навіки залишилися лежати сотні радянських воїнів, які загинули у запеклих боях. Пізніше на знак пам’яті про героїв звели Курган Безсмертя.

— Сауни поруч з Курганом Безсмертя — святотатство. А ще є свідчення очевидців, що тут братська могила, в якій поховані курсанти військових училищ, котрі у 1941-му загинули, захищаючи Київ. Коли будували Курган, то її зрівняли з землею. Куди ми тільки не зверталися, аби допомогли відтворити поховання, але владі до цього діла немає. І зараз по священному місці, де похоронені герої, топчуться люди, вигулюють собак, а тепер ще й збираються будувати розважальний комплекс, — каже сивочолий ветеран.

А ще Петро Власенко поділився враженнями від своєї поїздки за кордон місцями бойової слави.

— У Берліні є Трептов-парк, де загинули понад 70 тисяч радянських бійців. Там стоїть пам’ятник — наш солдат тримає на руках німецьку дівчинку, і є сухе дерево, яке двічі на рік покривають лаком тільки тому, що у роки війни у нього потрапили чотири осколки. А в Югославії у глухому лісі я побачив доглянуту могилу із хрестом та надписом на табличці: «Тут похований російський Іван». Отак за кордоном поважають загиблих. А у нас, у так званому культурно-освітньому павільйоні «Перемога» верещить нічна дискотека, працює бар. Тут навіть створене модельне агентство, а ще можна записатися у лазерний інтерактивний тир, куди із рекламної вивіски закликають бритоголові молодики у чорному одязі. Також у нас забрали приміщення ветеранського клубу «Ровесник» і здали його в оренду під нічний клуб. От такі духовні орієнтири пропонує молоді міська влада поряд із священним Курганом Безсмертя.

Петро Власенко демонструє величезну папку листування із владними структурами. На всі свої звернення до столичної мерії ветерани отримували відписки. Від їхнього перегляду складається враження, що ті, хто писав відповіді, навіть не дочитали листи до кінця.

— Ми не здамося. Як і наші батьки на фронті, станемо стіною на захист парку. Минулого року мешканці мікрорайону зібрали кілька тисяч підписів проти забудови. Якщо і будувати щось на цьому клаптику землі, то лише те, що органічно вплітається у тематику. Наприклад, музей ветеранів, адже у нас зібралося багато цінного архівного матеріалу, який нікуди подіти. Адже все це — надбання історії нашого героїчного минулого, — вважає заступник голови ради ветеранів мікрорайону «Комсомольський-2» Михайло Науменко.

Чи прислухається міська влада до думки громади, поки що невідомо. Але, схоже, що новий керівний склад мерії швидше розуміє мову грошей (недарма майже всі там банкіри), аніж чує голос киян.

За коментарем згаданої ситуації «День» звернувся до керівництва Дніпровського району столиці та прес-служби Київської міськдержадміністрації. Якщо перший вдалося отримати, то запити, надіслані у прес-службу КМДА, обов’язок якої інформувати громаду про діяльність міської влади (яка, варто нагадати, утримується за її ж кошти), здається, потрапили у космічний простір — ні відповіді, ні відповідальних.

КОМЕНТАР

Олександр СОТНИКОВ, голова Дніпровської районної у м. Києві ради і райдержадміністрації:

— Коли я чую про ініціативу Київради віддати то ту, то іншу зелені зони під забудову, а потім «отці» міста за допомогою ЗМІ віртуозно переводять стрілки на своїх політичних опонентів, в мене це викликає обурення. Здається, що команда Черновецького прийшла до влади, аби залишити після себе «випалену землю». Протягом десятків років парк Перемоги був для жителів Лівобережжя святим місцем. Сюди приходили не лише відпочити, а й віддати шану захисникам і визволителям нашого рідного Києва. Ви б бачили, як тепло й навіть по-домашньому святкують тут День Перемоги... І от Київрада приймає рішення вилучити з переліку зеленої зони міста земельну ділянку у парку Перемога розміром 1,53 га. З них — 1,14 га віддати під будівництво спортивно-розважального комплексу. Більше всього на світі я не хотів би з цього приводу безсило розводити руками. На жаль, своїм лютневим рішенням мер міста відібрав у районів останню можливість хоч якось впливати на забудову — погоджувати майбутнє будівництво з місцевими органами самоврядування. Єдиний важіль, яким ми володіємо, — ще не відібрана можливість апелювати до громади, організовувати громадські слухання. Але й тут, хочу зазначити, нерідко мають місце спроби з боку забудовників якось маніпулювати процесом. Повертаючись до парку «Перемога», хочу сказати, що я перебуваю по ту сторону оборонних рубежів, де стоять прості дніпровчани, які прагнуть зберегти місце не лише свого відпочинку, але й святої вдячної пам’яті.