Найвищий (за офіційною статистикою) рівень безробіття —
від 6,44% до 7,47% — зареєстровано в Івано-Франківській, Сумській, Рівненській,
Волинській, Житомирській, Львівській і Чернігівській областях. Ось він
дивний (хоч і суперечливий) доказ «дивовижності» часу, в якому ми живемо!
Це ж треба такий парадокс — виробництво, згідно із твердженням уряду, регулярно
зростає (що, власне, мало б передбачати збільшення кількості зайнятих на
цьому виробництві людей), а разом з ним — зростає й безробіття.
Директор Українського інституту соціальних досліджень Олександр
Яременко вважає, що ситуація на вітчизняному ринку праці «ще не критична,
але дуже складна». Причини цього він вбачає в тому, що більшість вітчизняних
підприємств «стоять навколішки», і в той же час відсутні реальні можливості
для розвитку малого та середнього бізнесу, який міг би надати безліч робочих
місць. За підрахунками інституту, близько 20% цього самого працездатного
населення готові займатися бізнесом, якщо держава зробить реальні кроки
для забезпечення розвитку малих і середніх підприємств. О.Яременко впевнений,
що ініціативні люди при можливості створили б близько 150 тисяч таких підприємств.
Якщо не дати їм цієї можливості й не легалізувати «тіньове» підприємництво
(не плутати з фірмами, організованими криміналітетом!), то в найближчі
декілька років безробіття зростатиме.
Не треба також забувати, що офіційні дані відповідають
дійсності лише з дуже великою натяжкою. Рівень прихованого безробіття,
коли людина де-факто не працює на підприємстві, де вона зареєстрована де-юре,
аж ніяк не меншає. О.Яременко вважає, що якби Мінпраці користувався при
своїх підрахунках, наприклад, методикою Міжнародної організації праці,
то в Україні виявилося б 7—8% безробітних від загального числа працездатного
населення. Єдиний момент, який з певною часткою сарказму можна назвати
позитивним, полягає, за словами кандидата економічних наук, в тому, що
офіційні організації внаслідок зростання безробіття кожного року змушені
подавати все більш близькі до реальних цифри з зайнятості населення. Що
ж, велике зло не без малого добра, хоч це навряд чи втішить тих громадян,
якi стоять на обліку на біржі праці.
Олександр МІХЕЛЬСОН, «День»







