Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

Вибухонебезпечна «рівновага»

Кількість технологічних новацій у США в 100 разів більша, ніж у таких, що розвиваються, i перехідних економіках
18 листопада, 1999 - 00:00

У той час як населення багатих країн нараховує 16% від
населення усієї земної кулі, а його купівельна спроможність становить приблизно
60% від світової, цим країнам належить близько 99% патентів на нові винаходи,
виданих останніми роками в Сполучених Штатах і країнах Європи. Якщо ми
серйозно хочемо скоротити нерівність у прибутках, що існує між багатими
й бідними країнами, то нам варто було б серйозно замислитися над тим, як
підняти науково-технічну віддачу при вирішенні проблем бідних країн.

У сьогоднішньому світі економічне процвітання спричиняється
не наявністю природних ресурсів і не обсягами промислового виробництва,
скажімо, сталі або вугілля, а впровадженням нових ідей і нових продуктів.
Динамічна американська економіка багато в чому зобов'язана своєю величезною
перевагою приголомшуючій здібності до інновацій — чи йдеться про інформаційні
технології (такі, як програмне забезпечення й матеріальна база комп'ютерів),
або ж про біотехнологію (скажімо, про створення нових медикаментів і нових
сортів рослин), або ж про нові телекомунікаційні технології (наприклад,
про передову оптико-волоконну техніку й орбітальні супутники).

На протилежність Америці, бідні країни навряд чи взагалі
займаються нововведеннями. В результаті багато хто з них покладається на
експорт сировинних товарів, асортимент і методи виробництва яких практично
не міняються роками, а то й десятиріччями.

Останні дані, надані американським Бюро з патентів і торгових
марок, дійсно викликають подив. З 163 000 патентів, виданих у США 1998
року, 90000 були видані американським винахідникам і 72000 — іноземним
винахідникам. У категорії іноземних японці отримали 32000 патентів, німці
— 9500 патентів, а ще 28000 патентів були видані іншим 15 розвиненим країнам.
Три з них — Корея, Тайвань і Ізраїль — десять років тому вважалися такими,
що розвиваються, але всі три домоглися швидкого й стабільного економічного
зростання на довгі роки — не в останню чергу завдяки своїм науковим досягненням.
Загалом патенти, подані економіками, що розвиваються, й посткомуністичними
економіками, 1998 року становили менше одного відсотка від сукупної кількості
патентів, виданих у США минулого року. Внесок тропічних країн (як правило,
бідних) у загальну кількість патентів був фактично нульовим (єдине помітне
виключення становив Сингапур).

Можна було б нормально поставитися до того, що розвинені
країни є винахідниками, а країни, що розвиваються, — користувачами нових
технологій. Але «рівновага», що склалася, досить ризикована для бідніших
країн. Коли світ, що розвивається, майже цілком покладається на інновації,
здійснювані багатими країнами, багато які характерні проблеми, притаманні
виключно бідним країнам, не отримують належної уваги з боку світових вчених
і провідних високотехнологічних галузей промисловості. Наприклад, багато
які найбідніші країни розташовані в зоні тропіків, і проблеми тропічної
охорони здоров'я (скажімо, малярія) й тропічного сільського господарства
взагалі ігноруються вченими з багатих країн.

Дуже небагато країн, зокрема Ізраїль, Корея й Тайвань,
трансформувалися, перетворившись на виробників високотехнологічної продукції.
Ця трансформація допомогла їм розбагатіти. Світові, що розвивається, настав
час підняти пріоритетність розвитку науки й технології набагато вище.

Потрібно переглянути існуючу політику, що включає в себе
наступні заходи:

— зміцнення системи університетської освіти (в тому числі,
заохочення приватних університетів до конкуренції з державними);

— збільшення державних витрат на утримання наукових інститутів;

— залучення інвестицій високотехнологічних фірм розвинених
країн до країн, що розвиваються;

— підтримка науково-технічного партнерства між університетами
й компаніями з багатих країн і країн, що розвиваються;

— посилення охорони прав інтелектуальної власності для
сприяння винахідницькій діяльності;

— перенесення центру ваги міжнародної фінансової допомоги
з кредитів, що надаються МВФ і Всесвітнім Банком на структурну перебудову,
на науково-технічні розробки в пріоритетних областях (таких, як охорона
здоров'я й сільське господарство).

Ці кроки допомогли б збільшити життєздатність науки й техніки
в країнах, що розвиваються і таким чином додати нової енергії їхньому економічному
розвитку загалом.

Джеффрі САКС,
директор Центру міжнародного розвитку
Гарвардського університету

Проект Синдикат для «Дня»

ДО РЕЧI

Як повідомила кореспонденту «Дня» Олександру МІХЕЛЬСОНУ
завідуюча відділом з економічних питань Київського регіонального комітету
профспілок НАН України Діна Ткач, по Києву й регіону, де розташовано майже
80% усіх інститутів НАНУ, середня зарплата наукових співробітників, що
нараховувалася в період 1997-98 років, становила близько 200 гривень. За
дев'ять місяців поточного року заробітна плата становить близько 160 гривень
на місяць, що, за словами Д.Ткач, пов'язано із зменшенням Кабміном затверджених
Верховною Радою асигнувань цього року на науку на 23,5%. У зв'язку з цим
багато які НДІ переходять на неповний робочий день. У свою чергу, це не
дозволяє говорити про чіткий рівень зарплати в залежності від рангу наукового
співробітника. Діна Ткач повідомила також, що за 1996—98 роки заборгованість
по зарплаті перед вченими становила 8,5 млн. грн., і тільки після акції
протесту (осіннього пікетування Кабміну) було погашено 4 млн. грн. з цієї
суми.

Газета: 
Рубрика: