Відтепер – без обмежень

У галереї розповідають, що після оновлення він став повністю доступним для відвідувачів з різними можливостями, в тім числі – з інвалідністю. Отже, відтепер його можуть відвідати люди з порушеннями опорно-рухового апарату, також – з порушеннями зору і слуху.

Від зупинки громадського транспорту до будівлі музею спеціально для незрячих прокладено тактильну плитку, а на вході встановлено звукові маячки, за якими нескладно зорієнтуватися, як потрапити всередину.

Із холу до зали веде підйомник – для зручності відвідувачів на колісних кріслах. Чи, приміром, батьків з малятами у візочками. Або для зручності будь-кого іншого, кому складно пересуватися (наприклад, літніх людей). 

Охочі зможуть скористатися під час огляду експозиції аудіогідом. Голос Музею Івана Георгія Пінзеля – народний артист України Остап Ступка.

Біля експонатів встановлені інформаційні таблички шрифтом Брайля. Для всіх робіт розроблена аудіодескрипція (голосовий супровід), завдяки якій люди з порушеннями зору можуть «почути-побачити» експонати. Інформація про музей та його наповнення також зібрана у відеоописах, доступних для перегляду всім відвідувачам, зокрема – з порушеннями слуху.

У музеї розповідають, що над всіма цими зручностями для відвідувачів з інвалідністю почали працювати минулого, 2020, року, коли громадська організація «17» роздрукувала скульптури Пінзеля на 3D-принтері. Кількість перетворень було збільшено в межах ініціативи дружини Президента України – Олени Зеленської «Без бар’єрів», спрямованої на створення рівних можливостей для всіх українців.

Працівники Львівської галереї мистецтв весь цей час співпрацювали зі студією універсального дизайну ORFO, громадським рухом «Соціальна єдність», громадською ініціативою My future heritage, громадськими організаціями «17» і Happy today та за підтримки експерта з архітектурної доступності та інклюзивних соціальних практик Володимира Висоцького, голови правління Асоціації розвитку туризму Фазиля Аскерова і керівниці Ресурсного центру Національного університету «Львівська політехніка» Оксани Потимко. 

​Оновлений Музей Івана Георгія Пінзеля (вул. Личаківська, 2а) прийматиме відвідувачів вже от-от – 10 грудня.

Принагідно: 

Музей Івана Георгія Пінзеля розташований у пам’ятці архітектури XVII ст., і це – скромний зовні і розкішно розписаний зсередини Костел кларисок, споруджений у 1607 році Павлом Римлянином і Бернардом Авелідесом на місці каплиці св. Анни, монахинь кларисок бернардинського ордену.

У 1740-х костел зазнав реконструкції у бароковому стилі – тоді розібрали вежу на західному фасаді й звели будівлю колишнього монастиря. Склепіння храму у 1760-х прикрасили розписи Станіслава Строїнського, хоча деякі дослідники вважають, що це робота його брата Мартина Строїнського. Окремі сюжети у південній наві намалював Тадеуш Попель на межі ХІХ–ХХ ст.

У зв'язку з пристосуванням храму під гарнізонний костел (1938–1939) його реконструювали за проєктом архітектора Антонія Лобоса. Над чільним фасадом костелу добудовано вежу-дзвіницю у стилі функціоналізму з елементами бароко, реконструйовано будинок монастиря та впорядковано площу перед святинею.

Після касації монастиря Кларисок австрійським урядом у 1780-х роках у храмі розмістили склад тютюну, а в монастирі – митний (цловий) уряд. Відтоді площа стала називатися Цловою (тепер – Митна). Перед І Світовою війною храм повернули віруючим, а в кінці 1940-х знову пристосували під склад.

З 1978 року приміщення костелу стали використовувати як виставковий зал сучасного мистецтва, а 1996 року тут відкрили Музей барокової скульптури Івана Георгія Пінзеля. Разом з іншими творами мистецтва тут експонують 29 робіт Пінзеля – унікального майстра барокової скульптури, який близько 15 років жив у Західній Україні, 5 робіт його учнів та 9 малярських портретів представників шляхти й духовенства.

Біографія Пінзеля й досі оповита таємницями.  В 1740-х років, коли він прибув до містечка Бучач на запрошення магната Миколи Потоцького, мало хто знав  цього майстра-сницара. Успіх Пінзелю принесли вирізьблені кам’яні фігури Бучацької ратуш. Відтоді скульптор починає отримувати багато нових замовлень і створює скульптури для святинь у Бучачі, Монастириськах, Городенці, Годовиці, Маріямполі, Львові, Рукомишлі та Буданові.

Пінзель зумів у кожний свій твір вкладати силу і легкість, темперамент і напругу, драматургію і перспективу смислів – проникливе розуміння людської душі. Однак його мистецький доробок чекав гідної уваги майже півтора століття – лише у міжвоєнний період починається мистецтвознавче осмислення скульптурної спадщини Пінзеля, яке триває дотепер.

На жаль, велика кількість скульптур Пінзеля частково або повністю зникли. У Львівській національній галереї мистецтв зберігається найбільше вирізьблених з дерева скульптур Майстра (у Музеї Пінзеля та в Олеському замку), решта – в Івано-Франківську, Тернополі та Коломиї.

Про Івана Георгія Пінзеля та його твори можна дізнатись тут.