«Вона з людей, які тримають над Україною її інтелектуальне небо»

Зустріч, названа організаторами поважно – «урочиста церемонія», мала і всі атрибути офіціозу, але більше було сердечності. Лариса Івшина нерідко буває на малій батьківщині, але частіше у приватних справах. «Як ластівочки, прилітають вони зі старшою сестрою до рідного дому, щоб побути у маминому гніздечку», - так щиро висловилася про племінницю її тітка, рідна мамина сестра Людмила Архипівна, якій першій і надали слово на урочистій церемонії. Нині тьотя Льодзя, як ласкаво називає її племінниця, є останньою в живих сестрою покійної матері Лариси Івшиної, Марії Архипівни, і говорила вона про прості житейські речі, про  раннє сирітство Лариси і її сестри (батько помер, коли дівчаткам було лише рік і 5 років), про те, як їхня мати їх виростила, виховала, і одним з материнських напуттів були слова: «Хочете добре жити – беріть читайте книжки».

Локачинці давно чекали зустрічі саме такої, офіційної, аби зібратися всім, хто шанує свою землячку, пишається нею, і сказати, врешті, їй слова подяки. «Це відзначення дуже потрібне насамперед нам, локачанам, аби ми знали і цінували людину, котра не загубилась у цьому житті, а є в ньому прикладом для багатьох. Лариса Івшина з тих, хто тримає над Україною її інтелектуальне небо», - каже Оксана Сахарчук, директор навчально-виховного комплексу «Локачинська загальноосвітня школа I- III ступеня – гімназія», колектив якого і клопотав про  присвоєння Ларисі Івшиній звання "Почесний громадянин селища Локачі».

Локачинський селищний голова Богдан Іус вручив Ларисі Івшиній диплом і значок «Почесного громадянина селища Локачі», її вітали голова Локачинської районної держадміністрації Віктор Дудечко і голова Локачинської районної ради Борис Ковальчук, директор Локачинської районної бібліотечної системи Людмила Мариняк, редактор газети «Селянська правда» Ірина Романюк, почесний громадянин Локачів письменниця і журналіст Валентина Штинько, депутат Волинської обласної ради Михайло Скоп’юк,її однокласниця Лариса Лаценко. Звучали пісенні привітання від зразкового хору локачинської гімназії та гурту козацької пісні районного будинку культури.

«Це дуже важливий для мене день, - сказала Лариса Івшина. – Можна мати багато різних відзнак, але відзнака від людей, які тебе знають з дитинства, перед якими ти - як є, вона особлива».

Лариса Івшина поділилася з  земляками спогадами про школу, вчителі якої не один раз захищали своїх учнів від тиску тогочасної системи, які зародили зерна, що проростали гідністю і гордістю, які дали знання, що були у житті потрібними. Розказала цікаві історії про рідних: бабусю і дідуся, дядька Миколу, з яким мала Лариса любила розмовляти «про політику», про маму  і тьотю, першу вчительку, яка дала їй дуже багато, пригадала родинну історію про дядька, який важкою працею  здобув добробут у Канаді, й іншу історію, коли дід Архип на запитання, чому він не шукав щастя в еміграції, відповів, що такої землі, як у нас, нема ніде... «І прожили мої рідні з рідною землею всі жахи, які випали на її долю», - пригадувала Лариса Олексіївна. Присутнім у залі старшокласникам гімназії вона побажала, аби спільно вирівняти стандарти, за якими живе суспільство, щоб не їхали наші люди у світи, а мали гідне життя у себе на батьківщині: «Доки є у вас діди, бабусі, батьки, розпитуйте їх, записуйте їхні спогади. Вони додаватимуть вам сил».

Директору гімназії Оксані Сахарчук та локачинському селищному голові Богдану Іусу головний редактор «Дня» вручила особливий подарунок: скриню скарбів газети «День». Про «День», газету, котра стала, як говорили присутні на зустрічі, не просто медіапроектом, а медіашколою, багато згадували під час урочистої церемонії вшанування Лариси Івшиної. Говорили старшокласниці, які використовують матеріали газети та книжкових видань «Дня» на уроках, у підготовці до турнірів і олімпіад, науково-практичних конференцій. Говорили директор районної бібліотеки Людмила Мариняк, вчителі. Мудрою була  порада Марії Архипівни Жаловаги, мами Лариси, якій вона і присвятила цю зустріч із земляками: читати книжки. Локачинські діти, які уважно  слухали знамениту землячку, також читають, і читають розумні книжки, серед яких видання газети «День» - на одному з перших місць.

Ще одним материнським уроком для Лариси Івшиної-Жаловаги була наука завжди дякувати за добро. «Це дуже велика сила – бути вдячним», - відзначила вона. «Ви – наш приклад, наша правда», - говорили їй земляки. Це велике щастя: почути справді щирі слова і щиру подяку.