«Виборювати те, що належить по праву»

Нещодавно у Вінницькому апеляційному адміністративному суді розглядалася позовна заява від учасника бойових дій Євгена Мотицина, якому Козятинська сільська рада відмовила у наданні земельної ділянки. Це рішення у сільраді пояснили: поки не закінчиться війна, землю не надаватимуть, бо у них відсутній генеральний план забудови населеного пункту, а передача землі у власність без плану зонування або детального плану забудови суперечить чинному законодавству. Таке пояснення обурило юристів, які допомагають учасникам бойових дій у боротьбі за правду. Вони кажуть, що генеральний план населеного пункту відсутній у кожній другій сільській раді області, і це не привід для відмови у наданні земельних ділянок.

Сподіваючись на підтримку Феміди, ще торік Євген Мотицин подав до суду на Козятинську сільську раду. Але 31 березня 2016 року Козятинський міськрайонний суд відмовив бійцеві у задоволенні позовних вимог і підтримав сторону відповідача. Представник позивача Роман Люлик розповідає, що суд аргументував своє рішення так: «Вільні земельні ділянки для індивідуального житлового будівництва та ведення особистого сільського господарства в межах населеного пункту відсутні». Але у Євгена є копія, у якій чітко видно, що Козятинська сільська рада має вільні земельні ділянки. Та й сільський голова Тетяна Катерезюк під час судового засідання зауважила, що сільська рада зарезервувала поле у 8 га для виділення земельних ділянок, але не спішить виділяти наділи, бо не знає, скільки буде учасників бойових дій до кінця війни. Тому всі можуть ставати у чергу.

Євген переконаний, що правди у районі йому не знайти, бо там все куплено, а сільський голова, яка вже багато років обіймає цю посаду, з усіма за панібрата.

«Я служив в «Айдарі», до речі, в підрозділі, який очолювала Надя Савченко, знаю її особисто. Отримав дві контузії, численні осколкові поранення, інвалід війни ІІІ групи. Нині, повернувшись з війни, змушений виборювати те, що належить мені по праву, — каже Євген. — У листопаді минулого року одружився. Хочу будувати свій дім, ростити дітей, займатися господарством, а не можу. Мені не треба багато, кілька соток під забудову і город. Але отримати їх не можу. У відповіді, яку я отримав з сільради, написано, що депутати розглядали можливість виділення земельних ділянок. Моя дружина, депутат сільської ради, вперше про це дізналася разом зі мною з отриманого листа. Сподівався знайти правду в суді — відмовили. Подав апеляцію. Може, хоч Вінницький апеляційний адміністративний суд стане на мій захист».

Перше судове засідання з розгляду апеляційної заяви відбулося 18 травня 2016 року. Відповідач — Козятинська сільська рада — до суду не з’явився, надавши клопотання розглядати справу без участі її представника. Тому поспілкуватися з сільською головою не вдалося. Але суд зобов’язав сторони з’явитися на друге засідання і надати всі необхідні документи. Розгляд справи перенесли на 1 червня цього року.

У другому судовому засіданні відповідач взяла участь і надала всі необхідні документи, які вимагав суд. При розгляді справи було встановлено, що Євген отримав відмову у наданні земельної ділянки неправомірно. А тому Вінницький апеляційний адміністративний суд зобов’язав Козятинську сільську раду розглянути питання про першочергове надання земельної ділянки громадянину Мотицину. Тепер сільський голова змушена або виділити землю учаснику АТО, або... продовжувати судову тяганину, подавши конституційну скаргу у вищу інстанцію. 

«Справа Євгена — непоодинокий випадок, — стверджує юрисконсульт безкоштовної юридичної приймальні, яка діє при громадській спілці «Всеукраїнське об’єднання учасників бойових дій та волонтерів АТО», Жанна Грушко. — Надання землі — це проблемне питання і в Козятинському районі, і в інших. Дефіцит вільних земель є, особливо у великих містах. Наприклад, у Вінниці за рахунок зміни генерального плану (розширення меж міста) землі також поки що не видають. Але коли сільські ради посилаються на відсутність генерального плану — це неправильно, на їхній території нічого не змінюється роками, тому, я вважаю, це здебільшого дешеві відмовки.

Майже щодня до юридичної приймальні звертаються бійці АТО із земельними питаннями. Вони стають у чергу, але землі їм не надають. Одна з найчастіших причин — вільні землі сільська громада ще у довоєнні часи віддала в оренду фермерським чи сільськогосподарським підприємствам. Договір оренди не передбачає передчасного розірвання. Тому й доводиться чекати. А іноді місцева влада взагалі знаходить оригінальний вихід — землю виділяють, але не у власність, як це відбувається по всій країні, а лише в оренду і на обмежений строк — два роки. Та розподіл вільних наділів — це завжди питання пріоритетів. На жаль, у нашій країні досі інтереси місцевого чиновника перекривають загальнодержавні».