Виміри Гокінга

Про Стівена Гокінга неможливо говорити суто як про науковця. В інтерв’ю британському виданню Guardian у 2011 році на запитання, чи боїться смерті, учений зізнався: «Я прожив перед обличчям швидкої смерті останніх 49 років. Я не боюся смерті, але й не поспішаю померти. Є так багато того, що я хочу спочатку зробити. Я розглядаю мозок як комп’ютер, який перестане працювати, коли його компоненти зламаються. Для зламаних комп’ютерів немає раю або потойбічного життя. Це казка для людей, які бояться темряви».

До слова, 14 березня народилась інша людина-епоха, Альберт Ейнштейн. І ще в американських університетах відзначають День числа пі, адже в поширеному варіанті написання ця дата виглядає як 3,14. Але сам Стівен Гокінг, певно, поставився б до пошуків таких збігів скептично, тому краще просто згадаємо про його життя.

ХВОРОБА І «ФІРМОВИЙ» ГОЛОС

Стівен Гокінг народився у 1942 році. Вже у 20 років закінчив Оксфордський університет і почав займатися теоретичною фізикою. Мав захворювання мотонейронів (це нервові клітини, що забезпечують моторну координацію і підтримку м’язового тонусу), яке вперше дало про себе знати у 21 рік. Йдеться про бічний аміотрофічний склероз, через ускладнення від якого він, скоріш за все, і помер.  Відома кампанія Ice Bucket Challenge якраз була присвячена збору коштів на дослідження цього невиліковного рідкісного захворювання.

Як розповідається у відкритих джерелах, спочатку хвороба проявлялась як легка незграбність та несподівані падіння. Але з часом захворювання прогресувало. Сам Гокінг казав: «Хоча над моїм майбутнім нависла хмара, на свій подив я з’ясував, що тепер почав отримувати від життя більше задоволення, ніж раніше».

ФОТО REUTERS

До 1974 року родина ученого, а він тоді був у першому з двох шлюбів і мав трьох дітей, могла його доглядати. За кілька років йому довелось сісти на візок, знадобився професійний доглядач. А у 1985 році Гокінг захворів на пневмонію, що дало серйозне ускладнення. Після операції науковець втратив голос. В інтернеті розповідається, що деякий час Гокінг спілкувався, підіймаючи брову, коли хтось вказував на потрібну літеру на картці з алфавітом. А потім комп’ютерний експерт із Каліфорнії Волт Волтош надіслав йому власноруч розроблену програму Equalizer. Вона дозволяла за допомогою перемикача в долоні вибирати на екрані потрібні слова з системи меню. Вибране слово вимовляв синтезатор мовлення, який став «брендовим» голосом Гокінга. Учений з гумором розповідав: «Цей синтезатор поки найкращий з тих, які я чув, бо він змінює інтонацію і не говорить як далек (інопланетне чудовисько з серіалу «Доктор Хто». — Ред.). Єдина проблема — він надає мені американського акценту».

ЗАХОПЛЕНИЙ ЧОРНИМИ ДІРАМИ

Попри хворобу, Стівен Гокінг 30 років працював на посаді Лукасівського професора математики в Кембриджському університеті. За три століття до того цю посаду обіймав Ісаак Ньютон, у 1830-х — винахідник першої обчислювальної машини з програмним управлінням Чарльз Беббідж, ще за сто років — нобелівський лауреат Поль Дірак.

Сьогодні різні автори діляться в інтернеті міркуваннями про роль середовища для самореалізації Гокінга. Наприклад, російський прозаїк Марина Палей написала у «Фейсбуці»: «У цілому, фантастична повнота його (Гокінга. — Ред.) самореалізації, — це наочний прояв переваг євроатлантичної системи. Я пишу саме «переваг», а не «гуманізму», оскільки в країнах заходу, де не займаються багатозначним камланням, до гуманізму ведуть не самоупоєнні бесіди про Бога, але розсудливість. Розсудливість і є гуманізмом. А тепер уявімо існування цієї людини в «країні мрійників, країні учених». Поза всяким сумнівом, з таким тяжким недугом він промучився б у безпорадності, злиднях і приниженні — на його щастя, зовсім недовго, — нічим, втім, не здивувавши — ні російську статистику, ні російське суспільство». На жаль, ситуація не надто відрізнялася б і в Україні, де поява пандусів чи табличок для слабкозорих часом подається як досягнення, зіставне з відкриттям нової галактики.

Самі дослідження Гокінга стосувалися насамперед космології, тобто вчення про Всесвіт і місце людства у ньому, та квантової гравітації. Великий науковий інтерес для нього становили чорні діри. Так, учений показав, що чорні діри «випаровуються» за рахунок явища, яке отримало назву випромінювання Гокінга. А в липні 2004-го представив доповідь, де виклав власну точку зору на розв’язання парадоксу про зникнення інформації в чорній дірі. Учений висловив думку, що чорна діра спотворює захоплену інформацію, але не руйнує її безслідно.

Наукове середовище сприймало дослідження Гокінга по-різному, інколи доволі скептично. Не один рік тривала суперечка щодо теорії чорних дір між Гокінгом і американським фізиком-теоретиком Кіпом Торном і професором Каліфорнійського технологічного інституту Джоном Прескіллом.

«КЛЮЧІ ДО ВСЕСВІТУ»

Космічними є досягнення Гокінга як популяризатора науки. Перша книжка, яку я прочитала цього року, почала просто 1 січня, була «Найкоротша історія часу», яку він написав у співавторстві з Леонардом Млодіновим. Перше видання цього бестселера, «Коротка історія часу» (у світі продано понад десять мільйонів примірників!), вийшло у 1988 році і зробило ученого зіркою. У 2005 році з’явилась «Найкоротша історія часу», український її переклад вийшов у 2016-му. В Україні книжка стала хітом. А «Коротка історія часу» українською доступна в інтернеті безоплатно.

У передмові до «Короткої історії часу» Гокінг написав: «Мені сказали, що кожна поміщена у книзі формула зменшить удвічі кількість покупців. Тоді я вирішив взагалі обходитись без формул. Щоправда, наприкінці я таки написав одне рівняння — знамените рівняння Ейнштейна E = mc?». А ще учений зізнавався, що мріє написати книжку, яка б продавалася в кожному аеропорту.

Чесно, зрозуміла не все у «Найкоротшій історії часу», для мене головним у цій книжці стало те, що вона робить науку ближчою та показує її красу. І, хай як дивно, після цього стала дещо зрозумілішою інша книжка Гокінга, яку він написав разом із донькою Люсі — «Джордж і таємний ключ до Всесвіту». Загалом це трилогія для дітей, в якій також є книжки «Джордж і скарби космосу» та «Джордж і Великий Вибух». 

А ще були науково-популярні фільми за участі Гокінга: «Всесвіт Стівена Гокінга» 1997 року, «У Всесвіт зі Стівеном Гокінком» 2010-го та «Великий задум за Стівеном Гокінгом» 2012-го.

Власне, про цей талант ученого пише на «Фейсбуці» користувачка Карина Корейба: «Одне з найдивовижніших умінь кращих умів людства — розповідати про складні речі простою мовою. Розповідати про те, де інші не знали про своє незнання. Писати книги для дітей, перетворюючи космічні об’єкти в захоплюючий світ, реальність якого з подивом виявить маленька людина, коли трохи виросте».

Приклад Гокінга може надихати будь-яку людину, навіть байдужу до фізики. Адже своїм життям легендарний учений показав: ніщо не здатне спинити людську думку. І не варто боятися осягнути космос. Ви навряд це зробите, але пробувати варто — бо це, можливо, один із найнадійніших шляхів пізнати себе.

КОМЕНТАР

«ПРИКЛАД БЕЗУМОВНОЇ СТІЙКОСТІ»

Антон СЕНЕНКО, кандидат фізико-математичних наук, старший науковий співробітник Iнституту фізики НАН України, популяризатор науки:

— На мою думку, Стівен Гокінг лишив помітний слід в історії розвитку людської цивілізації з трьох причин. По-перше, він був справжнісіньким хорошим ученим, що працював на передньому краї світової науки. Царина космології та квантової гравітації є однією з найскладніших у всій фізиці і Гокінг вперто торував шлях для майбутніх поколінь науковців. До того ж його теоретичне обґрунтування випромінювання чорних дір, яке врешті назвали його ім’ям, точно стане фундаментом для відкриття чогось ще більш вражаючого та захопливого.

По-друге, при всій своїй «зайнятості» серйозною наукою, Гокінг ніколи не цурався популяризації науки. «Всесвіт Стівена Гокінга», «Великий замисел за Стівеном Гокінгом», «Коротка історія часу» та інші твори — стали такою самою класикою, як і лекції легендарного Річарда Фейнмана (один із засновників квантової електродинаміки. — Ред.). Ба більше, Гокінг приділяв увагу популяризації науки серед дітей, створивши разом зі своєю донькою Люсі цикл оповідань про хлопчика Джорджа, який намагається зрозуміти, що воно за Великий вибух та що таке чорна діра.

Ну, і по-третє, Стівен Гокінг став прикладом безумовної стійкості. Не кожна людина в ідеальних умовах здатна займатися наукою і не кожен учений свідомий того, щоб її популяризувати. А Гокінг, незважаючи на тяжку хворобу, примудрявся робити і те, й інше. Його відданість і самопожертва справі пізнання та просвітництва — вражають. Упевнений, що його діяльність вже стала стимулом зацікавитися наукою для багатьох молодих розумів. І далі буде.