Україна не може існувати, не володіючи Кримом, це буде якийсь тулуб без ніг. Крим має належати Україні, на яких умовах, це байдуже, чи буде це повне злиття, чи широка автономія, останнє повинно залежати від бажання самих кримців
Павло Скоропадський — український державний, політичний і громадський діяч, військовик. Гетьман Української Держави

Як, хто і коли повинен повідомити дитині про те, що Діда Мороза не існує?

28 грудня, 2001 - 00:00


Нещодавно в одній із російських шкіл стався приголомшливий випадок. В учнів молодшого класу на уроці почалася масова істерика. А все через те, що вчителька повідомила їм, що Діда Мороза не існує. Щось подібне трапилося і в Австралії, де вчительку, що сказала своїм підопічним правду, ледве не визнали профнепридатною. Дійсно, з цією проблемою рано чи пізно стикаються всі батьки, адже не так просто сказати дитині, що вони, по суті, водили її за ніс. У той же час повністю захистити дитину від гарної новорічної казки і забрати у неї передчуття святкового дива також не хочеться. Одні батьки знаходять безліч аргументів, чому їхньому чаду і цього разу не вдалося побачити Діда Мороза, а лише принесені ним подарунки, інші користуються послугами різних фірм і будинків побуту, які надають дітям і батькам «дідморозівські» послуги. З питанням про те, як і коли краще повідомити дитині, що весь цей час вона жила в гарній казці і що насправді Діда Мороза не існує, «День» звернувся до експертів.

Ірина ГОЛОВНЄВА , кандидат психологічних наук Харківського гуманітарного університету «Національна українська академія»:

— Звичайно, повідомити дитині про те, що Діда Мороза не існує, повинні самі батьки. Це допоможе уникнути тієї психологічної травми, яка, скажемо, можлива в дитячому садку, коли дитина розуміє, що довгожданий Дід Мороз — це всього лише не завжди тверезий чоловік. Безумовно, це і для батьків дуже складний момент, оскільки той факт, що вони загалом-то обманювали свою дитину, може викликати в чада розчарування і навіть деяку недовіру до батьків у майбутньому. Дитину потрібно до цього готувати, тим більше, що нині для цього існує безліч зачіпок. Наприклад, є світова адреса Діда Мороза, яка дає можливість повідомити дитині про те, що у Діда Мороза є заступники. Це вже істотно полегшує можливу травму. Оптимальний вік для того, щоб повідомити про це, — 7 — 8 років, але в той же час це потрібно зробити м’яко, просто змістивши акценти, не відібравши у дитини казку, яка їй дуже потрібна, оскільки формує у маленької людини такі поняття, як «краса» і «добро». Щоправда, саме тепер спостерігається зворотна тенденція, діти стають схожими на маленьких старих — прагматичних і без фантазії. Казка, навпаки, відіграє формуючу роль не тільки в розвитку фантазії, а згодом і креативності (ця якість зараз дуже необхідна), але і закладає основи етичних принципів і моделей поведінки. Таким чином, новорічна казка, безумовно, повинна бути присутньою, оскільки, крім усього іншого, вона ще й формує відчуття близькості із сім’єю і залучає дитину до сімейних традицій.

Зоя КИСАРЧУК , кандидат психологічних наук, зав. лабораторією консультативної психології і психотерапії Інституту психології імені Костюка:

— Якщо батьки мудрі люди і відчувають контакт зі своєю дитиною, то вони без великих зусиль знайдуть момент, коли краще це зробити. Це визначається тим, до якого віку вона любить казку і вірить у неї . У часі цей період дуже індивідуальний. В одній сім’ї вже в 5 років дитина повідомляє батькам, що Діда Мороза немає, а в іншій — це відбувається аж у школі. Це пов’язано з тим, що на формування психіки особистості впливає дуже багато чинників, і тому здатність аналізувати і логічно мислити може з’явитися у кожного по-різному. Доти, доки ця здатність не сформується, повідомити дитині про те, що її переконання — всього лише міф, буде дуже болючим для неї моментом. Віра в чудеса благотворно позначається на дитині, і тому переконувати в зворотному до того моменту, як вона ще для цього «не дозріла», ні в якому разі не можна. Якщо вона вірить у Діда Мороза, не можна перешкоджати цьому. Першим дзвіночком може стати той момент, коли дитина сама починає запитувати про існування Діда Мороза. Дуже ймовірно, що в цей момент вона вже готова вирішити цю проблему. Але в той же час ці запитання можуть ставитися зовсім не з тим підтекстом, як здається, і бути в цьому відношенні абсолютно невинні. Дитина буде задоволена відповіддю, яка відповідатиме її «теорії», і у неї не виникне жодних сумнівів відносно того, чи відповідає вона істині. З’ясувати, наскільки готова дитина до вирішення цієї проблеми, можна за допомогою запитань типу: «Що саме тебе хвилює?» — «Чому ти так вважаєш?» Ця гра в новорічну казку дуже важлива для дитини, як, втім, і її фінал, який батьки повинні зробити максимально безболісним. Наприклад, сказати дитині, що тепер вже «всі бачать, що вона доросла, що вона багато розуміє й аналізує». Рідко бувають випадки, коли подібне розчарування викликає серйозну психологічну травму. Якщо таке трапляється, то з дітьми, які страждають від невротизму. Але боячись подальшого розчарування, взагалі захистити дитину від цієї казки не можна. Людство її виробило, оскільки вона, як і віра в добрих фей та чарівників, є своєрідним дитячим захисним механізмом, що дозволяє дитині спокійніше перенести свої дитячі прикрощі.

Олена ВЛАСОВА , доцент кафедри соціальної психології КНУ імені Т. Шевченка:

— Тут взагалі проблеми не існує, оскільки наші діти далеко не дурні. У сім’ях звичайно в ролі Діда Мороза виступає тато, і дитина розуміє, що це усього лише гра. Таким чином, вона приймає умови нашої культури, її архетипи. Запитайте у дитини, чи захоче вона, щоб до неї приходив Дід Мороз, і вона, без сумніву, відповість ствердно, бо ця традиція — модель нашої культури. Прощання дитини з вірою в чудеса і, зокрема, в Діда Мороза — абсолютно природне явище. Це відбувається у дитини тоді, коли з’являються власні думки, які змінюють віру. Проблема виникає в тих сім’ях, в яких практично відсутній контакт між батьками і дітьми; у яких згадують, що в них є дитина, тільки у свята. Не потрібно йти до лікаря з гангреною, потрібно просто обробити поріз, в цьому випадку ситуація аналогічна. Такі питання повинні бути постійно в сфері обговорення, і тоді проблема, як сказати дитині, що Дід Мороз — це гарна казка, просто не виникне.

Підготувала Оксана ОМЕЛЬЧЕНКО, «День»
Газета: 
Рубрика: