Жалься, Боже, з України, що не вкупі має сини!
Іван Мазепа, український військовий, політичний і державний діяч, Гетьман

Як Україна досягає своїх Цілей

Що зробили три президенти держави, щоб дотримати слова і покращити якість життя громадян
26 жовтня, 2011 - 00:00
«У ДИТЯЧІЙ ОНКОЛОГІЇ» / ФОТО ЄВГЕНА МАЛОЛЄТКА

11 років тому Україна на Саміті ООН узяла на себе глобальні зобов’язання до 2015 року на порядок поліпшити життя громадян. Ці зобов’язання — шість орієнтирів та 13 конкретних завдань на довгострокову перспективу — назвали Цілями розвитку тисячоліття. Зокрема, вони стосуються до подолання крайньої бідності, підвищення рівня освіченості суспільства, сприяння рівності між чоловіками й жінками, зменшення дитячої смертності, боротьби з ВІЛ/СНІДом і туберкульозом, забезпечення стабільного розвитку природного навколишнього середовища. Варто зазначити, що такі ж зобов’язання (з урахуванням особливостей розвитку) взяли на себе 189 країн. Про результати України на шляху до досягнення Цілей тисячоліття «Дню» відповіли експерти ПРООН.

ДО 2015 РОКУ УКРАЇНА МАЄ ЗНИЗИТИ БІДНІСТЬ ДО 25%

— Бідність являє собою одну з найгостріших соціальних проблем в Україні, що призводить до обмеження доступу до таких ресурсів, як якісна вища освіта, охорона здоров’я, культура та розвиток дитини. За офіційними даними, рівень бідності за відносним критерієм уже в 2010 році склав 24,1%, випередивши цільові орієнтири, встановлені в Національній доповіді «Цілі розвитку тисячоліття — Україна», — прокоментувала «Дню» старший програмний менеджер ПРООН Катерина Рибальченко. — Протягом останніх десяти років рівень відносної бідності залишився відносно стабільним (на рівні 26—27%), хоча національна межа бідності за відносним критерієм зросла за цей час майже у п’ять разів (з 175 гривень у 2001 році до 944 гривень у 2010 році).

За даними дослідників проблеми, високий рівень бідності спостерігається в сім’ях із двома дітьми (40,7%) та багатодітних сім’ях (58,4%), в сім’ях, де є діти й непрацюючі дорослі (36,3%). При цьому бідність у сільській місцевості складає 32,3%, чим значно перевищує цифру бідності в містах (20,2%).

Фахівці зауважують, що аналіз динаміки рівня бідності впродовж останніх 10 років свідчить про певні проблеми в так званих профілях бідності, зокрема — досить високу бідність серед працюючих (кожна четверта сім’я з дітьми, в якій усі дорослі працюють, належить до категорії бідних). На думку експертів, це говорить про недостатню ефективність державної соціальної політики та про проблеми у сфері праці, коли зайнятість не гарантує достатнього доходу для задоволення основних потреб та не захищає сім’ю від бідності.

— Також хочу зазначити, що внесок «тіньової» економіки у процеси подолання бідності не розраховується, але цілком зрозуміло, що «тіньові» доходи (як і грошові перекази трудових мігрантів в Україну) лише додають до добробуту українських сімей, тим самим покращуючи стан монетарної бідності, — зазначає Катерина Рибальченко.

МАЙЖЕ ПОЛОВИНА УКРАЇНЦІВ НЕЗАДОВОЛЕНІ ЯКІСТЮ ОСВІТИ

За даними соціологічного опитування, проведеного Інститутом Горшеніна на початку поточного навчального року, близько половини населення України не задоволені якістю середньої освіти (47,5%). Задоволених — третина (33,5%).

— Що необхідно вдосконалювати? По-перше, систему менеджменту якості освіти та національну систему моніторингу з якості освіти; по-друге, процеси формування компетентностей для особистісного розвитку та участі в суспільно-політичному житті країни; по-третє, систему безперервної освіти, що забезпечує сталий розвиток людини як особистості, суб’єкта діяльності й спілкування впродовж усього його життя. Також необхідно оптимізувати мережу навчальних закладів професійно-технічної та вищої освіти відповідно до перспективних потреб економіки з урахуванням демографічної ситуації та задоволення потреб регіональних ринків праці, — говорить експерт ПРООН Юлія Щербініна.

Наступна Ціль України — сталий розвиток. Він уже давно став пріоритетом у всіх розвинених державах світу. Серед завдань, які Україна взяла на себе до 2015 року, є завдання на 12% збільшити доступ населення до якісної питної води, стабілізувати забруднення повітря стаціонарними джерелами та розширити мережу заповідників та природних національних парків до 10,4% від загальної території України.

— В Україні склалася складне водогосподарське і водно-екологічне становище, зумовлене надмірним антропогенним навантаженням на ландшафтні структури водозбірних територій більшості річок. На сьогодні близько 70% поверхневих і значна частка запасів підземних вод втратили своє значення як джерела питного водопостачання. Значне погіршення якості водних ресурсів можна спостерігати майже в кожному басейні річок України. На території Автономної Республіки Крим, Дніпропетровської, Донецької, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Харківської та Херсонської областей нараховується 1609 сіл, населених 856 тисячами людей, які повністю чи частково користуються імпортованою та низькоякісною водою, — коментує ситуацію «Дню» старший менеджер ПРООН Сергій Волков.

Якщо ж говорити про атмосферне повітря, то, за даними Держстату, щільність викидів від стаціонарних джерел забруднення в розрахунку на 1 кв. км території країни складає 6,8 т шкідливих речовин (на душу населення — 90,1 кг). Найгірші показники серед українських областей зафіксовано в Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Івано-Франківській областях. Основними забруднювачами повітря України в 2010 році були підприємства переробної та добувної промисловості (відповідно 33% та 21% шкідливих викидів), а також підприємства — виробники електроенергії, газу та води (39%).

Для покращення ситуації експерти радять розробити й поступово реалізовувати регіональні та секторні програми з питань охорони навколишнього природного середовища. Також — впроваджувати принципи «зеленої економіки» в Україні. Якщо ж говорити про розширення мережі біосферних заповідників, то, на думку фахівців, цьому в Україні насамперед заважає відсутність спільної системи нагляду за заповідними територіями та недостатнє управління ними, як і брак коштів та недостатньо розвинена правова база для регулювання цих питань.

ПОШИРЕННЯ ВІЛ/СНІДу В УКРАЇНІ СЯГНУЛО КРИТИЧНОЇ МЕЖІ

Як зазначають фахівці ПРООН, за останні п’ять років дитяча смертність в Україні знизилася на 7% й у 2010 році її рівень становив 9,1 на 1000 народжених.

— Одним із найважливіших шляхів запобігання смертності є сприяння народженню здорових дітей завдяки збереженню й зміцненню репродуктивного здоров’я молоді. Смертність дітей віком до одного року є одним із найчутливіших індикаторів ступеню соціально-економічного розвитку суспільства, що акумулює в собі рівень освіти й культури, стан навколишнього середовища, ефективність профілактичних заходів, рівень доступності та якості медичної допомоги тощо, — коментує менеджер ПРООН Катерина Рибальченко. — Життєздатність новонароджених найсильніше реагує на зрушення в медичному обслуговуванні та санітарній ситуації в країні. Для прогресу потрібно формувати засади здорового способу життя в молоді, а для цього потрібно проводити інформаційно-просвітницьку й виховну роботу.

На думку експертів, досягти покращення охорони здоров’я матерів і дітей неможливо без підвищення якості медичної допомоги, застосування на практиці сучасних перинатальних та репродуктивних технологій та впровадження в практику науково обѓрунтованих стандартів та протоколів лікування. Всі ці заходи не вимагають значних фінансових або матеріальних ресурсів.

— Рівень поширення ВІЛ/СНІДу в світі сягнув критичного рівня, являючи собою один із найзначніших викликів для людства й, зокрема, України. Кількість нових випадків ВІЛ-інфекції постійно збільшується, хоча кількість зареєстрованих випадків щорічно зменшується, починаючи з 2006 року. Так, за даними МОЗ, у 2006 році показник захворюваності на ВІЛ-інфекцію в цілому по країні збільшився на 17,7% (порівняно з 2005 роком), а в 2010 році — на 3,3%. Найяскравішим досягненням у цій сфері є зниження з 27% (у 2001 році) до 6% ( у 2008 році) передачі ВІЛ від матері до дитини. Більше 94% вагітних жінок, хворих на ВІЛ, зараз отримують медичні послуги для попередження передачі ВІЛ своїм дітям, — розповів менеджер ПРООН Сергій Волков.

В той же час лікування людей, що живуть із ВІЛ, залишається однією з найбільших проблем, що може завадити Україні досягти Цілей розвитку тисячоліття. Доступ до антиретровірусної терапії розширився, хоча потреби все одно переважають існуючий доступ. Згідно з оцінками ЮНЕЙДС, лише 10% хворих у 2009 році отримали потрібне їм антиретровірусне лікування. Більшість людей, які потребують лікування, навіть не знають про свій статус ВІЛ-інфікованого, й тому ефективність стратегій із діагностики ВІЛ має бути покращена, щоб допомогти таким людям. Станом на 2010 рік антиретровірусне лікування отримували 22697 людей, ще близько 8400 ще перебували у списках очікування на нього. Якщо ситуацію не змінити, можна очікувати зростання рівня смертності у зв’язку зі СНІДом.

Як зазначають експерти, нова хвиля передачі вірусу статевим шляхом тісно пов’язана з небезпечною сексуальною поведінкою між споживачами ін’єкційних наркотиків, іншими представниками груп високого ризику та їхніми статевими партнерами. Тому програми профілактики мають бути зосереджені як на роботі з групами найвищого ризику, так і на сприянні безпечній сексуальній поведінці серед населення, і особливо серед молоді.

Щодо захворюваності на туберкульоз, то за даними ПРООН, у 2010 році досягнуто зниження його рівня серед загального населення на 6,1 %, підлітків — на 5,2 % дітей — на 10,9 %, а смертності від туберкульозу — на 7% за рахунок повного забезпечення протитуберкульозними препаратами (хоча рівень захворюваності на туберкульоз все ще перевищує епідемічний поріг).

На думку дослідників цієї проблеми, в разі збереження існуючих тенденцій поширення цих двох епідемій (на фоні низької ефективності заходів протидії), у недалекому майбутньому наслідки можуть суттєво вплинути на поглиблення й без того важкої демографічної кризи, призвести до погіршення якості продуктивних сил суспільства.

ВІДСУТНІСТЬ ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ У ВЛАДІ ВІДДАЛЯЄ УКРАЇНУ ВІД ЄВРОПИ

Ціль, взята Україною щодо гендерної рівності, включає завдання «забезпечити гендерне співвідношення на рівні не менше 30 до 70% тієї чи іншої статі у представницьких органах влади та на вищих щаблях виконавчої влади». На жаль, ситуація, що склалася в Україні з представництвом жінок у нинішній владі, тільки віддаляє країну від зобов’язань.

— За рівнем показника оцінки гендерної рівності, який вимірюється за чотирма індикаторами (перший — доступ жінок та чоловіків до економічних ресурсів та можливість самореалізації, другий — доступ до освіти, третій — участь у політичному житті та четвертий — стан здоров’я та рівень особистої безпеки), Україна останніми роками втрачає свої позиції., — коментує старший менеджер ПРООН Юлія Щербініна. — В 2010 році Україна посіла 63 місце (із 134 країн, що були включені до рейтингу) за рівнем представництва жінок у владі. В 2009 році в нас було 61 місце. А за рівнем представництва жінок у законодавчих органах влади Україна посідає 113 місце у світі (серед 135 позицій). Серед народних депутатів України всього 34 жінки (7,9%), в той час як у середньому в країнах світу цей показник складає 18,9%, у країнах Європи — 21,9%. Наразі немає жодної жінки у складі Кабінету Міністрів. З огляду на те, що протягом останніх років зміни до законодавства, що передбачають дії для досягнення збалансованого гендерного співвідношення у представницьких органах влади та при призначенні на вищі керівні посади, блокувалися парламентом, є серйозна загроза невиконання цієї Цілі розвитку тисячоліття для України. Без застосування конкретних дій щодо вирішення питання гендерно збалансованого представництва досягти зазначених показників не видається можливим.

На думку експертів, справа навіть не в рейтингах і відсотках. Гендерна нерівність є економічно невигідною для держави. Так, вже давно доведено науковцями, що неврахування потенціалу жінок в економіці та політиці призводить до однобокості рішень, зменшення кількості економічно активного населення та призупинення зростання ВВП. Очевидними є й політичні невигоди. «Країна, яка заявляє про свої наміри стати повноправним членом Європейського співтовариства, мусить рахуватись і з європейськими стандартами гендерної рівності. Інакше доводити свою орієнтованість на європейські цінності та демократичність буде неможливо», — наголошують експерти.

Оксана МИКОЛЮК, «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments