Справжній спосіб помститися ворогові — не бути схожим на нього.
Марк Аврелій, римський імператор, належав до династії Антонінів, філософ-стоїк.

Як в Україні відновлюють життя боліт. Три історії

«Ці проєкти накопичують безцінний досвід, але вже потрібно збільшувати масштаби відновлення екосистем...», — експерт
12 жовтня, 2021 - 19:01
Навесні 2021 року на Закарпаття приїхали фахівці з України та Німеччини, аби розпочати проєкт відновлення болота «Чорне багно», розташованого на території Національного парку «Зачарований край».

Попри те що болота є одними з найважливіших екосистем, в Україні вони все ще дуже недооцінені. Саме вони виконують роль «стабілізаторів напруги в природі»: стримують паводки, живлять малі річки в посушливий період, вони ж очищають воду, як фільтр.

В Україні болота займають понад мільйон гектарів, більшість яких розташована на Поліссі. Та попри свою унікальність, абсолютна більшість рівнинних боліт зазнали втручання в гідрологічний режим, особливо в радянський період. Добра новина в тому, що сьогодні відбувається переосмислення важливості цих екосистем і з’являються приклади відновлення тих заболочених територій, які були осушені.

«Болота — це природні екосистеми, які зберігають у собі прісну воду, є осередками біорізноманіття, а також консервують у відкладах торфу вуглець попередніх епох. Основа функціонування болота — природний гідрологічний режим, що забезпечує поглинання надлишкової води в період повені навесні та зволожує повітря в період літньої спеки», — розповідає Анатолій СМАЛІЙЧУК, доцент Львівського національного університету імені Івана Франка та національний координатор проєкту «Екосистемна адаптація до зміни клімату шляхом розширення можливостей українських біосферних резерватів».

Проєкт, який він курує, спрямований на те, щоб показати, що таке екосистемна адаптація до зміни клімату. В межах нього реалізовують дев’ять проєктів у різних куточках України, серед яких — відновлення болота на Львівщині.

Анатолій зауважує, що саме завдяки болотам в умовах зміни клімату, малі річки під час посухи отримують живлення продовжувати текти, а не зникають. А від наявності води залежить життя численних видів флори і фавни.

«Не можна втрутитися в цю систему, як це впродовж століть робила людина, та не мати негативних наслідків. Як наслідок, напіврозкладені рослинні рештки, що перебували в товщі води, починають взаємодіяти з атмосферним повітрям», — каже Анатолій Смалійчук.

Науковець пояснює: в результаті цього торф мінералізується (окислюється) і з нього виділяються парникові гази — оксид вуглецю та, ще більш небезпечний з кліматоохоронної точки зору, метан.

А ще сухі торфовища схильні до самозаймання, а в українських реаліях також стають «жертвою» умисних підпалів, в результаті чого додатково позбавляються вуглецю, що накопичувався впродовж тисячоліть. Якість повітря при цьому також погіршується, що може мати прямі негативні наслідки для здоров’я людей, як, наприклад, часто трапляється в Києві. Тому обґрунтованих альтернатив збереженню боліт, що перебувають в умовно природному стані, просто немає. Час це нарешті визнати та зафіксувати юридично.

Важливо й те, що торфовища займають усього 3% від загальної площі планети, але акумулюють у собі 30% усього вуглецю, накопиченого в ґрунтах, удвічі більше, ніж усі ліси світу. Саме тому торфовища визнано найефективнішими наземними екосистемами для зберігання вуглецю. Це ще один важливий аргумент для збереження боліт у контексті зміни клімату.

ВІДНОВЛЕННЯ ЧОРНОГО БАГНА НА ЗАКАРПАТТІ

Навесні 2021 року на Закарпаття приїхали фахівці з України та Німеччини, щоб розпочати проєкт відновлення болота Чорне багно, розташованого на території Національного парку «Зачарований край».

Це найбільше збережене болото площею 15 гектарів у вулканічних Карпатах України, що має потужність торфових покладів до 6 м.

«Тут притулок для проживання приблизно 70 різних видів, і є чи не єдине місце в регіоні, яке містить п’ять різних видів сфагнуму, два з яких дуже рідкісні в Центральній Європі. На жаль, після Другої світової війни воно зазнало руйнівного впливу меліорації», — розповідає директор Українського товариства охорони птахів Олег ДУДКІН.

Проєкт «Відновлення водно-болотних угідь національного природного парку «Зачарований край» реалізовує Українське товариство охорони птахів і Союз охорони природи і біорізноманіття Німеччини (NABU), за підтримки фонду VGP. Його планують закінчити в березні 2022 року.


Наразі реалізовуються 9 проєктів у різних куточках України, серед яких — відновлення болота на Львівщині

«У середині 2020 року гідрологічний стан болота викликав занепокоєння, крім цього, виникла потреба в уточненні меж цього угіддя і тому разом з Союзом охорони природи і біорізноманіття Німеччини (NABU) наше Товариство прийняло рішення почати стабілізацію природоохоронного стану в довготривалій перспективі», — пояснює Олег Дудкін.

Роботу в межах проєкту буде спрямовано на проведення природоохоронних заходів. Це має бути покращення умов для бобрів передусім їхнє харчування і забезпечення «будівельним матеріалом» для будівництва дамб. Планують розбудову дамби поблизу бобрових дамб, щоб запобігти зниженню рівня води навіть тоді, коли бобри не займають свою територію (оскільки площа не зайнята бобрами постійно), а також на гірських потоках, що забезпечить природну адаптацію бобрів та їхня активність на болоті.

Крім цього, планують облаштування еколого-пізнавальної стежки навколо водно-болотного угіддя для відвідання екотуристами. Тут уже провели розчистку майбутнього маршруту від кущів та гілок. Безпосередньо біля болота буде облаштовано оглядовий майданчик та кемпінг для туристів.

Тим часом уже проведено польову експедицію за участі провідних геоботаніків, які в минулому досліджували це місце. Закладені моніторингові майданчики для спостереження за розвитком рослинності на території болота.

ВІДНОВЛЕННЯ ЗАЛИВОК НА ЛЬВІВЩИНІ

Серед прикладів відновлення боліт в Україні — пілотний проєкт «Повторне зволоження та відновлення заповідного болота Заливки на території Біосферного резервату «Розточчя».

Тут заплановане повторне зволоження та відновлення заповідного болота, яке було осушено понад 50 років тому.

«Раніше на цій території була типова болотна рослинність, яка майже повністю зникла. Росла журавлина, килим сфагнових мохів, пухівка піхвова... Першими, до речі, почали зникати дикі орхідеї. Безперечно, насіння цих рослин збереглося в ґрунті, адже болота — це чудова форма консервування рослинності. На глибині можна знайти рослини, які були й 200 років тому на цій території. Ми сподіваємося, що з появою вологи ця рослинність повернеться», — розповідає Галина СТРЯМЕЦЬ, заступниця директора з наукової роботи заповідника «Розточчя».

У межах проєкту тут провели гідрологічне, ботанічне, зоологічне, біоценотичне обстеження. Провели геодезичні роботи і визначили місця влаштування загат і водорозподільних канав. Також фахівці заклали мережу спостережних мінісвердловин для моніторингу рівня ґрунтових вод і закупили матеріали та інструменти для виконання подальших робіт.

«Ми вертикально встановили на території болота 30 труб, за допомогою яких будемо проводити гідрологічний моніторинг. За допомогою них ми бачимо, який рівень води на території. Вода дуже повільно, але «підходить». Ще торік ми могли ходити тут і не відчувати води під ногами, тепер пройти можна тільки в чоботах», — розповідає Андрій МИХНОВИЧ, доцент географічного факультету Львівського університету, один із виконавців пілотного проєкту.

Підтоплення болота допомагає також упоратися з підземними пожежами, які спалахували на території резервату.

У липні на каналі змонтували дві загати, які сприятимуть розливу води на території Заливок. Місця обрали за перепадом рельєфу та напрямком течії. Загати гальмуватимуть потік води і сприятимуть її розливу по території.


«Чорне багно» — найбільше збережене болото площею 15 гектарів у вулканічних Карпатах України, що має потужність торфових покладів до 6 м

«Для біорізноманіття болота мають важливе значення. Що більша вологість, то більше тут буде біорізноманіття. Зокрема, тут мешкає червонокнижний птах прудка очеретянка, цей вид дуже залежний від вологих лук та боліт. Так само тут мешкають кутори, але їх останніми роками тут було менше і менше. Тривалий час не було бобрів, але їхня популяція відновилася й вони допомагають зберігати воду на території Заливок, будуючи свої власні загати. На болотах мешкають багато видів безхребетних. Але тут ідеться не лише про збереження червонокнижних видів, але й інших, які, власне, творять багатство місцевої екосистеми», — підсумувала Любов Горбань.

Цей проєкт реалізується в межах Міжнародної кліматичної ініціативи (IKI). Федеральне міністерство довкілля, збереження природи та ядерної безпеки Німеччини (BMU) підтримує цю ініціативу на основі рішення, прийнятого бундестагом Німеччини. Проєкт впроваджується Фондом Міхаеля Зуккова та Університетом сталого розвитку м.Еберсвальде з Німеччини разом з місцевою ГО «Природа Розточчя».

ВІДНОВЛЕННЯ БОЛОТНОГО МАСИВУ СИРА ПОГОНЯ НА РІВНЕНЩИНІ

У межах міжнародного транскордонного природоохоронного проєкту «Полісся — дика природа без кордонів» зараз в Україні відновлюють гідрологічний баланс болотного масиву Сира Погоня на території ботанічного заказника загальнодержавного значення, який належить до територій Рівненського природного заповідника. Проєкт реалізовує ГО «Українське товариство охорони птахів».

«Проблема в тому, що великі площі боліт на території Полісся були меліоровані. До того ж нині відбувається підвищення температури, що також є причиною осушення боліт. Тому наше завдання — відновити болота, поки ще є достатньо води для цього. В межах проєкту ключова територія для відновлення — болотний масив Сира Погоня», — розповідає Тетяна КУЗЬМЕНКО, регіональна координаторка проєкту, кандидатка біологічних наук та орнітологиня.

Для того, щоб експерти-гідрологи проєкту змогли скласти стратегічний план відновлення, вже другий рік проводять орнітологічні та ботанічні дослідження масиву. Навіщо такі моніторинги? Деякі види птахів і рослин є індикаторами гідрологічного режиму території, а їх присутність на території може вказувати на наявність або відсутність змін. Такі дослідження проводяться кілька років, адже потрібно порівняти показники. Лише після цього висновки будуть обґрунтованими.

Торік на болотному масиві Сира Погоня заклали моніторингову сітку для обліку куликів. Ці види птахів — індикатори змін гідрологічного режиму. Головна мета роботи полягала в підборі болотних ділянок для подальшого моніторингу змін видового та чисельного складу куликів. Закладено три ділянки в формі квадратів 2х2 км. Загалом виявлено шість гніздових видів куликів: грицик великий, чайка, баранець звичайний, коловодники болотяний, звичайний та лісовий.

«Польові обстеження свідчать: уже відчутні наслідки змін клімату, пов’язані з дефіцитом вологи, посухою (малосніжні зими, недостатньо опадів), а також наслідками меліоративних робіт у минулому, що підірвали гідрологічний баланс вологи на болоті. Всі ці процеси призвели до пересихання. Де цей процес інтенсивний — відбувається заліснення, де менш виражений — утворюються лучні ділянки. Індикатором цих змін є поява видів птахів, нетипових для болотної місцевості. Зокрема жайворонка польового, трав’янки лучної, перепілки», — коментує Тетяна Кузьменко.

Польові дослідження свідчать, що ділянки болота заростають такими лісовими видами рослин, як береза пухнаста, а болотні види — зникають. Та ще зустрічаються чисельні та життєздатні популяції такої болотної рослинності, як пухирник малий та середній, шейхцерія болотна, верба чорнична, росичка круглолистая.

Проєкт є частиною Програми вразливих ландшафтів (Endangered Landscapes Programme) і фінансується фундацією «Аркадія — благодійний фонд Лісбет Раузин і Пітера Болдвіна».

КОМЕНТАР

«УКРАЇНІ ПОТРІБНО САМІЙ ДЕМОНСТРУВАТИ ГОТОВНІСТЬ ДІЯТИ»

Оксана ОМЕЛЬЧУК, експертка з питань зміни клімату ГО «Екодія»:

— Відновлення боліт — один із найефективніших способів не тільки відновити деградовані землі та відновити біорізноманіття, а й запобігати пожежам та зміні клімату в Україні. На жаль, поки проєкти відновлення відбуваються переважно в межах природно-заповідних територій та за кошти благодійних фондів. Ці проєкти накопичують безцінний досвід, але вже потрібно збільшувати масштаби відновлення екосистем. І робити це варто не лише в межах ПЗФ.

Україна зазнає значних втрат через масштабні лісові пожежі та посухи. Україні нині не вистачає амбітної кліматичної політики, а саме включення відновлення екосистем до плану дій щодо реалізації другого національно-визначеного внеску до Паризької угоди.

А для впровадження подібних заходів потрібна нормативно-правова база — це прийняття відповідних галузевих стратегій та законів, а також достатнє стабільне фінансування, що можливе коштом державної програми або ж коштом кліматичного фонду, якщо такий буде створено. Щоб отримати фінансову підтримку з міжнародних фондів, Україні потрібно самій демонструвати готовність діяти.

Мар’яна ВЕРБОВСЬКА. Фото надані авторкою
Газета: 
Рубрика: