Доля випробовує тих, хто намірився іти до великої мети, але сильних духом не спіймає ніхто, вони зі стиснутими руками вперто і сміливо ідуть до наміченої мети.
Катерина Білокур, українська художниця, майстер народного декоративного живопису

Яка вона, випалена душа

Як оминути «зони ризику» емоційного вигорання та чим відродити працездатність і жагу до життя — доктор психології Олена ЛЕЩИНСЬКА
27 червня, 2019 - 10:38

Нещодавно Всесвітня організація охорони здоров’я внесла емоційне вигорання в список Міжнародної класифікації хвороб як фактор, який впливає на стан здоров’я або контакт із медичними службами. В.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун прокоментувала, що емоційне вигорання — не хвороба, а синдром, який є результатом хронічного стресу на роботі. Те, як сам термін відгукується у людей, як багато темі приділено уваги у ЗМІ,  — говорить саме за себе: емоційне вигорання є, його слід розпізнавати та розуміти що відбувається.

Детальніше про сам феномен і те, як не виснажити себе остаточно, розмовляємо з професором кафедри теоретичної та практичної психології Інституту права і психології Національного університету «Львівська політехніка» Оленою ЛЕЩИНСЬКОЮ.

— Олено Альбертівно, зрозуміло, що проблема емоційного вигорання — дуже актуальна в Україні. У чому особливості емоційного вигорання на роботі?

— Воно не пов’язане безпосередньо із втомою від роботи чи надмірним трудоголізмом. Для окремих професій, що належать до системи «людина-людина», ймовірність виникнення емоційного вигорання дуже висока. Це і педагоги, і психологи, і лікарі, і керівники.

Емоційну систему можна назвати індикатором життєвих сил людини. Усе, що корисно для життєдіяльності, людина переживає з позитивними емоціями, а все шкідливе — з негативними. Зазвичай, коли ми прокидаємося зранку після нічного відпочинку, маємо гарний настрій. Тож емоційний індикатор показує, що запас життєвих сил поповнено. А коли після довгого сидіння за комп’ютером раптом настрій стає пригніченим, ми усвідомлюємо, що вже зголодніли і втомилися. Настав час відновлювати життєві сили. На емоційну систему сучасної людини впливає багато чинників, які важко усвідомити. Медіа та соцмережі змагаються між собою в потужності емоційного впливу на людей, від них не відстають PR-компанії. Але ресурс окремої людини обмежений і вимагає відновлення.

Емоційне вигорання настає тоді, коли людина витрачає свою життєву енергію швидше, ніж відновлює її. У такому випадку навіть після повноцінного сну людина прокидається вже втомленою і в поганому настрої. Є безліч способів заглушити в собі голос здорової емоційної реакції, починаючи з чашки чаю або кави зранку і закінчуючи розрекламованими енергетичними напоями. Які тренінги сьогодні найбільше продаються? З мотивації персоналу. Найчастіше це способи емоційної накрутки людини, щоб вона з більшим ентузіазмом за ту саму платню виконувала свою роботу. Якщо ж людину хтось «накручує» збоку, то вона на емоціях перевитрачає свою енергію і з часом вигорає.

Емоційне вигорання настає тоді, коли людина витрачає свою життєву енергію швидше, ніж відновлює її. У такому випадку навіть після повноцінного сну людина прокидається вже втомленою і в поганому настрої. Є безліч способів заглушити в собі голос здорової емоційної реакції, починаючи з чашки чаю або кави зранку і закінчуючи розрекламованими енергетичними напоями. Які тренінги сьогодні найбільше продаються? З мотивації персоналу. Найчастіше це способи емоційної накрутки людини, щоб вона з більшим ентузіазмом за ту саму платню виконувала свою роботу. Якщо ж людину хтось «накручує» збоку, то вона на емоціях перевитрачає свою енергію і з часом вигорає

У нас дуже погана ситуація в робочих колективах: у приватних компаніях для мотивації влаштовують конкуренцію всередині колективу. Наприклад, на підприємстві є 25 менеджерів, хтось із них обов’язково в кінці місяця буде останнім за результатами роботи. Його або оштрафують, або звільнять — таким чином мотивують, щоб старалися краще. Вчителі, держслужбовці, лікарі та інші бюджетники у своїх колективах теж переживають різноманітні «бої без правил», але при цьому переконані, що мусять все витримати, якщо хочуть працювати далі. Тут ми стикаємося і з проблемою порушення прав людини, але дослідження показують, що наші громадяни не усвідомлюють своїх прав і не готові їх відстоювати.

— Тобто вигорання настає не від надмірної кількості роботи, а через низьку якість стосунків?

— Емоційне вигорання — це наслідок складних взаємин людини із колективом. Воно виникає тоді, коли щось людину в робочих ситуаціях лякає, принижує, засмучує. Вона страждає, приходить додому і не може спати. Так триває і триває. Здавалося б, нормальна ситуація, це робота, а не відпочинок. Але саме так виїдається життєвий ресурс людини. Я є противником віктимологічної теорії: що, мовляв, ти сам винен в тому, став жертвою мобінгу (цькування у колективі. — Ред.), що вигораєш, що тобі важко змиритися із несправедливими умовами та звинуваченнями. Я проти того, щоб шукати вади в тій людині, з якою повелися  непорядно.

Дуже багато залежить від керівника. Так, у двох підрозділах люди можуть робити одну і ту роботу, при цьому рівень прибутку чи якості — однаковий, але в одному є вигорання персоналу, а в другому — немає. Тому що будь-яку робочу ситуацію можна вирішувати спокійно, а можна ставитися як до катастрофи. Будь-який емоційний конфлікт завдає шкоди всім учасникам, можливо, крім того, хто це «організував» і отримує задоволення або самостверджується. Однак у таких випадках йдеться про не зовсім здорову особистість.

— Що допоможе запобігти вигоранню?

— Принцип доброї волі. Коли людина — сама господар свого життя, своїх прибутків. Звісно, це ризиковано, напружено, людина може бути перевантажена робочими завданнями. Але так вона менше буде вигорати.

Я завжди кажу: «була би шия, а ярмо знайдеться». Звичайно, треба намагатися оцінити себе та претензії керівництва критично, самому дати собі відповідь, чи справді не наробив дурниць. Однак ніколи не треба терпіти, якщо ти відчуваєш, що ти вигораєш, що тебе знецінюють, принижують. Ніякі гроші не зможуть повернути втрачений через емоційне вигорання інтерес до життя. І якщо людина хоче працювати, реалізовуватися, то знайде можливість зробити це інакше — в іншій компанії, в іншому місці. Я завжди кажу людям: усе хороше, все цінне, що є у вашому житті — це похідне від вас самих, воно не ззовні. Тому не потрібно боятися щось змінювати. Бо лише сама людина є джерелом свого благополуччя.

Оксана МИКОЛЮК, «День»
Газета: 
Рубрика: