Краса - це нескінченність, виражена у закінченій формі.
Фрідріх Вільгельм Шеллінг, німецький філософ

«Яке у вас виправдання?»

Аби вберегти планету, зниження викидів уже замало, наголошують експерти кліматичного саміту у Глазго, — потрібні реалістичні плани адаптації
5 листопада, 2021 - 09:38
ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

До 12 листопада у шотландському Глазго триває 26-та Конференція сторін Рамкової конвенції ООН про зміни клімату (СОР26). Відтермінована на два роки подія (через ковід) нині у центрі уваги науковців, екологів, громадських активістів та політичних діячів, адже сказане тут скоро стане світовим порядком денним. Та головний меседж, схоже, озвучив світові... динозавр. Перед стартом саміту Генасамблея ООН опублікувала відео, де з трибуни асамблеї нібито виступає динозавр. Він запитував: яке у людства зараз виправдання, що довели планету до межі виживання? «У нас принаймні був астероїд», — «озвучував» звір із минулого. Також він звернувся до людства та закликав перестати вигадувати відмовки й почати діяти. Відеоролик став частиною нової кампанії Програми розвитку ООН під назвою «Не погоджуйтеся на вимирання».

Традиційно такі зустрічі лідерів держав та делегацій від країн-учасниць супроводжуються звітами про зроблену роботу для боротьби зі змінами клімату та взяттям на себе нових зобов’язань, котрі часто супроводжуються прикметником «амбітний». І тут акцент не так на тому, що ці зобов’язання чимось унікальні, а на тому, що мають бути реалістичними та виконаними.

СПРАВА НЕ ЛИШЕ У ПАРНИКОВИХ ГАЗАХ

Із чим же бере участь у саміті Україна? Наш кліматичний порядок денний озвучив президент Володимир Зеленський. Це формування політики зеленого переходу та декарбонізація. Детальніше про це у своєму виступі зазначала Ольга Стефанішина, віце-прем’єрка з питань євроінтеграції. Відомо, що Україна вже має свій Національно-визначений внесок щодо зменшення викидів парникових газів до 2030 року до рівня 35% у порівнянні з 1990 роком. Також ми плануємо приєднуватися до ініціативи зі скорочення викидів метану, до лісової ініціативи, котра якраз зініціювалася на кліматичному саміті, але на всі ці завдання потребуємо фінансової підтримки. На цьому наголошував і Президент України, що багаті держави повинні допомогти у протидії клімату тим країнам, котрі на шляху розвитку.

Утім, старший науковий співробітник, заступник директора програми «Довкілля та суспільство» Ентоні Фрогет наголосив, що в нас є й інші завдання, над якими мусимо працювати. Так, в Україні низька промислова ефективність — у два рази нижча від середньої. У нас дуже низькі податки на викиди вуглецю —  0,3 долари за тонну, а світова тенденція інша — 3 долари за тонну.

Та головне завдання, спільне для всіх країн, — утримати зростання глобальної середньої температури на рівні 1,5-2°С. Бо, як наголосила Патрісія Еспіноса, виконавча секретарка ООН зі зміни клімату: «Ми на шляху до глобального підвищення температури на 2,7°C, а ми повинні рухатися до цілі на 1,5°C».

Крім зниження викидів, країни мусять працювати над адаптацією до змін клімату. Читаючи звіти екоактивістів про перші дні саміту, складається враження, що українська сторона говорила більше про викиди, декарбонізацію, зелений перехід, пошук компромісів із бізнесом, та аж ніяк не адаптацію до незворотних змін. Звісно, все взаємопов’язано. Як сильно, нещодавно опублікував у виданні «Світ» коротке резюме п’ятирічного дослідження академік НАНУ, завідувач відділу геоботаніки та екології Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, член Міжурядової групи експертів ООН з питань зміни клімату Яків ДІДУХ.

«Прогнозується, що підвищення температури до 1,5 °C буде досягнуто до 2040 року. Якщо ж викиди вуглецю не скоротити, то й раніше. На планеті не буде жодного куточка, яких зміни не торкнуться, — зазначає вчений. — Ми провели розрахунки ризику зміни та можливих втрат для 330 видів флори, занесених до Червоної книги України, щоб з’ясувати, як вони реагуватимуть на підвищення температури на +1, +2, +2,5 та +3 градуси С. Результати засвідчили, що причиною змін для більшості видів є зміна кислотності ґрунтів (213 видів або 83.1% ), вологості (169 — 68,23%), і лише другу та четверту позиції відповідно займають зміна терморежиму (206 видів або 83,1%) та омброрежиму — різниці річної кількості атмосферних опадів і випаровування (140 видів або 56,5%). Тобто для умов існування рослин опосередкований вплив зміни клімату є вагоміший, ніж просто підвищення температури».

Що нас чекає за таких умов? Площі хвойних лісів у майбутньому значно скоротяться. Дуб витіснятиметься грабом, ясеном та липою. Ялинам загрожує всихання. Деякі види зникнуть, а їх місце займуть чужорідні. Полонини, болота та верхогір’я — теж можуть зникнути. Фактично так, як нині, природні екосистеми існувати не будуть. І як наголошує Яків Дідух, нам потрібен комплексний підхід порятунку біосфери. Який саме — розпитував «День», не оминувши, звісно, і «гарячої» теми кліматичного саміту.

— Щоразу увагу екоактивістів привертають кліматичні саміти, де уряди звітують про зроблену роботу та беруть на себе нові зобов’язання. Україна — не виняток. Зараз ми долучилися до конференції ООН у Глазго. На вашу думку, що мала би зробити Україна для боротьби з кліматичними змінами ще вчора?

— Конференція у Глазго дуже важлива, тому що ситуація, яка розгортається після прийняття Кіотського протоколу, Паризького саміту, не влаштовує екологів. Основна увага тут акцентується на тому, як зменшити викиди. Проблеми зміни клімату намагаються врегулювати техногенними шляхами і фінансовими. У Кіотському протоколі мова йшла про квоти, хтось їх продавав, хтось купував, але це ж не вирішує проблеми. Тому екологи виступають досить різко. Я наразі працюю над звітом ІPCC-6 — видано перший том, а буде усього три томи. Другий том планується видати у лютому. І в ньому буде якраз оцінка впливу клімату не екосистеми. Але разом із тим іде оцінка зниження емісії, викидів вуглецю в атмосферу, і нам потрібно задіяти інший механізм — як ці викиди якомога більше концентрувати у вигляді енергії тощо, стабілізувати цю ситуацію. І цей другий блок, екологічний, у нас недооцінюється. Антоніу Гутерреш (генеральний секретар ООН) навіть почав свій виступ у Глазго з того, що досить завдавати шкоди біологічному різноманіттю, вистачить вбивати себе, ставитися до природи, як до унітазу, досить уже палити, бурити, копати все глибше і глибше. Наскільки я розумію, Україна поїхала у Глазго зі звітом, що робиться, як виконується Паризька угода, скільки чого ми знижуємо, що ми будемо робити з вуглецем.

Я виступав із доповіддю на засіданні Президії НАНУ, де наголошував, що не можна стабілізувати зміни клімату, не зберігаючи і не рятуючи біосферу. На клімат ми маємо ширше дивитися. Думаю, що ця конференція набагато ширше і глобальніше загострить саме ці питання.

«ЯКЩО У КИЄВІ СЕРЕДНЯ ТЕМПЕРАТУРА ЗБІЛЬШИТЬСЯ НА ДВА ГРАДУСИ — ЦЕ БУДЕ ХЕРСОН»

— Читала ваш прогноз у виданні «Світ» щодо того, як кліматичні зміни позначаться на нашій флорі. Як описав коротко еколог-журналіст Олег Листопад, гаплик буде полонинам, болотам та лісам. Ці природні об’єкти і справді у найбільшій зоні ризику?

— Я займаюся цим питанням із 1990-х років, готував відповідні доповіді та публікації. Найбільш різкі зміни відбуваються після підвищення температури земного шару. От подумати, що таке два градуси? З мене у 1990-х роках сміялися, що це зовсім несуттєво. Та якщо у нас середня температура по Києву — сім градусів, а на два градуси більше — це дев’ять, то це вже буде Херсон. По-друге, зміни температури на два градуси у світі — це дуже суттєво. Якщо в океані температура підвищиться на два градуси, то на земному шарі, бо суша нагрівається сильніше, це підвищення буде на 2-3 градуси.За таких умов дійсно багато видів та угруповань виходять за рамки сьогодні існуючого. А ці рамки для одних видів можуть бути негативними, через що ці види можуть загинути. Для інших — навпаки, можуть бути позитивними, і ці види чи групи будуть більше поширюватися. А для третіх це буде зміна адаптації. Скажімо, степи були на рівних ділянках, то можуть зміститися на північний схил, тобто вони ще не зникнуть, але змістяться. Що це означає? Північних схилів у нас не так багато, тож все одно степи скоротять свої площі. Тобто йдеться не про повне знищення боліт, луків чи степів, вони можуть мігрувати, адаптуватися або вимерти. Усі три варіанти будуть розігруватися. Але найбільша загроза існує для верхових боліт та високогір’я, яким немає куди діватися, відступати, і вони можуть бути втрачені.

— Розкажіть детальніше про ваші дослідження, які дали підстави стверджувати, що кліматичні зміни — це пусковий механізм, який впливає на всі природні процеси?

— У 2016 році я готував монографію про зміни рослинного покриву Карпат. А з 2017 року в нас в академії була програма, розроблена ще Дмитром Михайловичем Гродзинським, щодо вивчення кліматичних змін. Над нею працювало кілька інститутів. Цього року вона закінчується, на жаль, та продовжуватися не буде. Я підготував монографію, яка буде видана у наступному році. Ми їздили всією Україною, досліджували флору, для чого розробляли спеціальні методики досліджень. Академія підготувала програму, щоб продовжити фінансування цих досліджень щодо змін клімату, але це все зависло в урядових інституціях. Її обговорюють, погоджують, але руху немає.

«У КЛІМАТИЧНИХ ПИТАННЯХ ТРЕБА ДУМАТИ НА ДВА КРОКИ ВПЕРЕД»

— Нещодавно чула думку, що міністр захисту довкілля Роман Абрамовський пішов із посади саме через труднощі з ухваленням Смарагдового закону. Наскільки він важливий, так само, як і європейський зелений курс, у контексті розмов про протидію чи адаптацію до кліматичних змін?

— Це дуже важливий та ключовий закон, а з іншого боку, його провальне голосування у першому читанні показує рівень розуміння цих процесів у Верховній Раді. Цей закон спрямований на охорону та збереження біорізноманіття. Нині у нас є заповідники, національні парки тощо. Але цього мало. Закон регулює стосунки природи та людини на іншому рівні. Смарагдова мережа передбачає ті механізми, які відпрацьовані в Європі, які нам конче треба запровадити. Бо в нас була радянська система, приміром, у заповіднику не дозволено бути людині. А тут система на тому базується, що треба правильно вести сільське господарство, забезпечувати сталий розвиток. Тому, з одного боку, — це якісно новий ступінь охорони, а з іншого — це тісна співпраця з ЄС. Це ж одна із вимог ЄС, яку ми повинні виконати для вступу в Євросоюз. А ми самі собі цей вступ блокуємо.

— Зацитую вас із видання «Світ»: «Боротися зі змінами клімату складно, тому слід змістити акценти на адаптацію та впровадження заходів та механізмів задля мінімізації негативного впливу». Які саме це можуть і мають бути заходи?

— Можна знижувати скільки завгодно викиди, але клімат уже настільки розбалансувався, що треба чекати на зворотну реакцію років 20. Те, що ми бачимо зараз, це ж не нині відбулося, а почалося з середини 1950-х років. Так само й природа. Вона реагує на це все з певним запізненням. Крім того, клімат пливає на ґрунтоутворюючі та інші процеси, він, як тригерний механізм, який запускає багато процесів, і ми не знаємо, як усі ці заходи спрацюють. Але ми повинні знати, що зміняться певні речі, й уже зараз думати, які культури у сільському господарстві й де висаджувати, які сорти виводити, щоб вони були стійкі до посух. Які ліси садити, а які ні, бо садити ялину вже сенсу нема, ялинові ліси гинуть, бо в дерев поверхнева коренева система. Тобто повинні не просто саджати те, що зараз росте. А ліс же виросте через 50 — 70 років, тому треба думати, як адаптуватись, і намагатися мінімізувати ці впливи. Фактично треба думати на два кроки вперед. Не так, як зараз сказали, що треба саджати мільйон дерев, а садити так, щоб це було адаптовано до можливих змін. І наша програма, яка загубилась в уряді, якраз це передбачала. У ній розписані всі кроки. Ми весь час про це пишемо, говоримо, але результатів немає.

— Тобто до президента ваші напрацювання не потрапляють, навіть перед поїздкою у Глазго?

— Якісь дослідження, звісно, потрапляють. Але в нас, на відміну від західноєвропейських держав, де сильні екологічні рухи, акцент робиться на тому, що треба вирішувати проблеми із зарплатами, бідністю. Тому екологічні проблеми — на другорядних ролях. І вважають, що біорізноманіття почекає. Та треба думати про довкілля, це ж наше майбутнє.

Інна ЛИХОВИД, «День»
Газета: 
Рубрика: