Кожен народ пізнається за його богами та символами.
Лев Силенко, український мислитель, філософ, історик, письменник, номінант на Нобелівську премію

З піснями у нас усе гаразд,

довів хор-фест «Золотоверхий Київ»
12 липня, 2002 - 00:00

Слухачі одержали можливість почути стільки зразків чудового виконання як класичних, так і сучасних, справді авангардних творів, що їх би вистачило навіть на міжнародну мистецьку акцію.

Учасники фесту виявили високий професіоналізм і яскраве образне мислення, прагнучи знайти найкращі способи виконання старовинної української та сучасної музики. Тому практично кожен концерт, починаючи з хорового антифону «Духовні твори Максима Березовського» в Трапезній церкві Києво-Печерської лаври, міг бути визнаний помітною музичною подією. І приємно було, що поряд із столичними колективами на рівних виступали й Камерний хор Харківської обласної філармонії, й Вінницький муніципальний камерний хор, й Миколаївський жіночий хор Вищого державного училища культури, й Львівський камерний хор «Gloria», часто демонструючи власні оригінальні знахідки вокального виконавства.

Традицією «Золотоверхого Києва» стало відкривати нові грані творчості сучасних українських композиторів. Так було з Лесею Дичко, Юрієм Алжнєвим, Віктором Степурком, Ганною Гаврилець, Вікторією Полєвою, Юрієм Іщенком та ще цілим рядом авторів, твори яких здобули популярність і у співаків, і у слухачів. А «іменинником» Шостого хор-фесту став Володимир Рунчак, хоровій музиці якого властиві особлива медитативність та інтелектуальна наповненість.

«НІМЕЦЬКИЙ РЕКВІЄМ» — УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

Увагу шанувальників хорової музики привернув також концерт, що відбувся в Національному будинку органної та камерної музики України, хоча й проходив він не в рамках фесту: багато киян та гостей міста вперше почули «Німецький реквієм» Йоганнеса Брамса в українському перекладі, здійсненому спеціально для Київського симфонічного оркестру та хору під керуванням Роджера Макмеріна Тетяною Островською, яка співпрацює з цим колективом вже п’ять років. Композитор використав для написання свого твору тексти із Старого та Нового Заповітів, а також деяких апокрифічних книг, прагнучи передати надію на майбутнє воскресіння тих, хто пішов із життя, пам’ятаючи про нетлінність духу, зверненого до Господа. І хоча душа автора була сповнена суму з приводу втрати свого друга Роберта Шумана та відмови від кохання до його вдови Клари, яка теж була талановитим музикантом, у «Німецькому реквіємі» потужно звучить і почуття, яке Роджер Макмерін, звертаючись до слухачів перед початком концерту, назвав російським словом «Радость». Що ж стосується стилю диригування американського маестро, то можна сказати, що, на відміну від українських колег, він не прагне надто тонкого нюансування, а більше зосереджується на тому, щоб передати велич і головну духовну ідею твору. Слухачі дуже тепло вітали й самого диригента, й артистів хору та оркестру, й солістів Аллу Пригару (сопрано) та Дмитра Агєєва (бас-баритон).

ПАМ’ЯТІ ІВАНА КАРАБИЦЯ

Здається, так недавно композитор Іван Карабиць проводив прес-конференції з приводу відкриття в столиці чергового Київ-мюзик-фесту чи Міжнародного конкурсу молодих музикантів пам’яті Володимира Горовиця, разом із його директором Юрієм Зільберманом клопотався про започаткування фестивалю «Літні музичні вечори», на якому могли б демонструвати творчі досягнення також юні таланти… Але цього разу він був присутній серед нас тільки своєю музикою та зображеним на портреті, що так добре передавав доброзичливість і внутрішню енергію його погляду.

А виконувалися в концерті твори, що давали уявлення про різні етапи мистецької діяльності Івана Карабиця: Концерт для симфонічного оркестру № 1 «Музичний дарунок Києву», за який 23- літній автор здобув лауреатське звання на всесоюзному конкурсі, та написані чи відредаговані в останні роки П’ять музичних моментів для фортепіано з оркестром і Концерт для симфонічного оркестру № 3 «Голосіння». Представляючи їх слухачам, доктор філософських наук академік С.Б.Кримський зупинився, зокрема, на темі Києва, особливо багатій на різні образні засоби, і темі драматизму буття й вічної пам’яті, яку автор закінчував …тишею. А виконували твори композитора Національний заслужений симфонічний оркестр, за пультом якого стояв обдарований молодий маестро Кирило Карабиць — син автора, та лауреат міжнародних конкурсів піаніст В’ячеслав Зубков, що був солістом у П’ятьох музичних моментах.

Людмила ЖИЛІНА
Газета: 

Додати коментар

Фото Капча
Введіть символи з картинки

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ