Загрози «малоросизації»:

Три громадські об’єднання («Клуб імені Євгена Чикаленка» в особі Володимира Панченка, «Громадянська платформа» в особі Василя Бойчука і Всеукраїнська громадська акція «Не будь байдужим!» в особі Олександра Положинського та Сергія Присяжного) закликають політиків обнародувати свою позицію щодо реалізації українських інтересів у мовній, культурній та інформаційній сферах та щодо шляхів подолання мовної дискримінації українців. Не будучи суб’єктами виборчих перегонів і не представляючи інтересів жодної з політичних сил, ці громадські організації у середу на прес-конференції в Києві звернулися з відкритим листом до громадян, політиків та державної влади, щоб привернути увагу до однієї з найважливіших, на їхню думку, проблем українського суспільства — малоросизації, яка на сьогодні є загрозою для національної безпеки України.

Автори листа-звернення зазначають, що в процесі продовження мовної та культурної русифікації українців усе ясніше проглядаються контури нової України-Малоросії — постколоніальної території без власної національної ідентичності. Саме тому влада, суспільство й політики мають чітко усвідомити, що сьогодні існує загроза ліквідації українського народу як історичної субстанції. Також, за їхніми словами, вони мають усвідомити, що всі головні хвороби українського суспільства є наслідком тривалого колоніального становища України під владою імперії з принципово іншими базовими цінностями. На думку учасників прес-конференції, визначальною помилкою стало те, що держава не створила умов для відновлення позицій української мови. За словами Василя Бойчука, у кіосках та на розкладках україномовні видання становлять мізерний відсоток, а україномовні версії двомовних газет завжди в дефіциті. У містах Сходу й Півдня права україномовних громадян на друковану продукцію своєю мовою повністю ігноруються. «Згідно зі статистичними даними сьогодні на одного українця припадає близько 50 екземплярів україномовних газет і понад 400 екземплярів російськомовних», — говорить В. Бойчук. Також, за його словами, десятки мільйонів україномовних громадян не мають можливості на території України переглянути у кінотеатрі фільм, озвучений українською мовою. У свою чергу, Володимир Панченко зазначив, що українська мова в навчальних закладах усе ще залишається мовою аудиторій, а у Верховній Раді зафіксовано цілий ряд законопроектів на захист російської мови. На його думку, держава також не сприяла відновленню справжньої історії українського народу. Українці й до сьогодні не мають об’єктивно написаної цілісної вітчизняної історії, вільної від нашарувань радянських міфів та стереотипів.

За словами Олександра Положинського, загрозою є й те, що основні програми та положення політичних сил, які мають шанс потрапити в нову Верховну Раду, не містять чітких положень стосовно того, яке майбутнє української мови, історії й українців як нації в Україні. До того ж усі політичні сили, які, здавалося, восени 2004 року стояли на сторожі українських інтересів, теж відійшли від власне українських позицій на рівні програм та декларацій.

Тому громадські організації закликають українців вимагати від політиків та держави конкретних проектів та рішень щодо розвитку України на користь українців. За словами В. Панченка, в їхньому зверненні немає агресії проти інших національностей. Навпаки — ця ідея зможе об’єднати всіх українців, яким не байдуже, якою Україна буде завтра, — незалежно від їхньої етнічної приналежності.