Гідність держави зрештою залежить від гідності особистостей, які її створюють.
Джон Стюарт Мілль, британський філософ, політичний економіст XIX століття

Законодавче безглуздя

Як запобігти безмитному і безподатковому імпортові нафтопродуктів?
8 липня, 2011 - 00:00

Про недосконалість, а то й абсурдності нашого законодавства написано вже чимало. Ще один свіжий приклад. Фігуранти — СП «Тайстра» і її дочка «Лівела». Їм та іншимпідприємствам з іноземними інвестиціями (ПІІ) закон «Про іноземні інвестиції», ухвалений ще 1992 року, дав десятирічні гарантії держави на застосування до них надалі законодавства, чинного на момент здійснення інвестицій. У той час нафтопродукти при ввезенні їх у країну не обкладалися ні митами, ні податками, ні акцизами, що розоряло вітчизняні НПЗ, й боляче било по державному бюджету. 2010 року він, коли право безперешкодного ввезення нафтопродуктів отримала, за рішенням Автозаводського районного суду Кременчука і Харківського апеляційного суду, компанія «Лівела» (іноземна інвестиція в її «маму» — СП «Тайстра» — складала лише 400 дол.), усього за декілька місяців недолічився більше 2,8 мільярда гривень. Про це на засіданні тимчасової слідчої комісії парламенту заявив начальник управління адміністрування митних платежів Митної служби України Віталій Зварич.

«Лівелу» не зупинило навіть те, що вищезазначений закон був двічі скасований. Як розповів комісії юрист Назар Городецький, який представляв компанію, що здійснює юридичний супровід «Лівели», будь-яке погіршення і зміну режиму оподаткування й інвестування, відповідно до закону 1992 року, давало право вимагати дотримання гарантій держави на наступні десять років. Юрист упевнений, що «Лівела» працювала виключно в межах чинного законодавства і жодних його порушень не допускала. «Суть пільги в законодавстві, — пояснював він, — полягає в тому, що законодавець звільняє від сплати певного податку на певний термін конкретного платника». «Суть державних гарантій, — продовжував Городецький, — полягає в тому, що підприємство з іноземними інвестиціями або його дочірнє підприємство (якщо частка в ньому материнської компанії перевищувала 51%. — Авт.) має право застосовувати те законодавство, яке існувало на час вкладення інвестиції (незалежно від її розміру. — Авт.) і сплачувати ті податки, які існували на той час і не платити тих податків, які були введені після внесення інвестиції. Це загальний принцип, і він виписаний і в базовому законі, і у рішеннях судів».

Відповідаючи на питання «Дня», голова парламентської комісії, народний депутат Роман Зварич сказав: «Ми розуміємо, що в цій справі існує законодавча прогалина, якою одна чи, можливо, безліч інших фірм скористалися. Оскільки законодавець не визначив мінімальних об’ємів інвестицій, то прибутки (як ви самі чули), в усякому разі, не до кінця обѓрунтовані. Цифри, озвучені митницею, які не надійшли до держбюджету як податки, величезні й ніяк не співвідносяться з отриманою інвестицією. І комісія тепер розуміє, що потрібно знайти спосіб якимось чином врегулювати це питання, аби ця прогалина не могла існувати до безкінечності — сьогодні, завтра і навіть через десять, п’ятдесят років. Схема очевидна. Вона може комусь здаватися злочинною, але, відповідно до нашого законодавства, вона такою не є».

Олександр ПАСХАВЕР, директор Центру економічного розвитку:

— У цьому конкретному випадку, очевидне економічне безглуздя ситуації, що склалася, ми відійдемо від закону, і вся наша маса безправ’я і беззаконня в результаті не стане ні більше, ні менше. Ми порушуємо і закони, і традиції, і звичаєве право, що діє в європейському суспільстві у мільйонах випадків. А тут потрібно на користь країни, інтересів суспільства відхилитися від закону або, в усякому разі, пройти, як кажуть, по межі. Це — справа майстерності юристів ухвалити таке рішення, бо абсолютно зрозуміло, що закон у будь-якому разі повинен виходити з деякої раціональності. Трапляється, звичайно, що він приходить у протиріччя з поняттями справедливості й правди. І тоді він має бути виправлений. Особисто я не знаю, як це зробити, — юристи, я думаю, знайдуть вихід. Адже зрозуміло, що нинішній стан — просто безглуздий. Я не стверджую, що потрібно зѓвалтувати закон. Але змусити керівництво цього підприємства відмовитися від свого права — це гідний варіант. Або прийняти обмеження, які знімуть можливість таким чином реалізовувати безглуздості закону, аби він не працював проти інтересів суспільства.

Віталій КНЯЖАНСЬКИЙ, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ