Замкнене коло трансплантації

Понад місяць у Міністерстві охорони здоров’я та парламентському комітеті з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування працюють нові очільники — Зоряна Скалецька та Михайло Радуцький. Звітувати про зроблену роботу ще зарано. Але обоє заявляють, що готові працювати без конфліктів та протиріч, бо нагальних питань назбиралося чимало. Одне з них — трансплантація. Як рятувати людей, що потребують пересадки тут і зараз, Скалецька та Радуцький обговорили разом з нардепами та експертами під час спеціального круглого столу, присвяченому питанням трансплантації.

Нагадаємо, Закон «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» набув чинності в травні 2018 року. Він передбачав запуск Єдиної державної інформаційної системи трансплантації, розширював список осіб, які можуть ставати донорами, надавав право сімейним лікарям отримувати згоду пацієнтів на посмертне донорство та запроваджував посаду трансплант-координаторів. Оскільки на кінець 2018 року ЄДІСТ так і не запрацював, а це вважалося основною основ для запуску трансплантації, без цього лікарі не могли проводити пересадки органів, то в МОЗ ініціювали внесення змін до прийнятного закону, за яким запуск єдиної бази відклали до 1 січня 2020 року.

До дедлайну лишається не так багато часу, а пацієнтські організації заявляють, що трансплантація в Україні так і не зрушила з мертвої точки. Зустріч чиновників з експертами та лікарями мала б прояснити: коли ж і яким чином лікарі зможуть проводити необхідні операції. Але відповіді довелося шукати між рядків чиновницьких виступів.

ПЛАНИ

Радуцький та Скалецька під час круглого столу традиційно продовжили лінію взаємної підтримки. Мовляв, спільні робочі групи, які готують необхідні нормативно-правові акти, і надалі працюватимуть, а комітет підставить плече міністерству в будь-якому випадку. Це ще раз доводить, що Зоряна Скалецька — не самостійна політична фігура, а ставлениця Радуцького, про що вона, між іншим, дала зрозуміти зі своїх інтерв’ю ЗМІ, додаючи, що більшість її заступників теж призначені або рекомендовані Радуцьким. Та відповідати за зрив чи успіх трансплантації доведеться саме команді МОЗ.

У своєму виступі міністерка зазначала, що попереду багато роботи: бракує нормативної бази, треба розвивати трансплант-координацію, створювати сучасні лабораторії тканинного типування тощо. Про все йшлося в майбутньому часі. А пересадки органів щороку потребує приблизно 5 тисяч українців.

Наші медичні заклади спроможні прооперувати орієнтовно дві сотні пацієнтів за рік. Загалом в Україні працює лише шість закладів, що займаються трансплантацією: Одеський, Львівський, Харківський, Запорізький та Дніпропетровський регіональні центри трансплантації та Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О.Шалімова.

Лікарі готові проводити операції з пересадки органів, та питання     — де взяти анатомічні матеріали? Якби в Україні працювало посмертне донорство, необхідні органи могли б отримувати хірурги від реанімаційних відділень. А для цього в реанімаціях має бути обладнання для діагностування смерті мозку.

ФІНАНСИ

Через це замкнене коло українські пацієнти досі оперуються за кордоном. На закордонні трансплантації в бюджеті на 2019 рік було закладено рекордних 698 мільйонів гривень. До того ж у цьому році було запущено пілотний проект трансплантації в Національному інституті хірургії та трансплантології ім. О.О.Шалімова, Запорізькій обласній клінічній лікарні, Національній дитячій спеціалізованій лікарні «Охматдит» та Національному інституті раку. На це в бюджеті-2019 було закладено 112 мільйонів гривень. Таку саму суму Мінфін передбачив для продовження пілоту 2020 року.

Під час пілоту заклади якраз мали обкатати схему, прописану в новому законі, зокрема, як працюватиме згода на посмертне донорство, випробовуватиметься обладнання для діагностики смерті мозку та з’являться трансплант-координатори. Це абсолютно нова професія, яку МОЗ запровадив менш ніж рік тому. В Запорізькій медичній академії післядипломної освіти спеціально запустили курси з підготовки таких фахівців.

Ректор академії Олександр Никоненко під час зустрічі з головою комітету та міністром заявив, що підготували 30 таких фахівців, але працевлаштовано лише троє. Причина — відмова головних лікарів центрів заборів органів. Хоча 20 вересня цього року набув чинності спільний наказ МОЗ і Мінсоцполітики, який офіційно встановлює тарифний розряд трансплант-координаторів, ототожнений із розрядом хірурга. Також наказ зобов’язує центри трансплантації та бази вилучення органів брати на роботу нових фахівців.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Досі не вирішене питання так званої чорної трансплантології. Річ у тім, що статтею 143 Кримінального кодексу України передбачено настання кримінальної відповідальності за порушення встановленого законодавством трансплантації анатомічних матерій людини. В отриманих додатках до матеріалів круглого столу був прикріплений лист до Михайла Радуцького від Міністерства внутрішніх справ про готовність правоохоронців вирішувати це питання.

А також наведені дані, що з 2011 по 2019 роки обліковано 27 кримінальних правопорушень за статтею 143. Більшість цих проваджень стосуються порушення порядку трансплантації та торгівлі тканинами людини, зокрема кістковими сполучними тканинами та стовбуровими клітинами.

Кілька років тому в столичному інституті ім.Шалімова затримали чотирьох лікарів саме за підозру в незаконній торгівлі органами. 2013 року Оболонський суд завершив розгляд справи проти медиків через закінчення терміну давності.

При цьому в МОЗ сподіваються на підтримку ЗМІ, які допоможуть поширювати інформацію про етапи реформування системи трансплантації, а також формуватимуть позитивний імідж донорства в суспільстві. Якщо з’явиться інформаційний привід, як-от підйом на Говерлу людей із пересадженими органами, це завдання міністерства виконати просто.

Якщо ж у інформаційному просторі з’являються новини, що прокуратура Києва піймала медиків на «гарячому», то претензії до ЗМІ можуть бути лише до фактажу та достовірності інформації. Нагадаємо, днями київська прокуратура затримала на хабарі на суму 840 тисяч доларів Ігоря Котенка, провідного лікаря-трансплантолога інституту ім.Шалімова. Наразі його відпустили під заставу.

ДЕЖАВЮ

Загалом озвучені під час круглого столу факти та проблеми для фахівців не нові. Широкому загалу вони наводилися під час міжнародної конференції, присвяченій розвитку трансплантації в Україні ще минулої весни. Тоді про свої плани розповідав ексзаступник міністра Роман Ілик, відповідальний за трансплантацію. Серед запрошених спікерів був також Олександр Никоненко, лікарі з інституту Шалімова, представники пацієнтських організацій. Практично ті самі обличчя знову зібралися проговорити проблему, суть якої за останній рік не змінилась ні на йоту.

Відмінність між двома заходами хіба що в пропозиції Зоряни Скалецької — створити окремий центр з трансплант-координації. Крім цього, запустити ще один пілотний проект у Києві та Київській області.

«Ми розглядаємо запуск трансплантації в київському трансплантаційному окрузі. Це можливо було б робити в Національному інституті хірургії та трансплантології ім.О.О.Шалімова, Національному інституті серцево-судинної хірургії ім.Амосова і Київському міському Центрі серця. Центри трансплантації могли б працювати в «Охматдиті» та Національному інституті раку», — говорила про майбутні плани міністерка.

А також прозвітувала, що для цього зроблено за останній місяць: проаналізована нормативна база, що регламентує трансплантацію, визначено перелік необхідних актів, які треба прийняти, здійснено аналіз стану забезпеченості баз забору органів Києва та області, а ще розроблено алгоритм упровадження системи в Україні. Та це аж ніяк не гарантує, що в нас ледь не завтра почнуть проводити систематично операції з пересадки органів, а черги на закордонне лікування зникнуть. По суті, далі розробки нормативно-правових актів та змін до законів у МОЗ не пішли.