Українські мечі перекуються на рала тільки тоді, коли гасло — Незалежна Держава Українська — перетвориться в дійсність і забезпечить отому ралові можливість зужиткувати рідну плодючу землю з її незчисленними багатствами…
Симон Петлюра, український державний і політичний діяч, голова Директорії УНР

«Збереження лучно-болотних угідь — наш пріоритет»

Яворівський національний природний парк: відновити і продовжити традиції
21 лютого, 2020 - 10:52

Якщо спитати пересічного громадянина, скільки національних природних парків є в Україні, навряд чи хто бодай приблизно назве їх кількість. Хоча насправді таких заповідних територій — п’ятдесят дві! І розташовані вони в більшості областей України, зокрема — у Львівській (чотири), і серед них — Яворівський НПП.

Про особливості цього національного природного парку, створеного понад двадцять років тому в районі Головного європейського вододілу, розповідає його незмінний директор, голова ГО «Асоціація по створенню Розточанського біосферного заповідника», заслужений природоохоронець України, експерт у галузі екології, економіки природокористування, екологічної освіти, журналіст, економіст та викладач Михайло БІЛЯК.

«У ВАС — УНІКАЛЬНА ТЕРИТОРІЯ»

— Яворівський національний природний парк — структурний підрозділ Міністерства енергетики та захисту довкілля України, — говорить Михайло Біляк. — Створений 4 липня 1998 року указом президента на базі частини Старичівського та Магерівського військових лісгоспів на території українського Розточчя.

Площа парку — 7108 гектарів. Із них у постійному користуванні 2915 гектарів.

— Яка мета створення парку і хто подав таку ініціативу?

— Мета відповідає Закону України «Про природно-заповідний фонд України». Там є розділ «Природні національні парки України», де сказано про чотири ключові напрями діяльності природних національних парків: природоохоронна, науково-дослідна, рекреаційно-оздоровча та екопросвітницька.

Ініціювала створення парку районна державна адміністрація в особі її керівника світлої пам’яті Степана Івановича Лукашика. Якби станом на нині так працювали в плані створення природних парків керівники РДА, ми в Україні б мали процент заповідання не сім, а принаймні 15%. Закарпаття має 17% заповідання, Івано-Франківська область — 16, Волинь має відсоток вищий від середнього українського, так само — Чернівецька область...

Подейкують, ідею створення національного природного парку президентові Кучмі підказав американський генерал, який був присутній на військових навчаннях і під час обльоту території Яворівського військового полігона зазначив: «У вас — унікальна територія. Це справжній національний природний парк». А саме американці першими в світі створили національні природні парки (Йєллоустон і Йосеміті) і вважають національні парки екологічними церквами. Отак би в нас повелося!

«РОЗТОЧЧЯ — ОДИН ІЗ НАЙЦІКАВІШИХ ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ РАЙОНІВ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ»

— Чим з-поміж інших аналогічних в Україні вирізняється ваша природоохоронна установа? В чому її унікальність?

— Це цікаве питання. Ми справді маємо свою харизму в організації роботи і підходи до вирішення того чи того питання. Головна наша особливість у тому, що ми — малий парк. Також у тому, що прагнемо максимально розвивати рекреаційно-екскурсійну діяльність. Адже в давніші часи Івано-Франкове (Янів) було центром розвитку рекреації та туризму в Австро-Угорській імперії, куди в літній сезон приїжджало до тридцяти тисяч відпочивальників.

— А географія?

— Берлін, Будапешт, Женева та інші знакові міста. І Львів їздив відпочивати до Янова, де була добра водна база, де навіть проводилися міжнародні змагання з водних видів спорту. І наше завдання — відновити і продовжити ті традиції. Що ми поетапно і робимо.

— А що тут було за часів СРСР?

— Усе було знищено. А на цьому місці, на базі цих водойм, почало функціонувати рибне господарство. Воно і сьогодні є, але масштаби не ті.

Хочу додати, що Розточчя — це особливий регіон. Тут ще років триста тому почалися наукові дослідження — щодо збереження рослин, тварин... І дуже активно цю справу підтримував Андрей Шептицький. Митрополит викупив територію, де проводив свої дослідження відомий лісівник Андрій П’ясецький (автор праці «Про побудування і біологічний розвиток ряду типів українського лісу», яка досі не втратила наукової цінності. — Т.К.), якого нацисти розстріляли в листопаді 1942 року за те, що виступив проти знищення лісів на теренах Головного європейського вододілу, доводячи, що це загрожує екологічною катастрофою.

Українське Розточчя — один із найцікавіших фізико-географічних районів Західної України. Це (до 25 кілометрів) горбогірне пасмо завдовжки 75 кілометрів, яке на півночі різко підіймається над Малим Поліссям. У його південно-східній частині проходить Головний європейський вододіл, на схилах якого беруть початок річки, що належать до басейнів Чорного та Балтійського морів. 60% водовитоків на Розточчі — це зона Балтійського моря. І наша природоохоронна установа позитивно впливає на чистоту води.

Наш парк особливий ще й тому, що є складовою частиною міжнародного транскордонного біосферного резервату «Розточчя» під егідою ЮНЕСКО. Ми отримали сертифікат ЮНЕСКО 2011 року. А поляки — лише торік. Площа української частини Міжнародного біосферного резервату «Розточчя» — 75 тисяч гектарів, а польська частина має 292 тисячі гектарів. Мета створення такого об’єкту під егідою ЮНЕСКО на українсько-польському Розточчі — це передовсім координація дій по обидва боки кордону щодо охорони унікальних ландшафтів, збереження, відтворення рідкісних видів фауни та флори, історичних, природних та культурологічних пам’яток.

Ще одне важливе призначення резервату біосфери «Розточчя» — сталий розвиток його територій. А це насамперед — зміна інфраструктури, впорядкування під’їздів, робота над системою водо-каналізаційного забезпечення населених пунктів, окремих об’єктів, впровадження нових технологій у землеробстві, лісовому господарстві та інше. Ну і, звичайно, проведення широкомасштабних науково-дослідних досліджень й екопросвітницьких заходів.

— Конкретизуйте, будь ласка, про що йдеться?

— Зараз, наприклад, займаємося питанням створення на нашій території екологопросвітницького центру європейського рівня. В Україні такого об’єкта поки що немає. Там буде конференц-зал, міні-готель, кафе. Прийматимемо науковців, які проводитимуть у нас конференції, семінари, круглі столи, а також туристів. Пропагуватимемо, зокрема історичну спадщину регіону, формуватимемо на основі високих європейських стандартів екологічну культуру. Ми в цьому плані дуже активно працюємо і набули неабиякого досвіду. Об’єкт зводиться коштом програми транскордонної співпраці «Польща — Білорусь — Україна». Сподіваємося на завершення будівельних робіт у вересні поточного року.

— Скільки приймаєте щороку відвідувачів? Я зараз говорю про оздоровчий відпочинок.

— До нас приїжджають по відпочинок до п’яти тисяч осіб. Дуже популярним, що приваблює відпочивальників, є Йорданське святкування. Цього року ми його провели 19 січня і прийняли гостей з 16 областей України та Польщі. Серед охочих взяти участь у святі були і донеччани з окупованих територій, і кримчани, що їдуть до нас з року в рік — спеціально на Водохреще.

У нас є сім будиночків з вигодами, і маємо велику чергу охочих на відпочинок у них. Багато хто приїжджає з дітьми.

«РЕГІОН НАДЗВИЧАЙНО БАГАТИЙ НА АРХЕОЛОГІЧНІ ТА ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНІ ПАМ’ЯТКИ»

— Крім рекреантів, кого ще приймаєте?

— Співпрацюємо з навчальними закладами. Для студентів і учнів здебільшого на безоплатній основі проводимо екологічні заняття.

Регіон, де розташований наш національний природний парк, надзвичайно багатий на археологічні та історико-культурні пам’ятки. Тут відкрито городища княжої доби та низку стоянок давньої людини. На території, що прилягає до національного парку, є такі історичні та архітектурні пам’ятки, як монастирі і церкви (збережені і залишки) XVII—XVIII століть. Приміром, у селах Крехів, Лелехівка, Страдч та інших.

У парку є чотири комплексні, автобусно-пішохідні, маршрути історичними місцями. Також — кілька еколого-пізнавальних стежок, з яких найпопулярнішою є стежка Івана Франка.

— Чи налагоджена співпраця з науковцями?

— Ми уклали угоди з 12 науковими установами та вишами (університетами імені Івана Франка, аграрним і ветеринарним). У парку функціонують дві філії кафедр екології — аграрного і ветеринарного університетів. Співпрацюємо й із географічним факультетом Франкового університету. Багато науковців цих вишів і наукових установ є членами нашої науково-технічної ради. Спільно обговорюємо на засіданнях питання діяльності нашого національного природного парку за всіма чотирма напрямами, які я називав. Важливим є те, що передовсім науковців цікавлять питання охорони і збереження рідкісних, червонокнижних, видів тварин і рослин. Дослуховуємося до їхніх пропозицій, вносимо корективи до планів наших робіт.

«У ПАРКУ — ПОНАД 300 ВИДІВ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН»

— А назвіть мені, будь ласка, червонокнижні рослини, що є на території вашого парку.

— Їх дуже багато. 23 види судинних рослин занесено до Червоної книги України: лілія лісова, любка дволиста, сальвінія плаваюча, булатка великоквіткова, гніздівка звичайна, зозулині сльози яйцелисті, коручка широколиста, білоцвіт весняний... На території парку в урочищі Біла Скеля розташоване найсхідніше в Україні місцезростання костриці піскової. З видів, які можна вважати рідкісними для Розточчя, на території парку виявлено теліптерис болотяний, листовик сколопендровий, анемону лісову, арум Бессера тощо. В парку — понад 300 видів лікарських рослин. Крім того, серед рідкісних видів, виявлених на території парку, 15 видів (усі орхідні та підсніжник білосніжний) є під охороною Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення, два види (сальвінія плаваюча та зозулині черевички справжні) — під охороною Конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі (Бернська конвенція).

— А як щодо фауни?

— Загалом на території парку зареєстровано 12 видів тварин, занесених до Європейського червоного списку, 52 види, занесені до Червоної книги України, та 247 видів тварин, що підлягають, згідно з Бернською конвенцією, особливій охороні.

На території національного природного парку та його околиць знайдено такі червонокнижні види комах, як вусач мускусний, джміль моховий, махаон та інші.

Серед птахів, занесених до Червоної книги, — баклан малий, лелека чорний, чернь білоока, гоголь, скопа, орлан-білохвіст, підорлик малий, змієїд, шуліка чорний, лунь польовий, журавель сірий, пугач, сова довгохвоста, сорокопуд сірий.

Серед ссавців — це видра річкова, норка європейська, горностай та багато інших.

Охороняємо також 300 видів хребетних тварин , 25 видів риб, 11 видів земноводних, 8 видів плазунів, 204 видів птахів, 52 види ссавців.

На територію нашого парку зрідка заходить лось, а в околицях трапляється олень благородний. У останні роки зросла популяція вовка.

Наші печери та інші підземні сховища мають виняткове значення для збереження біорізноманіття рукокрилих, зокрема й червонокнижних: широковух європейський, нічниця війчаста, нічниця довговуха.

2005-го у верхів’ї річки Верещиця вперше виявлені поселення бобра європейського.

Наші науковці спільно з партнерами активно ведуть спостереження і дослідження. Зазначу, що в них беруть участь і закордонні учені. Зібрані матеріали опрацьовуються, і на їх основі щорічно формується «Літопис природи», який ми кожного року в травні здаємо в профільне міністерство.

Також мушу констатувати, що в наших працівників, а це — здебільшого високої кваліфікації молоді спеціалісти, які пройшли добрий вишкіл, зокрема й за кордоном, — надзвичайно низька, 4500 гривень, заробітна плата.(Інформація на роздуми.)

...Станом на нині для нас важливим є збереження лучно-болотних угідь. Річ у тім, що через зміну клімату є висихання територій. Маємо проблеми. Щойно повернувся з території парку, і ми з інспектором їхали дорогою, де колись не міг проїхати, до прикладу, навіть ЗіЛ. А зараз там рівна дорога, і швидкість можна набирати навіть вищу, ніж у населеному пункті. Для природи — це велика біда. Тому збереження лучно-болотних угідь — наш пріоритет. Я бачив, як це роблять у Польщі, Чехії, Італії та інших країнах, де був на стажуванні.

Яворівський НПП — складова Міжнародного транскордонного біосферного резервату «Розточчя» під егідою ЮНЕСКО. Цей статус намагаємось використати для написання різних проєктів. Так, у даний час — ми учасники чотирьох із них. Їх мета — залучати кошти на розвиток інфраструктури, матеріально-технічної бази... Бо розумію, що в умовах обмеженого фінансування розвиток заповідної справи на європейському рівні вести неможливо. А ми займаємось і щось з цього маємо.

Крім цього, можна отримувати кошти і для розвитку сільських громад, поліпшення стану наших лісів, рік, особливо малих річок, які перебувають у занедбаному стані. Думаю, що про ці можливості невідомо представникам органів місцевої влади. Відсутні спеціально підготовлені кадри. Їх треба готувати, надати можливість стажуватися за кордоном. Так, це великий резерв, яким треба скористатися.

Тетяна КОЗИРЄВА, Львів. Фото надані ЯНПП
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ