Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

Збірник «ГРТ-2»: відчувається почерк професіонала

31 липня, 1998 - 00:00

Прослухавши цей збірник, переконуєшся: постійне зростання
інтересу до лейбла «ГРТ Рекордз» не випадкове. Зібрати артистів першої
величини, у вигідному світлі подати нові імена, вибрати ненав’язливу форму
компіляції — в роботі, безумовно, відчувається почерк професіонала. Музичний
матеріал, репрезентований на диску, вельми й вельми різноманітний. У авангарді
— дітище такого собі DJ-я Д. Білих під до болю знайомою назвою «Таксі на
Дубровку». Асоціації не підводять. «Хто заказывал такси на Дубровку? Russo
turisto — oblico morale, ferstehen? Вы в самодеятельности участвуете?»
— обрушується на слухача шквал запитань. Відповідати не рекомендується
— негайно запросять на Колиму. Анатолій Стьопін репрезентований в збірнику
вже відомою за телеефірами композицією «Гули-гули», в якій старанно імітується
вОлОгОдський гОвір і розповідається про трагічну розв’язку любовної історії:
«Я же вовсе не хотел трали-вали. Я в стогу им песни пел о морали». Увагу
до морального вигляду в цьому збірнику взагалі надзвичайно яскраво виражено
— як і інтерес до голубів (бум, однак). Пісню Яни «Голуб» з перших тактів
неможливо не прийняти за «Don’t Speak» — так і чекаєш «You and meeee...»,
що бере за душу. Пісня, в принципі, про те ж саме, тільки дим, як водиться,
рідший, та й дах — не Empire State Building. Скопійовано не один до одного
(швидше, 1/0,00001), вокал звучить по-дитячому наївно й зворушливо, добре
прописано гітарні партії. З текстом ось тільки невелика заковика: «Одинокий
голубь на карнизе за окном. Смотрит на меня, стучится в дом». Ну гаразд
би ще — у вікно (хоч теж погана прикмета) — у будинок же навіщо? Це вже
обізнатушки: не голуб — дятел виходить.

Хто, крім Алли Борисівни, може заспівати такий, скажімо, рядок: «Я храпела,
словно бык. Как не баба, а мужик»? Правильно, ніхто. Автору віршів і музики
пану Ружицькому вдалося створити вельми несподіваний хіт: суворий, фактично
голий ритм обростає новими й новими партіями, А. Б. не соромиться на предмет
залучення бек-вокалу, з натхненням сміється, гавкає, вимовляє «yeah-yeah»
— так, як це вміє робити тільки Пугачова. Хіт у результаті виходить двохсотвідсотковий.
Крістіна Орбакайте на платівці виконує дві композиції. Пані Орбакайте,
безумовно, зростає як співачка й виходить на якісно новий рівень — при
цьому подекуди виразно читаються мамині інтонації. Не найвдалішою композицією
репрезентовано Софію Ротару — «Светерок» звучить досить старомодно, та
й віршовані екзерсиси Олександра Шаганова («светерок-ветерок-вечерок»)
новизною не відзначаються. «Сумну історію» Іллі Духовного змінює надзвичайно
весела пісня групи «МБ» «Когда уехал цирк», зміст якої вичерпно характеризують
рядки: «Когда уехал цирк, а клоуны остались. Мы с клоунами долго по улицам
болтались». Хуліганська манера соліста, забійний ритм, модуляція, що повторюється
— все вище, і вище, і вище... Глибинного значення тут шукати не варто,
але шлягер видатний — цікаво, що там в засіках у молодої команди? «На-на»
демонструє свіжознайдене модне звучання в композиції «Дощик» (хоча деякі
музичні, з дозволу сказати, віньєтки — кіч чистої води). У компанії початківців
і знаменитих поп-зірок досить забавно виглядає «Сплін», що співає про «Весь
этот бред». Час звикати?

«А-Студіо» репрезентовано композицією «Снег в пустыне» — професійний
вокал, ніяких сюрпризів у тексті (мейд бай Ілля Рєзнік!), добротно зіграно
й записано — але добра половина слухачів промотуватиме цю композицію —
з часів «Солдата кохання» «А-студіо» ніяк не вдається записати справжній
хіт. Переконливіше звучить навіть молода співачка Світлана Бубнова з композицією
«Доріжкою» — псевдоретро а-ля «Блакитний вогник». Правда, періодично створюється
враження, що спершу пісню було записано для якоїсь дитячої казки року в
197... Пісня «Не прощай» підліткової команди «2+2», звичайно, теж аж ніяк
не автентична, але на озброєння тут взято прогресивні досягнення західних
колег по цеху, та й на голоси матеріал розбитий вдало. А на «солодке» продюсери
проекту залишили Миколу Носкова з підкреслено комерційною піснею про те,
який він «Не модный»: традиційний доля-вокал на фоні танцювальних прибамбасів.
Нестямним криком: «А я не модный!» все й закінчується. Нехай не особливо
оригінально — зате кожна урюпинська Маня з полегшенням зітхне: «Та й я
теж». Дівчино, ось бачте, — ви не самотні у всесвіті!

Олена МАРТОВА За повідомленнями агентств InterMedia, СОЮЗінформбюро
Газета: 
Рубрика: