Війна - не продовження політики, а поразка політики.
Ганс фон Зект, німецький державний і політичний діяч

Здоров’я як... економічна категорія

Чому людський капітал кожного третього українця повністю знецінюється до 65 років
14 лютого, 2018 - 10:27

За останні 60 років середня тривалість життя в Європі виросла майже на 30 років. В Україні — на десять. Україна — на 113-му місці світового рейтингу з середньої тривалості життя з показником у 71,3 року. Ми поступаємося середньому показнику по світу — 71,6 року, і середньому показнику по Європі та Центральній Азії — 72,6 року. Середня очікувана тривалість життя при народженні найвища в таких країнах, як Японія, Швейцарія, Швеція, Італія, Іспанія, Данія  — 81—83 роки. Це при тому, що за цим показником у 1960-ті ми були в лідерах разом із Канадою, Великобританією та Швейцарією, тоді він становив 61 рік.

Кожна третя смерть в Україні — серед тих, кому немає 65 років. Надсмертність чоловіків превалює. За даними Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України, сьогодні з тисячі 40-річних чоловіків до 60 років не доживають 261. Для порівняння, в Польщі — 154, у Швейцарії — 55. При цьому, як стверджують фахівці ВООЗ, стан здоров’я та тривалість життя громадян на 50% залежить від способу життя, на 20—25% — від стану довкілля, до 20% — від генетики та на 10% — від стану системи охорони здоров’я в країні. Саме другі 50% є основою формування людського капіталу та потенціалу соціально-економічного та демографічного розвитку країни, переконаний доцент Вінницького національного технічного університету, кандидат економічних наук Іван ЗАЮКОВ. Як це працює   — «День» з’ясовував у розмові з науковцем.

«У СВІТІ ПОШИРЕНІ ПРОГРАМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗДОРОВ’Я НА РОБОЧОМУ МІСЦІ»

— Іване Вікторовичу, виходить, що основні резерви для покращення здоров’я населення та збільшення тривалості життя в Україні — в підвищенні культури харчування, фізичної культури громадян? Тобто, більше відповідальності — на нас самих...

— Я працюю над вивченням механізму збереження здоров’я саме зайнятого населення, яке є основою продуктивних сил країни, росту ВВП, загалом забезпечує розвиток країни. Ґрунтуючись на даних багатьох досліджень, можу стверджувати, що ваговими резервами покращення здоров’я, зростання довголіття є поведінковий аспект життєдіяльності людини: здорове харчування, рухова активність, вміння відпочивати та боротися зі стресами тощо. При цьому особиста відповідальність за збереження здоров’я, асертивність (здатність людини відстоювати власну точку зору, не порушуючи моральних прав іншого. — Ред.) і нонконформізм відіграють ключову роль, але це лише окремий аспект проблеми. Для її розв’язання треба досягнути синергічного ефекту, що передбачає формування комплексної взаємодії макрорівня, тобто держави, і мезорівня — муніципалітетів і підприємств — з метою забезпечення мотивації людини берегти власний капітал здоров’я шляхом запровадження інвестиційних, організаційних, фінансових, правових, інвестиційних та інших механізмів. Крім того, у значній мірі розв’язання зазначеної проблеми залежить від доброї волі керівництва держави: воно має поставити мету, а уряд і місцеві органи влади повинні включитися в практичну розробку системи мотивації працівників до самозбереження і зміцнення здоров’я.

На мезорівні в розвинених країнах світу доволі широко розповсюджена профілактика і мотивація зайнятого населення, направлена на формування вітальної поведінки. У цьому плані гідний уваги досвід США, Німеччини, Шотландії, Нової Зеландії тощо. У цих країнах роботодавці залучають своїх працівників і членів їх родин до здорового способу життя шляхом розробки стимулюючих програм. Наприклад, у Сполучених Штатах компанії реалізують різні корпоративні програми і застосовують до співробітників, які беруть в них участь, фінансові стимули — від 100 доларів США на місяць і більше. У Німеччині з 2009 року роботодавця звільняють зі сплати частини податку на дохід, а це до 500 євро на одного працюючого, якщо він фінансує програми «Здоров’я на робочому місці». Як результат, у рази збільшується кількість працівників, які беруть участь у цих програмах, а віддача від фінансових вкладень досягає шести і більше доларів США на кожен вкладений долар.

ПРИБУТОК ЦІНОЮ ЗДОРОВ’Я

— Чи зустрічали ви українських роботодавців, які піклуються про здоров’я своїх працівників?

— Звичайно, в Україні є підприємства, які турбуються про здоров’я своїх працівників, але це виключення з правил. За офіційною статистикою, кожен третій зайнятий громадянин працює в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, а за даними фахівців, на промислових підприємствах таких — 90%. Проблема загострюється напруженою економічною ситуацією, нестабільністю на ринку праці, постійними стресами, відсутністю раціонального відпочинку, зокрема обмеженістю сну як надзвичайно важливої детермінанти, що в цілому відповідає за здоров’я, адже формує імунітет.

Існує інший показник, який свідчить, що роботодавець дійсно піклується про здоров’я працівників: це наявність у нього соціальних пакетів. У 2014 році я досліджував ситуацію у Вінницькій області і з’ясував, що близько 15% роботодавців застосовують соціальний пакет. Зрозуміло, що решта роботодавців використовують здоров’я працівників як мінову вартість (видиме кількісне співвідношення, в якому споживні вартості одного роду обмінюються на споживні вартості іншого роду. — Ред.). Тобто, вироблені блага та отриманий роботодавцями прибуток досягаються високою ціною, а саме — втратою працівником здоров’я. При цьому воно досить швидко знецінюється, і працівник у сучасних трансформаційних умовах не має можливості відтворити його, що порушує закон відтворення робочої сили. Отже, економічне благополуччя людини — забезпечення гідної оплати праці, гідних умов життя, соціальної справедливості тощо — при формуванні здоров’я має відігравати важливу роль.

— Чи можна екстраполювати результати дослідження в одній області на всю Україну?

— Я досліджував дуже багато факторів, які впливають на здоров’я зайнятих осіб Вінницької області: медико-демографічних, соціально-економічних, поведінкових. Переважна більшість отриманих даних збігаються або наближені із статистичними, соціологічними та іншими даними досліджень науковців та експертів по Україні.

«ВІДМІННІСТЬ У ВЖИВАННІ АЛКОГОЛЮ МІЖ УКРАЇНОЮ І РОЗВИНЕНИМИ КРАЇНАМИ — В КУЛЬТУРІ СПОЖИВАННЯ»

— Згідно з європейськими дослідженнями, рівень вживання тютюну та алкоголю в Європі та Україні — майже однаковий, порівняно з деякими розвиненими країнами, хоча за рівнем тютюнопаління Україна — в європейських лідерах. Але чому там довше живуть?

— Показник середньої тривалості життя є комплексним, він більше залежить від рівня смертності... Суттєва відмінність у вживанні алкоголю між Україною і розвиненими країнами полягає в культурі його споживання. Зокрема, в розвинених країнах проводиться ефективна політика, спрямована на здоровий спосіб життя. Наприклад, культура споживання якісного вина або інших спиртних напоїв поєднується із вживанням достатньої кількості фруктів, які містять ферменти, які нейтралізують етиловий спирт. У нас такої культури немає. В Україні вживання алкоголю пов’язано з «відходом від проблем реального життя».

Основні причини більш високої тривалості життя в розвинених країнах, на відміну від України, на мою думку, полягають у формуванні на макрорівні моди на здоровий спосіб життя, реалізації на ринку праці принципів гідного рівня життя, соціальної справедливості та  права вибору власної поведінки.

Отже, в Україні найважливішими резервами зміцнення людського капіталу здоров’я населення, зокрема зайнятих громадян, а також резервами зростання середньої очікуваної тривалості життя, у тому числі — здорового, людського і соціально-економічного розвитку, є зменшення рівня споживання алкогольних напоїв на душу населення та тютюнових виробів, раціоналізація харчування, підвищення рухової активності. Це сприятиме зниженню рівня захворюваності та смертності від неінфекційних причин, зокрема від серцево-судинних хвороб.

Першочерговим завданням уряду має стати політика щодо зменшення економічної нерівності доходів громадян України. Без цього не вдасться мотивувати населення до дотримання найважливішої цінності суспільства і суспільного устрою країни — самозбереження здоров’я.

Оксана МИКОЛЮК, «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments