Дітей потрібно виховувати на ідеалах, свідомо перебільшуючи чесноти людини. Якщо цього не робити, то продукт виховання - дорослі - будуть гірші. Суспільство вимагає включення в поняття "себе" ще й інших людей
Микола Амосов, український учений-медик, торакальний хірург, кібернетик, письменник

«Зустрічі між «своїми» нам украй необхідні»

В Івано-Франківську дружини учасників бойових дій відкрили соціальний проєкт «Кав’ярня 4.5.0»
19 вересня, 2019 - 11:21

«Чоловіки змінилися, ми — також», — стверджує Ольга БОБРИКОВИЧ, дружина учасника бойових дій та ініціаторка створення соціального проєкту «Кав’ярня 4.5.0» в Івано-Франківську. На сторінці зазначеної вище ініціативи в мережі «Фейсбук» вказано, що «Кав’ярня 4.5.0» — це кав’ярня-кондитерська для самореалізації дружин учасників бойових дій та майданчик для проведення різноманітних майстеркласів, консультацій із психологами, духівниками для дружин та дітей учасників бойових дій.

— Пані Ольго, хто вперше став ініціатором зустрічей жінок учасників бойових дій? І що спонукало вас до об’єднання?

— Першим ініціатором зустрічей дружин учасників бойових дій стала координаційна рада з питань душпастирства в кризових ситуаціях УГКЦ. На перший семінар мене запросили як дружину учасника бойових дій, на якому я познайомилася з іншими дружинами УБД. Спілкуючись, ми помітили, що маємо схожі тривоги та проблеми. Здружилися, тому кожної наступної зустрічі мали бажання та потребу в спілкуванні одне з одним.

— Розкажіть, будь ласка, про свого чоловіка. Де і як він воював?

— Щодо мого чоловіка Максима, то він був мобілізований у лютому 2015 року. Служив в 95-й окремій аеромобільний бригаді, яку 2016 року було переформовано в 95-ту окрему десантно-штурмову бригаду. В зоні АТО був у Слов’янську. Додому повернувся в травні 2016 року.

Дуже шкода, що досі не всі наші захисники повернулися додому. Так, серед наших чоловіків є такі, які відслужили і повернулись, але є й чоловіки, що служать за контрактом, тому часто повертаються в зону бойових дій, і в цей період їхнім дружинам також необхідна підтримка, важливо й корисно відволіктися від негативних думок. Тому в мене і виникла ідея створення «Кав’ярні 4.5.0». А «4.5.0» тому, що це військовий сленг, який виник у зоні АТО та означає «все спокійно», «все добре». Коли думала про назву проєкту, то хотілося, щоб був натяк на війну (оскільки ми дружини учасників бойових дій), але в позитивному значенні».

— Розкажіть, будь ласка, про функціонування самої пекарні і як ваш чоловік та чоловіки інших жінок ставляться до вашої ініціативи?

Сторінку проєкту в мережі «Фейсбук» було створено нещодавно, 9 вересня. Попри це замовлень нам не бракує. Ми випікаємо різні види тортів, пляцків, сирників, тістечок. До соціального проєкту на разі залучено п’ятеро осіб, я шоста. Кожна з нас, дякувати Богу, заручена підтримкою чоловіка. Мій чоловік Максим підтримує мене, напевно, тому, що бачить, як для мене це важливо. В нашій кав’ярні-кондитерській замовлення ми приймаємо онлайн на сторінці в соціальній мережі «Фейсбук» або за телефоном. Залежно від виду замовлення або терміну виконання хтось із нас шістьох береться виконувати замовлення. Оскільки для нас це не основний вид заробітку та всі ми маємо власні сім’ї, то клієнти самостійно забирають замовлення, однак буває і так, що за попередньою домовленістю ми доставляємо кондитерські вироби до пункту призначення.

Ми маємо багато проєктів, які хочемо здійснити та реалізувати за виручені кошти. Щодо самої кав’ярні, мріємо про власне приміщення, в якому зможемо не лише готувати, а й влаштовувати різноманітні зустрічі, майстеркласи. Також хотілося б, щоб була дитяча кімната, оскільки жінки часто не можуть відвідувати зустрічі, тому що не мають із ким залишити дітей. Зараз я працюю над розробкою дитячого меню та меню для людей із особливими харчовими потребами.

— Що особисто для вас означає цей проєкт? І чому, на вашу думку, вам важливо мати спільний простір для спілкування і дій?

— Особисто для мене соціальний проєкт «Кав’ярня 4.5.0» — це можливість допомогти іншим дружинам учасників бойових дій не лише реалізувати себе, а й мати змогу емоційно розвантажитись, розслабитись, отримати підтримку та навіть просто виговоритись. У нас спільні проблеми та тривоги, пов’язані не лише з перебуванням чоловіків у зоні бойових дій, а й після їхнього повернення. Чоловіки змінилися, ми — також. Наше життя розділили на «до» та «після». Часто чую від дружин, що їх не розуміють не лише в колективах, а й подекуди навіть у родинах. Тому ці зустрічі між «своїми» нам украй необхідні...

Оксана СКІЛЬСЬКА
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ