Iзгой

Північну Ірландію недаремно було обрано місцем проведення чергового саміту «Великої вісімки». Цей регіон відомий своїм завзятим опором «британізації». Тому, мабуть, Володимиру Путіну й довелося виступити там самому проти глав інших семи розвинених країн, представляючи російську позицію щодо Сирії.

При цьому, судячи з усього, Путін навіть більше зарубіжних колег був роздратований ситуацією, в якій кожна його двостороння зустріч «на полях» саміту перетворювалася на сварку.

«Будемо відверті — це G7 плюс один», — заявив напередодні саміту канадський прем’єр-міністр Стівен Гарпер. А сам Володимир Путін під час зустрічі з главою британського уряду Девідом Кемероном неначе навмисно поглиблював прірву, яка відділила його від інших лідерів, порівнюючи сирійську опозицію з канібалами.

Втім, найпоказовішими були все ж перемовини російського лідера з його американським колегою. Як відомо Володимир Путін і Барак Обама традиційно прагнуть знайти спільну мову, і хоч би на особистому рівні згладити негативний ефект від в цілому конфліктного сценарію розвитку двосторонніх стосунків Росії та США.

Цього разу не вийшло навіть цього. Обама скляними очима більшу частину спільної прес-конференції дивився прямо перед собою. Володимир Путін, у свою чергу, плутано розповідав про те, як чудово вдалося домовитися вирішити сирійську проблему на міжнародній конференції в Женеві, але не міг, як і раніше, навіть назвати її термінів, не кажучи вже про склад учасників.

Очі у російського лідера бігали, обличчя висловлювало відверте незадоволення і він навіть покушував губи, що явно слугувало ознакою сильного роздратування.

Судячи з того, що підсумкову резолюцію щодо Сирії «сімка» вирішила погоджувати без Путіна, лідери зарубіжних держав явно виявилися не готові почути його в Лох-Ерні.

А він, мало не вперше, виявився безсилий навіть не те що змінити ситуацію, а хоч би вийти з явно конфліктних перемовин, при цьому «зберігши обличчя».

Роздратування Путіна було роздратуванням безсилого. Емоцією людини, яка розуміє, що перемовини не просто зайшли в безвихідь, але й можуть перетворитися з «холодного» протистояння на «гаряче». Наприклад, якщо Росія все ж спробує поставляти сучасні засоби ППО до Сирії.

При цьому шанси на перетворення сирійської війни на міжнародний конфлікт помітно зростають. По-перше, тому що озброєння — це не просто залізо, але ще й радники, які його обслуговують. Тобто, російські громадяни в Сирії, яких там, за твердженнями західних ЗМІ, вже декілька тисяч, причому громадяни ці носять військову форму.

По-друге, поставляти зброю сирійцям, щоправда, вже опозиції, починають тепер і західні країни. Які на додачу все ж вирішили спробувати створити в регіоні безпольотну зону.

Как ми знаємо зі старого радянського анекдота, «хоробро б’ються в небі над В’єтнамом в’єтнамські льотчики Лі-Сі-Цин та Си-До-Ров». Ось тільки Росія явно не готова сьогодні до такого ж рівня «братської допомоги» сирійському народові й режиму Башара Асада. А вибору їй практично не лишається після того, як навіть «вісімка» з сирійського питання перетворилася на «сімку» проти «одиниці».

Або поодинці широкими грудьми встати на захист Асада проти коаліції західних і арабських країн, вже не стільки в Раді безпеки ООН, скільки в горах і полях, зі зброєю в руках, або просто здатися самим і здати сирійський правлячий режим.

І той, і інший варіант — програшний. Перший означає ізоляцію. Другий — найбільшу дипломатичну поразку Росії, яка сприйматиметься болісніше за Лівію і навіть Югославію, оскільки амбіції й упевненість в собі Кремля останніми роками помітно зросли.

Тому саміт «вісімки» в Лох-Ерні варто було б для Путіна назвати самітом безсилля. Адже він потрапив у становище, яке в шахах називається цугцванг, коли будь-який хід гравця погіршує його позицію. А виходити з подібних становищ російський президент явно не звик — дуже це принизливо.

Просто приголомшливо, як вмить, просто за один раз, за одну добу весь мачизм, альфа-самцовість, диктатура, гопницькі понти й репутація руйнються до нуля — правда? Вщент.

Саша Сотник назвав це фото «вигнанець».

Ні відняти, ні додати.

Втім, тримайтеся.

Зараз він повернеться і почне мститися.

Із блога військового журналіста Аркадія БАБЧЕНКА, Москва.

19 червня 2013 року