Повідомлення останніх місяців не викликали сумнівів
стосовно того, що німецький наступ на світові ринки триває.
«Мерседес», який побудував завод у США, «Фольксваген», котрий купив
престижний «Роллс-Ройс», заводи «Сіменса» в Португалії, не говорячи вже
про незліченні заводи десятків німецьких фірм у Південно-Східній Азії,
показали нечувану активність німецьких підприємців на світовому ринку.
За оприлюдненою на початку нинішнього тижня інформацією Німецької торгово-промислової
палати, минулий рік за вивозом капіталу наблизився до рекордного 1995-го
— тоді було вкладено в економіки країн світу 52 мільярди марок. Добрі німецькі
гроші припливли в 41 країну і принесли туди нові технології, робочі місця,
підняли сумарну купівельну спроможність населення, а відтак сприяли наповненню
державної казни. Причому — це не кредитні «транші», що штовхають країну
до боргової прірви і на які, як на манну небесну, так чекає український
фінансовий бюрократ (бо гроші ті значною мірою зникають в його бездонній
кишені), а «вливання» з метою налагодити виробництво, а не урвати кредитний
процент.
У 19 країнах рівень інвестицій залишився на попередньому рівні, у 12
країнах німецькі інвестиції зменшилися. Серед них — Україна. А до чого
ж тут улюбленець режисера Жолдака і публіки артист Богдан Бенюк?
Справа в тому, що на початку нинішнього тижня німецьке телебачення показало
в популярній тут серії «Телефон поліції 110» Бенюка в ролі українського
найманого вбивці, якого запрошують до Німеччини «розібратися» з невірною
дружиною. І Бенюк, талановито перевтілившись із статечного чоловіка і люблячого
батька добропорядної сільської родини в убивцю, однак увесь час нагадуючи
про те, звідки він родом (творча група знайшла неперевершений знак — пан
Богдан у найвідповідальніші моменти плює соняшникове лушпиння через губу,
для повної національної ідентифікації бракувало лише шаровар), перелякано
перерізає в ліфті горлянку шикарній жертві.
Так от, вітаючи зірку українського театру й телебачення з новим творчим
успіхом (я думаю, що це був успіх, бо додивитися фільм у мене не стачило
сил), хотів би зазначити, що приємне для українських акторів запрошення
на ролі українських горлорізів, гвалтівників, рекетирів і просто крадіїв,
помножене на реалії найкорумпованішої країни світу («День» про цю економічну
вершину неодноразово писав), певно, відбивають охоту в бізнесменів закопувати
гроші в землю в країні, назву якої можна знайти в «Пригодах Буратіно».
Якщо хтось після цієї інформації почуває себе ображеним у найглибших
національних почуттях, хочу сказати, що німецькі інвестиції впали і в Росії...
Лейпциг






