Брюссельська афера

Голова Єврокомісії Романо Проді намагався переконати Європарламент, що його підлеглі не можуть нести відповідальності за корупційний скандал, що вибухнув у статистичному офісі ЄС Євростаті. Восьмисторінкова доповідь Проді зводилася до одного: в усьому винні окремі особи Євростату, а комісари ЄС або не були вчасно поінформовані про афери, або під час проведення махінацій ще не посiли свої нинішні пости.

Статистичний офіс ЄС звинувачують у незаконному використанні принаймні 8 мільйонів євро, які, починаючи з 1999 року, упливли на таємні рахунки, використовувалися на хабарі або взагалі зникали в невідомому напрямку. Корупційний скандал, який називають одним із найгучніших в історії Євросоюзу, розпочався рік тому, у червні 2002 року. Підозри щодо Євростату з’явилися тоді у трьох членів комітету Європарламенту з питань контролю за бюджетом, які й звернулися з відповідним запитом до Єврокомісії. Через місяць антикорупційний офіс ЄС ОЛАФ направляє прокуроровi Люксембурга (саме там знаходиться Євростат) інформацію про можливе шахрайство під час укладення контрактів між Євростатом та двома приватними компаніями — Єврограм і Єврокост. У лютому 2003 року комітет Європарламенту з питань контролю за бюджетом порушує питання про махінації Євростату перед Комісаром ЄС iз питань економічної та грошової політики Педро Солбесом. Він визнає, що одна з фірм надала Євростату помилкові дані, щоб отримати від нього контракт. Комісар поспішив запевнити: усі цифри вже виправлено і неправильними даними ніхто і не користувався. Проте вже наприкінці лютого Єврокомісія припиняє усі контракти з Єврограмом. Події розгортаються далі: антикорупційний офіс ЄС виявляє цікавість до співпраці Євростату з паризькою фірмою Планістат і відправляє відповідне досьє прокурору в Париж. У квітні Європарламент називає неприйнятним, що Єврокомісія не робить жодних кроків у той час, як ОЛАФ направляє запити про діяльність Євростату судовій владі Люксембургу і Франції. У травні Єврокомісія нарешті оголошує, що отримала інформацію про можливі афери в Євростаті. Найцікавіше, що Єврокомісія дізналася про це нібито з газетних публікацій. І це майже через рік після початку скандалу! (Як така логіка знайома жителям певної пострадянської країни). Липневі події навколо статистичного офісу ЄС показали: Єврокомісія знає і навіть може показати, що таке тверда рука. Так, однієї ночі офіси Євростату було опечатано, на генерального директора і ще двох керівників накладено дисциплінарні стягнення, деяких функціонерів усунули з посад. Торжество справедливості? Можливо, але тільки частково. Адже залишається ще нез’ясованим, чому Єврокомісія, що контролює діяльність Євростату, не боролася належним чином із корупцією та шахрайством. Європарламентаріям дуже цікаво знати, як перед носом у Єврокомісії могли провертати таку велику фінансову аферу. Вже через тиждень після гарячої для Євростату липневої ночі бюджетний комітет Європарламенту вирішує, що настав час спитати і з голови Єврокомісії Романо Проді. Одночасно з цим комісар Солбес заявляє, що не може нести відповідальності за дії, про які він не знав або не міг знати, оскільки став комісаром вже після корупційних афер.

Тим часом Європарламент жадав розправи над тими чиновниками Єврокомісії, які мали б контролювати нечесних на руку колег з Євростату. Головним винуватцем виглядає той самий Солбес, відставки якого й вимагають евродепутати. Вони з великим нетерпінням чекали виступу в Європарламенті голови Єврокомісії Романо Проді, який представив внутрішній звіт із розслідування корупції у Євростаті. Проте наївним було б чекати, що Проді визнає провину своїх комісарів і здасть їх європарламентаріям. Так і сталося. У чималенькій доповіді голова Єврокомісії просторікує: «Я думав про випадки, коли комісар міг порушити правила колективної відповідальності, бути винним у поганому керівництві або просто не справлятися з роботою. Чи це той випадок? Моя відповідь — НІ в жодному разі!»

Прочитавши доповідь, голову Єврокомісії можна уявити собі затятим борцем із корупцією. Проді нагадує, що розпочав свою діяльність на посту керівника Єврокомісії з девізом «Шахрайству — жодної толерантності». Він зазначає, що у 90-х роках Євростат, як i інші офіси Єврокомісії, брав на себе зростаючу кількість роботи, але при цьому персоналу йому не вистачало. За словами Проді, офіс звертався за підтримкою ззовні, отримував фінансування через гранти і вимагав правильного керівництва. І зовсім інша справа зараз — Романо Проді переконаний, що інциденти, котрі сталися в Євростаті у 90-х роках, мають слабкі шанси статися нині, після того, як Єврокомісія встановила у статистичному офісі «механізми контролю і запобігання». Загалом, логіка така: корупція в Євростаті мала місце, але ще до того, як Проді очолив Єврокомісію.

Розслідування антикорупційного офісу ОЛАФ та Єврокомісії не стверджують, що гроші Євростату пішли на особисте збагачення тієї або іншої персони. Але встановити, де ж зрештою опинилися чималі суми зі статистичного офісу, аудитори не можуть.