Двоголовий Брюссель

Жак Ширак та Герхард Шредер у такий спосіб вирішили підказати європейцям, як реформувати органи влади в Брюсселі, аби їхня діяльність була більш результативною. Пропозиція двох керівників виглядала доволі оригінально — як своєрідний політичний реверанс один одному. Шредер прийняв ідею Ширака про посилення ролі керівника Ради міністрів. У відповідь Ширак погодився підтримати прохання Шредера про майбутнього президента Єврокомісії, обраного єдиним парламентом. При цьому слід зауважити, що концепція поста президента відповідає якраз федеративному, німецькому погляду на єдину Європу, у той час як пропозиція запровадити пост голови Ради міністрів відповідає закликам Франції, Великої Британії та Іспанії. Обидва президенти також погодилася, що Євросоюзу ні до чого мати одразу двох посадовців, які займаються зовнішньою політикою. Сьогодні ситуація виглядає так, що Хав’єр Солана виконує обов’язки керівника з європейської зовнішньої політики, фактично ті ж завдання покладені на комісара із зовнішньої політики Кріса Паттена. Ширак та Шредер упевнені, що достатньо і однієї такої посади.

Коментарі з приводу французько-німецької ініціативи щодо «двоголовості» ЄС поки що нечисленні. Одні вважають, що впровадження такої новації стане причиною суцільного хаосу в ЄС. Інші погоджуються, що інститут подвійного президентства дозволить, з одного боку, не узурпувати владу одному органу або одній людині, а з другого — стане запорукою більш ефективного реформування ЄС і пристосування до нових «розширених» умов. Саме розширення Євросоюзу, який невдовзі розростеться на десять нових членів, спонукає нинішніх учасників ЄС до активних пошуків створення ефективних органів керівництва. Пропозиція Шредера і Ширака, зокрема, буде розглянута Конвентом Європейського Союзу, очолюваною колишнім президентом Франції Валері Жискар д’Естеном, який зараз курирує питання, пов’язанi з розробкою загальноєвропейської конституції. І якщо «двоголовість» знайде розуміння в Конвенту, то зовсім не виключено, що через два-три роки в Брюсселі з’явиться одразу два керівнi крісла. Державні інституції ЄС, до речі, потребували змін давно. Розширення — далеко не головна причина такої необхідності.

«Політична слабкість президента Єврокомісії Романо Проді призвела до руйнівної відсутності стратегічного лідерства в ЄС. Інші комісари не заповнили вакуум у центрі. Не секрет, що чиновництво Єврокомісії часто переслідує власні цілі. Незчисленна кількість цих цілей може відображати неоднакове бачення чиновників у політичній площині, але частіше ці цілі — особисті. Дріб’язкові бюрократичні сутучки задля просування по кар’єрній драбині — спільнi для всіх бюрократів, але в Брюсселі вони всеохопні, а тому перешкоджають втіленню політичних програм», — ці рядки позавчора з’явилися на сторінках впливової «Файненшл Таймс». Їхній автор — колишній чиновник Єврокомісії Кірсті Х’югз. Кому, як не йому, судити про «принади» чиновницького життя в ЄС...