Бідна людина не та, у якого немає ні гроша в кишені, а та, у якої немає мрії
Сократ, давньогрецький філософ, один із засновників Західної філософії

Генрік ЛАКС: Я розчарований тим, що лідери ЄС не дали Україні чіткого сигналу...

5 червня, 2007 - 00:00
ФОТО АВТОРА

Член Європейського парламенту Генрік Лакс побував днями в Україні на чолі фінської делегації чисельністю 17 осіб. У ході візиту делегація ознайомлювалася з поточною ситуацією в Україні. Яке місце має займати Україна в Європі? Який сигнал має прозвучати з боку Євросоюзу у відповідь на євроінтеграційні прагнення Києва? Як може вплинути на перспективу членства України в ЄС вирішення політичної кризи? Яку роль у цьому може відіграти Європарламент? Про це — в ексклюзивному інтерв’ю «Дню» фінського європарламентарія.

«РОЗВИТОК УКРАЇНИ Є НАДЗВИЧАЙНО ВАЖЛИВИМ ДЛЯ ВСІЄЇ ЄВРОПИ»

— Скажіть, ви спеціально розрахували, щоб приїхати в Україну в розпал політичної кризи?

— Це просто збіг обставин. Я планував цей візит рік тому. Як член Європейського парламенту, я можу сприяти виділенню коштів на різні проекти. Тому й вирішив організувати поїздку групи експертів з різних сфер життя фінського суспільства, щоб вони на власні очі побачили, що Україна є важливою частиною Європи та європейської культури. Дізнавшись більше про Україну, вони зможуть зрозуміти, що її розвиток є надзвичайно важливим для всієї Європи, а також для майбутньої стабільності та миру в цьому регіоні. Саме в такому ракурсі я думав про організацію цього візиту. І тому це повна випадковість, що ми прибули в розпал політичної кризи. Але це дає нам можливість отримати інформацію безпосередньо на місці.

— І яке ваше враження про кризу?

— Я знаю, що непросто змінити соціальну систему в добре працюючу демократію. На це потрібно чимало часу. Те, що ми бачимо тут, — дуже важливо, щоб в Україні було запроваджено чітке законодавство. Зокрема, в Конституції має бути чітко прописана відповідальність різних інституцій: президента, уряду, парламенту і Конституційного Суду. Але цього не можна зробити без демократичного процесу. І ми бачимо, як складно це зробити. Тому мій основний меседж полягає в тому, що українські політики мають дуже велику відповідальність не лише перед своїм народом за майбутнє України, а й, водночас, за стабільність і мир у всій Європі.

«В ІНТЕРЕСАХ УСІХ СУСІДІВ УКРАЇНИ ПРОДОВЖЕННЯ ДЕМОКРАТИЧНОГО ПРОЦЕСУ РЕФОРМ...»

— Чи вплине і як саме на перспективу членства України в ЄС спосіб вирішення цього конфлікту?

— Як я вже відзначав, в інтересах усіх сусідів України, щоб мирний демократичний процес реформ у вашій країні продовжувався. Якщо цього не буде, то це означатиме багато проблем, в першу чергу, — для українців, а потім — для сусідів. Європейський Союз як мав велику місію, так і продовжує її виконувати, намагаючись посилити стабільність по сусідству. ЄС повинен запропонувати підтримку українцям, щоб вони могли побудувати суспільство, яке ґрунтується на верховенстві права, неупередженій судовій системі, що є передумовою функціональної демократії та ринкової економіки. На мою думку, в усіх цих питаннях ЄС має дати чітку підтримку. Я розчарований тим, що лідери Євросоюзу не дали чіткого сигналу Україні, що вона також матиме можливість колись у майбутньому приєднатися до ЄС. Такий сигнал буде надзвичайно важливим стимулом для підтримки реформ в Україні. Звісно, в інтересах Євросоюзу, щоб гармонія, демократія і процес реформ міг продовжуватися. І цілком очевидно, якщо цей процес не буде продовжуватися, то членство України в ЄС неможливе. Але, звісно, це має бути рішення українців та їхніх політиків. Зі свого боку Євросоюз повинен запропонувати перспективу, а також бути чесним і сказати, що в ЄС зараз існує конституційна криза. ЄС сам має реформувати конституційний договір. Спільнота виросла сьогодні до 27 членів, а інституційні та конституційні рамки не відповідають цьому складу. Тому ми в ЄС потребуємо великих реформ перш ніж зможемо прийняти нових членів. Це стосується і Туреччини, яка не може стати членом при існуючих інституційних і конституційних рамках ЄС. Але реформуватися Євросоюз має таким чином, щоб запропонувати перспективу Україні. У цьому я твердо переконаний.

Я особисто відповідаю за візову політику ЄС і є доповідачем парламенту щодо глибокої реформи візового законодавства в рамках Шенгенської зони. Сподіваюсь, що ця реформа буде ухвалена до кінця повноважень нинішнього Європарламенту, термін дії якого закінчується в 2009 році. Мої амбіції в цьому питанні полягають в тому, щоб створити більш гнучку візову політику, яка сприятиме транскордонній діяльності, особливо із нашими сусідами. Україна перебуває на ключовій позиції, займаючи стратегічно важливе становище у розвитку всієї Європи. Якщо Україна буде спроможна виконати демократичні реформи всього суспільства, це стане досить добрим прикладом для багатьох інших країн, і особливо корисно для Росії. Я розумію, що українці хочуть отримати безвізовий режим. Але це потребуватиме різноманітних реформ державної адміністрації, впровадження більш ефективного прикордонного контролю, що вимагатиме чіткого інституційного регулювання відповідальності різноманітних інститутів: президента, уряду, парламенту і Конституційного Суду та багато інших реформ на підтримку ринкової економіки. Це означатиме адаптацію до законів і правил, які превалюють в ЄС. Я не бачу причин, чому б це було неможливим. У будь-якому разі реформи потрібні, ЄС може надати свою підтримку. А саме, сильна підтримка може стати сигналом, що існує можливість членства.

«СЕРЕД КРАЇН-ЗАСНОВНИКІВ ЄС ЗРОСТАЄ УСВІДОМЛЕННЯ ВАЖЛИВОСТІ УКРАЇНИ...»

— Чи можете ви сказати, що всі фінські європарламентарії підтримують перспективу членства України в ЄС?

— На мою думку, це не зовсім так. Проте я знаю, що деякі колеги думають подібним чином. Загалом я можу сказати, що симпатія щодо української перспективи є найбільшою серед нових членів ЄС. Гадаю, одним з ваших найкращих адвокатів є Польща і прибалтійські країни. Всі вони дуже зацікавлені в тому, щоб перспективу членства отримала Україна, а також Грузія. Тим часом серед країн-засновників ЄС зростає усвідомлення важливості України. Ще кілька років тому багато колег з країн-засновників ЄС навіть не розуміли, чому відносини з Росією є важливими. Сьогодні вони це вже розуміють. І фактично завдяки газовій кризі Україна стала об’єктом їхньої уваги. Тому і в ЄС відбувається процес ознайомлення з Україною. Місія очолюваної мною делегації полягає в тому, щоб сприяти процесу ознайомлення з Україною всередині Євросоюзу. Я хочу поширити ці думки у Фінляндії, щоб фінський уряд дотримувався такої ж лінії в Раді ЄС.

— А яку роль у підтримці української перспективи може відіграти Європейський парламент?

— Цей орган має дуже важливу роль. Перш за все, це політичний форум, на якому обговорюються і отримують схвалення політичні цілі. А це означає тиск на країни-члени ЄС та їхні уряди, що дуже важливо. У будь-якому разі ЄС може прийняти нових членів за згоди парламентів. Тому Європарламент відіграє істотну роль. Він, зокрема, причетний до того, щоб забезпечити процес і формулювати мандат на початок переговорів з Україною.

«...ВІД УКРАЇНИ ОЧІКУЮТЬ РЕФОРМ»

— Що, на вашу думку, мають зробити всі гілки української влади, щоб переконати давніх членів ЄС надати перспективу членства?

— Значна частина уваги ЄС зосереджена на постачанні енергетичних носіїв. І в цьому відношенні Україна є дуже важливою для ЄС. Сьогодні значна (більша) частина газу і нафти з Росії в ЄС проходить через Україну. Як ви знаєте, також обговорюються питання про будівництво нових нафто- і газопроводів. Це дуже важливий фактор. Але, перш за все, від України очікують реформ. Якщо вона зможе реформувати свою економіку, то це означатиме покращання умов життя для українців, більшу стабільність в Україні, що за собою тягне більшу стабільність в регіоні. Все це дуже важливо для України, її сусідів і є передумовою економічної співпраці з ЄС. Тому без стабільності й миру не буде вищих стандартів. А це те, на що заслуговують люди.

— До речі, як ви ставитесь до тверджень української правлячої коаліції, що Україні потрібна стабільність, і тому немає потреби в проведенні виборів? Чи справді може існувати загроза в дострокових виборах для демократії й майбутнього України?

— Дуже важко для стороннього спостерігача сказати, що Україна має робити. Але хочу наголосити, що українські політики мають велику відповідальність перед власним народом і забезпеченням стабільності в усій Європі. Сподіваюсь, що вони візьмуть на себе цю відповідальність, інакше Україна не буде розвиватися. Якщо українські політики неспроможні забезпечити стабільності всередині України, то хтось інший скористається цим. Мова йде про захист власного права приймати рішення, які часом можуть бути складними. Отже, такі рішення мають приймати самі українці. Вони не повинні боятися і при потребі міняти рішення, якщо ті виявилися невідповідними. Саме тому потрібен демократичний процес. Політики мають пояснити людям, чому вони ухвалюють рішення. Люди зрозуміють, якщо політики захочуть змінити рішення, які виявилися неправильними. Це головна ідея демократії, що забезпечує стабільність. Звісно, викликає тривогу існування ситуації, яка має глухий кут. Бо це дає шанс зовнішнім силам можливість зайняти плацдарм для втілення інтересів, які точно не відповідають інтересам самої України. Інші намагатимуться скористатися тим, що Україна неспроможна справитися з внутрішніми політичними проблемами.

«НЕ МОЖНА ЗАСВОЇТИ І ПЕРЕЙНЯТИ ЦІННОСТІ ЗА ОДНУ НІЧ»

— Зараз в Україні точиться багато суперечок щодо скасування імперативного мандата, який прописаний в Конституції й не відповідає європейським цінностям. Як ви гадаєте, чи готова Україна переймати всі європейські цінності, зважаючи особливо на те, що багато депутатів після проходження у Верховну Раду за списками однієї партійної фракції перейшли в іншу?

— Вважаю, що Україна може розвиватися згідно з європейськими цінностями, отримуючи при цьому допомогу і підтримку з боку ЄС. Звісно, не можна засвоїти і перейняти цінності за одну ніч. Але, на мою думку, немає нічого такого, щоб говорило про неспроможність України зробити це. Гадаю, помаранчева революція була видатним кроком у цьому напрямі. І я сподіваюсь, що українські політики не спотворять досягнення помаранчевої революції. Разом з тим, існують інші сусіди ЄС, котрі не раді результатам демократії, які були досягнуті чи створені помаранчевою революцією.

«ПАРЛАМЕНТАРІЇ ПОВИННІ ДІЯТИ ВІДПОВІДНО ДО СВОЇХ ПЕРЕКОНАНЬ...»

— Ви, мабуть, знаєте, що причиною цієї кризи було намагання правлячої коаліції будь-якими способами забезпечити конституційну більшість за рахунок депутатів з інших фракцій...

— Звісно, це не відповідає будь- яким демократичним цінностям, якщо одна фракція переманює депутатів з іншої. Парламентарії повинні діяти відповідно до своїх переконань і цінностей. Вони ніколи не мають іти на компроміс зі своїми цінностями і переконаннями. Якщо таке робиться, тоді вони не є справжніми парламентаріями. З інституційної точки зору, надзвичайно важливо, щоб економічні відносини кожного простого парламентарія бути відкритими для людей. Це неправильний шлях, якщо парламентарії роблять щось за плату. Тому законодавство повинно гарантувати, щоб всі економічні надходження і статки парламентаріїв були публічними. Це є абсолютною передумовою, бо парламентарії для того й обираються, щоб захищати права свого народу відповідно до їхніх переконань, висловлених під час виборчої кампанії. Якщо вони дотримуються своїх обіцянок, тоді люди їх не переоберуть. Але, звісно, не може бути питання, щоб хтось зовні або навіть усередині парламенту платив парламентаріям, щоб вони діяли певним чином і приєднувалися до певних партій.

— За вашими словами, треба розуміти, що Президент України мав рацію, коли намагався припинити перехід депутатів із фракції у фракцію за допомогою дострокових парламентських виборів?

— На мою думку, це очевидно. Будь-хто, хто хоче захистити демократію, діяв би подібним чином.

— Чи може у фінському парламенті виникнути ситуація, подібна до того, що відбувалося у Верховній Раді України, а саме — масового переходу депутатів?

— Це зовсім гіпотетичне питання. У нашому парламенті депутати декларують всі свої доходи і фінансові зобов’язання. Крім того, преса дуже активно стежить за тим, як кандидат фінансує свою кампанію. Вся ця інформація доступна публіці. В умовах зрілої демократії ви не зможете купити парламентарія.

Одна із умов функціональної демократії, суспільства, яке ґрунтується на верховенстві права, полягає в тому, що судді є досить незалежними. Існує багато законодавчих заходів, які забезпечують дві головні речі. По-перше, мова йде про те, як призначаються судді. Це максимально, наскільки це можливо, неполітичний процес. І судді призначаються по заслугах і мають бути добре оплачуваними, щоб їх ніхто не міг підкупити. Крім цього, їхній мандат не може бути відкликаним, щоб ніхто сторонній не міг чинити на них тиск. Це три фундаментальні елементи, які мають гарантувати дієздатність законодавства. Без цього існує ризик, що суд не може бути незалежним і може піддаватися тиску зовнішньої сили. Що стосується ситуації в Україні, то головним чином ми можемо говорити про проблеми, які мають бути вирішені політиками, які не повинні ховатися за Конституційним Судом. Вони мають ухвалити рішення, а не просити суддів вирішити проблему, яку політики не хочуть або неспроможні вирішити самі. Тут відповідальність мають брати на себе політики.

«У ЄС РОЗУМІЮТЬ НЕОБХІДНІСТЬ ГОВОРИТИ ЄДИНИМ ГОЛОСОМ ІЗ РОСІЄЮ»

— Ви згадали про зовнішні сили, але не назвали їх конкретно. На вашу думку, чи може ЄС ефективно вести відносини і говорити єдиним голосом з Росією?

— Це дуже складне питання, зважаючи на розвиток подій в Росії. В даний момент режим Путіна проводить дуже агресивну зовнішню політику. Зі свого боку, ЄС не зміг сформулювати чітку і послідовну політику щодо Росії. Разом з тим, в ЄС існує усвідомлення необхідності говорити єдиним голосом з Росією. Це усвідомлення зростає. Наприклад, на саміті в Самарі кілька тижнів тому вперше ЄС і його лідери зрозуміли, що вони мають говорити єдиним голосом. Але незрозуміло, що збирається робити Росія. Очевидно, вони хочуть отримати економічну вигоду. Президент Клінтон, перебуваючи два роки тому у Фінляндії, висловив сподівання, що російські лідери будуть визначати велич Росії в умовах XXI, а не XIX століття. У мене склалося враження, що російські лідери більше піклуються про владу і гроші. Вони насправді не зрозуміли, що живуть у світі, де всі є взаємозалежними. Вони досі, принаймні офіційно не визнали, що Росія також має велику потребу в західних ноу-хау і технологіях, щоб вирішити деякі з найбільш складних проблем, які існують у їхньому суспільстві. Настане день, коли їм доведеться визнати це. Але в даний момент не має ознак того, що вони готові зробити це. З іншого боку, вони мріють категоріями XIX століття про відновлення імперіалістичної держави, яка не має нічого спільного з реаліями нинішнього століття. Як це вирішити, це велика проблема для Європейського Союзу. Україна є частиною всього цього, бо є дуже важливою і для Росії, й для ЄС.

Микола СІРУК, «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments