Голос Пентагона

«Більше половини цієї битви відбувається на інформаційному полі, оскільки ми беремо участь у інформаційній війні за серця та уми мусульман». Ці слова належать не якомусь агентові зі зв’язків iз громадськістю, а головному помічникові Осами бен Ладена Айману аль-Завахірі.

Терористи майстерно пристосувалися до ведення воєн у сучасному інформаційному сторіччі, а Америка й уряди інших демократичних країн в основному не навчилися цього. Задумайтеся: у екстремістів є свої власні «комітети зі зв’язків із засобами інформації», метою яких є маніпулювання думкою еліти. Вони планують і розробляють ефективні атаки за допомогою газетних заголовків, використовуючи всі засоби зв’язку для того, щоб залякати вільних людей і позбавити їх колективної волі.

Вони знають, що інформація дуже легко долає кордони, і що одна вміло складена новина може заподіяти нам стільки ж шкоди (і бути настільки ж корисною нам), як будь-яка військова атака. До того ж, вони спроможні діяти швидко, маючи в своєму розпорядженні невелику кількість людей і скромні можливості в порівнянні з великими й дорогими державними апаратами урядів демократичних країн.

Сьогодні ми беремо участь у першій війні сторіччя електронної пошти, портативних пристроїв блекбері, миттєвої передачі повідомлень, цифрових фотоапаратів, iнтернету, мобільних телефонів, радіо і цілодобової трансляції новин. Тираж найбільш популярної газети Тунісу — приблизно 50 000 примірників (при населенні в 10 мільйонів осіб). Але навіть у найбідніших районах країни можна побачити супутникові тарілки майже на кожному балконі або на даху будинку.

Декілька років тому, при владі Саддама Хусейна, мешканцеві Іраку могли відрізати язик за користування супутниковою тарілкою або iнтернетом без дозволу уряду. Сьогодні і в Іраку супутникові тарілки є всюди.

На жаль, багато які канали новин, що транслюються через ці тарілки, ворожі Заходові. Інформаційні служби в багатьох частинах світу часто призначені для нагнітання обстановки та спотворення дійсності, а не для пояснення та інформування. У той час як «Аль-Каїда» та екстремістські рухи використовували дану можливість протягом багатьох років, все більш отруюючи думку мусульманського співтовариства про Захід, ми ледь почали суперничати з ними.

Ми це бачили минулого року на прикладі брехливих заяв про наругу над Кораном. Спочатку цю новину було опубліковано в щотижневому часописі новин, потім розміщено на iнтернет-сторінках, її відправляли електронною поштою, повторювали по супутниковому телебаченню і радіостанціях протягом багатьох днів, до того як можна було встановити правдивість даних фактів. Ця брехлива новина збудила жорстокі антиамериканські повстання в Афганістані та в Пакистані.

Військові Сполучених Штатів витратили багато часу на знаходження фактів, які підтверджують брехливість даних заяв. А в цей час гинули невиннi люди.

Але ми починаємо пристосовуватися. Наприклад, у Іраку військові США в тісному зв’язку з урядом Іраку, розробляють нетрадиційні засоби надання мешканцям Іраку достовірної інформації. Однак це підносять як «купівлю новин». Потім ідуть критичні відгуки преси, які призводять до зникнення всієї подібної активності та ініціатив. Це призводить до «ефекту охолодження» серед тих людей, які задіяні в сфері зв’язку військових iз громадськістю: вони роблять висновок про те, що суспільство нетерпиме до інновацій.

Подумайте на секунду про величезну кількість колонок у газетах і годин на телебаченні, присвячених твердженням про знущання над військовополоненими у в’язниці Абу-Грейб. Порівняйте це з обсягом новин, присвячених засудженню, наприклад, Саддама Хусейна, у зв’язку з виявленими масовими похованнями сотень тисяч невинних мешканців Іраку.

Уряди вільних країн повинні розробити основні компоненти для кожного з аспектів цієї битви. Дійсно, чим більше часу піде на створення стратегічного способу інформування, тим більше вакууму буде заповнено противником.

Проте є ознаки невеликого прогресу. Незабаром після руйнівного землетрусу в Пакистані, в потерпілий район прибула група зі зв’язків iз громадськістю разом iз великою кількістю наших збройних сил. Метою даної групи було привернути увагу засобів інформації до готовності Америки допомогти мешканцям Пакистану. Дослідження громадської думки, що проводяться приватними групами до і після землетрусу, показують, що після цих подій ставлення пакистанців до США різко змінилося.

Зусилля уряду зі зв’язків iз громадськістю поступово починають переорієнтацію штату працівників, планів роботи і бюрократичної культури для найбільш повного використання сьогоднішніх можливостей засобів інформації.

Проте урядові потрібно розробити інституційну здатність передбачати новини противника і діяти в межах тих же тем для новин. Для цього необхідно впроваджувати цілодобові центри преси і розвивати роботу в iнтернеті, а також інші інформаційні канали до статусу традиційних засобів інформації ХХ сторіччя. Потрібно менше покладатися на традиційні друковані засоби інформації, так як і в США і в усьому світі люди читають газети все менше.

Це буде також означати впровадження нових способів задіювання людей в усьому світі. Під час «холодної війни» такі структури як «Радіо «Вільної Європи» були дуже цінними. Нам потрібно обговорити можливість створення нових організацій і програм, які могли б зіграти подібну важливу роль у війні з тероризмом.

Ми ведемо війну, в якій на карту поставлено наш спосіб життя. Центр ваги даної битви — це не лише поле бою. Ця війна перевіряє силу нашої волі й буде виграна в сфері світової громадської думки. Незважаючи на те, що перевагою противника є майстерне маніпулювання засобами інформації в своїх цілях, у нас також є перевага: правда на нашій стороні, а правда завжди перемагає.

Дональд Рамсфельд — міністр оборони США