Щоправда, блискучий старт валюти дещо притлумив ці розмови.
Однак тепер, коли євро — «поряд із доларом найміцніша валюта світу», як
говорилося в політичній рекламі — втратив відносно долара за два місяці
нинішнього року 6,5 відсотка, пророкування Денніса Гілла, колишнього лейбористського
канцлера-скарбника про те, що наступного року — перед вступом Великої Британії
до валютної спілки! — євро падатиме й далі, а увесь проект спільної європейської
валюти приречено на провал, стали приводом до нових дискусій.
Але є в євро і прибічники. Хоча встановлений на початку
року курс євро в $1,18 впав нині до 1,10, все-таки президент німецького
бундесбанку Ганс Тітмайєр не вбачає в цьому трагедії. На його думку, це
«нормальне плавання валюти у вільному океані економіки». Фахівці пояснюють
падіння євро надзвичайною міцністю долара. Вони говорять про дуже сильний
бум економіки США, котрий може сам по собі викликати інфляцію й підвищення
кредитних ставок, що призведе в свою чергу до зменшення інвестицій і гальмування
економічного поступу.
Європа, навпаки, може «похвалитися» лише стагнаційними
процесами та високим рівнем безробіття. Прибічники євро мудро зауважують,
що якщо економічна ситуація в Європі та Америці вирівнюватиметься, наближаючись
одна до одної (що може статися лише за умови виїзду десятка мільйонів безробітних
з Європи до США — якщо ті їх готові прийняти!..), то й курси валют вирівняються.
Їх зовсім не бентежить, що ознак такого «вирівнювання» на практиці поки
що не видно.
Що одному лихо — іншому, мов знахідка. Підприємства, які
експортують продукцію в «доларові» країни, можуть лише радіти, що їхні
товари з падінням євро стають все дешевшими і можуть легше конкурувати
на світових ринках.







