Це сувора діалектика – щоб піти далі, треба знати, звідки йти.
Джеймс Мейс, американський історик, політолог, журналіст, професор Києво-Могилянської академії, дослідник голодомору в Україні

«Iндiя однозначно пiдтримує вступ України до СОТ», — заявив Посол Індії Шехкхолен КІПГЕН

10 грудня, 2002 - 00:00


Древня і багата історія, самобутня культура, населення кількістю в один мільярд, ядерна зброя — ті чинники, які змушують решту світу невтомно спостерігати за подіями в Індії. Зі змінним успіхом країна намагається підтримувати дружні відносини зі своїми сусідами. Хоч за останні півстоліття з Пакистаном довелося пережити три війни, а з Китаєм — одну. Індія — з тих країн, де досить мирно співіснують люди з різними віросповіданнями. Хоч трапляються сутички християн і мусульман, інколи дає про себе знати сикхський тероризм. Індія декларує себе як миролюбна країна. Хоч при цьому володіє ядерною зброєю, яку, правда, обіцяє першою не застосовувати. Міжнародні аналітики відводять Індії чи не одну з найважливіших ролей, яку країна відіграватиме на міжнародній арені у найближчій перспективі. В Україні цього не можуть не враховувати. Після того, як нещодавно Індію відвідав Президент України, у відносинах Києва та Делі, схоже, настає етап переосмислення. Про найактуальніше в житті Індії та українсько- індійських відносинах — в інтерв’ю з Послом Індії в Україні Шехкхоленом КІПГЕНОМ.

— Індія належить до постколоніальних держав. Наскільки колоніальне минуле позначається на сучасному житті індійського суспільства? Чи існує в державі постколоніальний комплекс?

— Індія була завойована країною, що не була так культурно розвинута як ми. Тому в цій ситуації у нас немає жодного комплексу неповності. Та й колонізація тривала 200 років.

— Індійська цивілізація належить до однієї з найдревніших. Останнім часом дуже часто лунають дискусії з приводу так званої «війни цивілізацій», яку зводять до протистояння християнства та мусульманства, Заходу та Сходу. Індія може взяти на себе відповідальність вирішити можливий міжцивілізаційний конфлікт?

— Я не поділяю думку про протистояння християнства та ісламу, оскільки ці релігії мають чимало спільних рис. Християн, євреїв та мусульман можна назвати людьми однієї книги. Індія є місцем народження декількох релігій — буддизму, індуїзму, джайнізму та сикхізму. Ми завжди приймали толерантно людей інших вірувань, тому зараз у нас проживає чимало християн, євреїв та зороастрійців. В Індії стоїть пам’ятник Святому Фомі, який, кажуть, приїхав до країни у 54 році н.е. Наша держава — один із найкращих прикладів гармонійного співіснування декількох релігій та культур.

— До недавніх пір відносинам між Києвом та Делі бракувало гармонії. Серед причин двостороннього охолодження називають українсько- пакистанський танковий контракт і засудження Києвом ядерних випробувань в Індії. Зараз цей період минув?

— Однозначно. Найяскравішим доказом цьому є недавній візит Президента Леоніда Кучми до Індії. З цього приводу наш прем’єр-міністр Ваджпаї підкреслив, що «візит закладе фундамент для кращого двостороннього розуміння задля консолідації наших відносин». Чим може допомогти Індії Україна? Існує величезний потенціал для участі України в модернізації індійських сталеплавильних заводів і поставок обладнання для них, у будівництві електростанцій, у транспортуванні газу. Ці контракти можуть сягати мільярдів доларів. Ми також обговорюємо питання і у військово- технічній співпраці.

— А чи допускаєте ви одночасну військово-технічну співпрацю України і з Індією, і з Пакистаном?

— Україна — суверенна держава і має право самостійно будувати відносини з іншими країнами. Ми не можемо наказувати Україні, що і як робити. Індія не розглядає свої відносини з іншими країнами через призму Пакистану. Якщо ви хочете продавати щось із військової техніки Пакистану — будь ласка. Але це не означає, що те ж саме ви не можете продавати Індії. Тобто рішення за Україною.

— Приміром, продавати Індії «Кольчуги» чи ні...

— Повинні вирішувати військові. У вас є не тільки «Кольчуга». Ваша індустрія військово-промислового комплексу дуже розвинута. Ми зараз відкриваємо для себе Україну. Перед цим ми думали, що всі робітники колишнього Радянського Союзу, які будували наші сталеплавильні заводи — росіяни, а як виявилося зараз — українці.

— Гадаєте, для України ще існує ніша, не зайнята Росією, для співпраці з Індією?

— Раніше Індія дружила з Радянським Союзом, зараз — із Росією. Але треба враховувати, що росіяни можуть бути спеціалістами в одній сфері, а українці — в iншій. Тому для нас важливо мати дружні відносини і з Україною.

— Чи відповідає дійсності інформація, що Київ погодився підтримати просування Делі до постійного членства в Раді Безпеки ООН нібито в обмін на індійську підтримку вступу України до СОТ?

— Це абсолютно різні питання. Індія входить до складу робочої групи з питання вступу України до СОТ. Ми однозначно підтримуємо це приєднання. Під час візиту Президента Леоніда Кучми також піднімалося питання реформування Ради Безпеки ООН. Індія як один із засновників організації претендує на постійне членство у Раді Безпеки з огляду на свою величину, зростаючу економіку, здатність та бажання грати заслужену роль на міжнародній арені, внесок у зусилля ООН із підтримання миру. На сьогодні вже близько сорока країн — в тому числі постійні члени Росія та Франція — публічно висловили свою підтримку прагненню Індії. Таке питання піднімалося індійською стороною, але воно не було згадане у спільній заяві за результатами візиту Президента України.

— Леонід Кучма під час перебування в Індії назвав вашу державу стратегічним партнером України. Здається, 20-м за рахунком. Делі також розглядає Київ як свого стратегічного партнера?

— Звичайно. Україна — важлива держава. Візит Леоніда Кучми ніби відкрив двері для інтенсифікації нашого співробітництва. Тепер українські та індійські бізнесмени мають докласти зусиль, аби співпраця була більш динамічною. Індія визнає силу України, її стратегічне розташування, її природні ресурси, промислову базу і величезний науковий потенціал. Взаємна прихильність автоматично робить двосторонні відносини стратегічними. Президент Індії Абдулла Калам під час вітальної промови на честь приїзду Леоніда Кучми, до речі, заявив, що 1500 років до нашої ери народності з України перейшли в Індію, оселившись там. Тому наші народи, керівники держав дуже дружньо ставляться один до одного. Хотів сказати про одну цікаву деталь — в індійській та українській мовах існує дуже багато подібних слів...

— Скільки індійський бізнес зараз інвестував в українську економіку і скільки українських інвестицій в Індії?

— Ми поки що не маємо великого потенціалу для інвестицій, але Індією вже вкладено два мільйони доларів в українську економіку. Приміром, скоро на вулицях Києва ви зможете побачити мікроавтобуси індійської компанії «Тата». Їх можна виробляти в Україні для подальшого експорту в інші держави. Перспективи співпраці дуже великі. Наприклад, в Індії було виявлено родовище газу — для його транспортування Україна може постачати труби. Для Індії цікаві літаки заводу «Антонов». Багато літаків, які знаходяться на балансі наших військово-повітряних сил, проходять сервіс в Україні, турбіни наших кораблів ремонтуються так само в Україні, а це мільйонні контракти. Співробітництво у військово- промисловій сфері дорівнює $50 млн. на рік.

— На міжнародному ринку інвестицій Україна та Індія — партнери чи конкуренти?

— Неможливо назвати нас конкурентами. Індія сильна в одній сфері, Україна — в іншій. Один із головних конкурентів Індії — Китай. Річ у тім, що КНР відкрила свій ринок на двадцять років раніше, ніж Індія. Через це тільки 10% нашої економіки становить зовнішня торгівля.

— Ви дуже багато говорили про стратегічне партнерство двох країн, проте досі не існує прямого перельоту із Києва до Делі...

— Українська авіакомпанія «Аеросвіт» зараз працює в цьому напрямку. Переговори в процесі. Я, як Посол Індії, активно підтримую цю ініціативу.

— Колись у радянському кінопрокаті мали особливий успiх індійські фільми. Зараз ситуація змінилася, і на екранах фільми здебільшого американського виробництва. Індійці більше не знімають кіно?

— Індія виробляє найбільшу кількість художніх фільмів у світі. Вони популярні не тільки в Індії, але й у Великій Британії, США, Південно-Східній Азії. Ми докладатимемо зусиль, аби і в Україні було більше індійських фільмів. Проблема полягає тільки у перекладі цих фільмів на українську мову. Україна є настільки чудовою країною, що було б хорошою ідеєю для індійських кіновиробників зняти художній фільм в Україні.

— Як ви оцінюєте нинішню американську політику? Чи вважає Делі за необхідне вирішення іракської проблеми воєнним шляхом?

— Індія — не супердержава, супердержавою на сьогодні є лише одна країна — Сполучені Штати Америки. Ми не змінюємо своєї політики з точки зору зручності. Вашингтон же робить тільки те, що йому зручно. Наприклад, США подружилися зараз iз Пакистаном, бо зацікавлені в цьому через його сусідство з Афганістаном. Наша зовнішня політика базується на стійких принципах. Звичайно, ми не підтримуємо політику США щодо Іраку. Ми впевнені в тому, що жодна держава не має права брати на себе зобов’язання вважатися світовим жандармом. Вважаємо, всі питання мають вирішуватися через ООН.

— Рідко який солдат не мріє стати генералом. Індія має потенціал для того, аби стати супердержавою. Чи має бажання? — Індія хоче бути достатньо сильною, аби бути спроможною захистити себе, відстоювати національні інтереси. У цьому контексті для нас не має великого значення — бути супердержавою чи ні. Оскільки ж населення Індії становить 1 млрд., то в нас своя доля в цьому житті. Зараз наша першочергова мета — отримати постійне членство в РБ ООН. У цьому плані можна сказати, що ми прагнемо стати супердержавою.

— Відносини Вашингтона та Делі не відрізняються особливою прихильністю. Водночас у США працює дуже багато індійських програмістів. Чи не вбачаєте в цьому суперечності?

— Індія не контролює відтоку своїх програмістів до США. У компанії «Майкрософт» 20% — програмісти з Індії. В минулому році Індію відвідав Білл Гейтс, інвестувавши в розвиток інформаційних технологій Індії $400 млн., а також надавши $100 млн. на боротьбу зі СНІДом. Крім того, зауважу, що з п’яти американських лікарів — двоє індійці. У цілому 1,7 мільйона індійців живуть у США. Прибуток, отримуваний індійцями в Америці навіть більший, аніж у євреїв. У Сенаті США існує Індійський комітет, який за кількістю членів — другий після єврейського. Можна сказати, що деякою мірою Штати залежать від індійців у такій галузі, як програмне забезпечення. Зараз сфера інформаційних технологій швидкими темпами розвивається і в Індії. Ми експортували програмного забезпечення на $8 млрд. У 2008 році ми розраховуємо вийти на цифру в $50 млрд. Можливо, через 30 років цей показник дорівнюватиме нашому національному валовому продукту. Індія може співпрацювати і з Україною в цьому напрямку. Ви маєте багато освічених математиків, програмістів, а Індія може допомогти створити інфраструктуру розвитку інформаційних технологій тут. Ми повинні бути в будь-якому випадку стратегічними партнерами, тому що відносини не обмежуються тільки сферою військово-технічного співробітництва.

— Чи не могли б ви пояснити, яким чином із країни з такими високими прибутками втікають бідні люди у пошуках кращого життя до держав Західної Європи. Чималу кількість індійців затримують українські прикордонники. Чи ведуться між Києвом та Делі в цьому плані якісь переговори для вирішення проблеми нелегальної міграції?

— Без сумніву, Індія хоче вирішити цю проблему і докладає зусиль, аби справитися із нелегальною міграцію. Але я хотів би зазначити, що явище нелегальної міграції — глобальне. Найгостріше вона стоїть у таких західних країнах, як Греція, Італія, Німеччина та Велика Британія. Без усякого упередження можна згадати про нелегальну міграцію з України на Захід. Це питання досить комплексне. При цьому я хотів би наголосити, що за останні вісім місяців 107 нелегальних мігрантів було відправлено назад в Індію коштом індійської сторони, що становило більше половини від загальної кількості затриманих мігрантів. В останні місяці спостерігалась тенденція до зменшення потоку нелегальних мігрантів з Індії до України. Наша поліція розслідує, яким чином можуть потрапляти мігранти до України, хто в них є посередниками у Росії, Україні. Звичайно, проблема нелегалів негативно відображається на тих громадянах Індії, які тут перебувають на законних підставах. Деякі з них живуть більше десяти років, мають тут свій бізнес, сім’ї, проте їх зупиняє на вулицях міліція і ставить питання — легальні вони чи нелегальні мігранти.

— Чи є позиція Делі щодо володіння ядерною зброєю остаточною? Для України це питання досить важливе, оскільки ми в свій час відмовилися від ядерної зброї.

— Так сталося, що двоє наших сусідів — Китай та Пакистан — володіють ядерною зброєю. Україна знаходиться у безпечному оточенні. Індія оголосила, що ніколи не використає ядерну зброю першою. Чому деякі країни можуть мати ядерну зброю, а всi інші — не можуть?

— Виходить, Україна зробила помилку своєю відмовою?

— Ні, Україна прийняла правильне рішення. Можна навіть сказати, просвітницьке. Якщо всі держави відмовляться від ядерної зброї, то відмовимося і ми...

У розмові брали участь Олег ІВАНЦОВ, Варвара ЖЛУКТЕНКО, Сергій СОЛОДКИЙ, Костянтин РИЛЬОВ, Віктор ЗАМ’ЯТІН, «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments