Тільки наука змінить світ. Наука в широкому розумінні: і як розщеплюється атом, і як виховувати дітей… І дорослих теж.
Микола Амосов, український лікар, учений в галузі медицини, біокібернетики

Iнвестор голосує за Балкани

31 серпня, 2005 - 00:00

Звісно, політика тісно пов’язана з економікою. Дискусійним залишається питання — що є базисом, а що надбудовою в сьогоднішній ситуації на Балканах. Принаймні очевидне одне — до кожної країни керівництво США та чиновники ЄС сформували свій підхід, який випливає у першу чергу з власних потреб та зацікавленості тих-таки США та ЄС.

Доки Республіка Сербія та Чорногорія, Хорватія чи Македонія мають серйозні проблеми на зовнішньополітичному поприщі, головним чином через недостатньо активне співробітництво з Гаазьким трибуналом та через деякі аспекти невирішених внутрішньоетнічних питань (як то питання Косово в Сербії, або прав албанської меншини у Македонії, або повернення сербських біженців у Хорватії), бізнес-кола країн ЄС не баряться зі скуповуванням усього, що можна придбати в даному регіоні. Без перебільшення можна сказати, що Балкани на сьогодні розглядаються як одна з найперспективніших зон інвестування. Тут все, і робоча сила також, — дешеве, країни близькі до ЄС, а перспектива їхнього вступу в Євросоюз не така вже і примарна, що вигідно відрізняє колишні Югославські республіки від України. З іншого боку, великим недоліком, із погляду створення сприятливого інвестиційного клімату, є нестабільність, властива фактично всім країнам регіону тією чи іншою мірою. Мовиться не про міжнаціональні конфлікти. Самі мешканці регіону, за багатьма соціологічними опитуваннями, міжнаціональні конфлікти чи загрозу нової війни ставлять на одне з останніх місць у переліку своїх страхів. Набагато більше їх турбують економічні проблеми, велике безробіття та внутрішньополітичні чвари. У Македонії безробіття сягає 37%, у Хорватії — 19,2%, у Сербії — 25,79%.

Із іншого боку є Східні Балкани — Болгарія та Румунія, куди капітал приходить слідом за політичним рішенням про вступ цих країн до ЄС на початку 2007 року. Незалежно від невирішених внутрішніх проблем, високого рівня безробіття, інфляції та політичних криз. У Болгарії, зокрема, офіційно не мають роботи 11,53% населення, у Румунії — 5,5%.

У зоні, яка розглядається як, у першу чергу, зона стратегічних інтересів і відповідальності ЄС, природно основними інвесторами є європейські країни. Найбільше грошей тут вкладають Німеччина, Австрія, Британія, Греція, Італія, а також Угорщина та Словенія (щоправда, підприємства двох останніх, що виявляють зацікавленість у поширенні своєї діяльності на Балкани, часто належать тим самим німцям чи австрійцям). Серед країн-кредиторів є навіть Японія.

Окрім того, намагається зайняти свою нішу на Балканах і Росія. Провідне місце у російських інвестиціях обіймає «Лукойл». У Сербії, Болгарії, Румунії та Македонії компанія «Лукойл» є одним із найбільших інвесторів. Зокрема, «Лукойл» придбав у 2003 році 80% акцій другого за розміром у Сербії дистриб’ютора нафтопродуктів — «Беопетрол», який володів на той час близько 17% заправок країни. Досить серйозні позиції в «Лукойла» й у Румунії, де російська компанія має близько 200 заправних станцій. Нещодавно було підписано договір на інвестування «Лукойла» в економіку Македонії $50 млн. на побудову у країні 40 бензостанцій та однієї нафтобази. Це другий за розміром інвестиційний проект у країні цього року. $500 млн. було інвестовано протягом п’яти років у економіку Болгарії. Крім того, Росія, через свою державну компанію «Об’єднані енергетичні системи», намагається реалізувати в Болгарії інший крупний інвестиційний проект — придбати дві з трьох виставлених на продаж ТЕС у містах Варна та Русе. І має непогані шанси виграти цей конкурс. Нещодавно крупний російський консорціум «Альфа-груп» заявив про свій намір придбати 51% акцiй сербського оператора мобільного зв’язку — компанії Mobtel. «Руссталь» у цьому році придбала 65% акцiй найбільшого в Чорногорії заводу з виробництва алюмінію. Великим за капіталовкладенням обіцяє бути проект нового нафтопроводу Бургас—Александруполіс, про намір будувати який заявили Болгарія, Греція та Росія.

Позиція США дещо відмінна. Тут традиційно розгорнули свій бізнес тютюнова компанія Philip Morris та Coca-Cola. Smithfield Foods інвестує $800 млн. у промислове виробництво свинини в Румунії. Американська компанія «US steel» придбала металургійний комбінат у Сербії. 29 червня 2005р. президент США Джордж Буш підписав указ про надання преференції Сербії та Чорногорії в торгівлі зi США. У списку 4600 позицій. Тим часом США більшу увагу звертають на реалізацію великомасштабних стратегічних інвестиційних проектів. Найбільшим за капіталовкладенням проектом на Балканах є саме американське інвестування в будівництво нафтопроводу від болгарського порту Бургас до албанського Вльора. Цей проект заслуговує на особливу увагу, оскільки опосередковано може зачепити й українські інтереси. Зокрема, — перспективи наповнення нашого нафтопроводу Одеса — Броди. Балканський нафтопровід довжиною 913 км. в обхід турецьких Босфору та Дарданелл, і з’єднає Чорне море з Адріатикою. Щодня ним транспортуватиметься 750 тис. барелей нафти, яку збираються брати в Росії та в Каспійському регіоні. Вартість проекту — $1,2 млрд.

Тут варто згадати і про румунські плани на нафту. Цього року було заявлено про будівництво ще одного нафтопроводу довжиною 1,319 км від румунського міста Константа, через Сербію та Хорватію, до iталійської Трієсти.

Якщо ж виділяти найбільш пріоритетні сфери капіталовкладень на Балканах, то це — гірничодобувна промисловість (особливо в Македонії), енергетика, зв’язок (фактично всі національні Телекоми або вже продані, або виставлені на продаж), розвиток транспортної інфраструктури (будівництво доріг, модернізація аеропортів), банківська справа, будівництво нафтопроводів, нафтопереробних і зберігаючих підприємств, дистрибуція нафтопродуктів, туризм.

Зі свого боку, для залучення інвестицій уряди балканських країн роблять чимало. Для заохочення іноземних капіталів у Македонії було розроблено систему податкових та інвестиційних пільг, а також програма залучення інвестицій у найбільш пріоритетні для розвитку економічні галузі. Уряд Болгарії з 1 січня зменшив податок на прибуток корпорацій із 19,5% до 15% та розмір ПДВ із 20% до 18%, і заявив, що це не є межею. Створюються спеціальні економічні або індустріальні зони. Але, мабуть, найперспективнішим є проект створення зони вільної торгівлі на Балканському півострові. Спочатку вкладалися угоди про вільну торгівлю або пільгове оподаткування певних груп товарів, між окремими суб’єктами. Як, наприклад, між Сербією, Хорватією та Боснією і Герцеговиною, Косово та Македонією. Сьогодні західні партнери почали всіляко заохочувати створення зони вільної торгівлі між усіма країнами. Так, нещодавно, 3 серпня, на зустрічі в Зальцбурзі (Австрія) прем’єр- міністрів та інших високих посадових осіб країн Південно-Східної Європи, австрійський канцлер Вольфганг Шусель заявив, що таку зону необхідно створити, оскільки «це підвищить економічне зростання в регіоні та сприятиме заохоченню іноземних інвестиції». Його підтримав спеціальний координатор Пакту стабільностi для Південно-Східної Європи Ерхард Бусек.

Те, що Балкани є однією із можливих економічних зон, де Україна цілком спроможна зайняти свою нішу, схоже, розуміє нове керівництво нашої країни. Тут треба зазначити, що Україна потрібна Балканам не менше, ніж Балкани потрібні Україні для реалізації власних інтересів. Недаремно, до нас уже приїжджали і президент Хорватії С. Месич, і президент Македонії Б. Црвенковський. Взаємовигідне співробітництво між нашими країнами може розвиватися на рівноправній основі, оскільки Україна, на відміну від багатьох інших держав, не претендує на домінуючі позиції. Ми не ставимо умов, обов’язкових для виконання при вступі в ЄС. Ми не схильні до панслов’янської риторики, як Росія, і не будуємо своїх великих геостратегічних планів, як США. В нас історично склалися з багатьма балканськими країнами добрі вiдносини. У Македонії і досі пам’ятають про українську допомогу під час македоно-албанського конфлікту 2001 року. Все це не така вже й погана основа для успішного розвитку взаємовідносин у майбутньому.

Ірина ПАВЛЕНКО, кандидат історичних наук, старший консультант Національного інституту стратегічних досліджень
Газета: 
Рубрика: