Тепер вони мають відбутися в найближчі три місяці, за півтора
року до встановленого законом терміну. Невідворотність урядової кризи стала
зрозумілою після відходу від Нетаньягу його правих партнерів по коаліції,
невдоволених останніми мирними домовленостями з палестинцями, досягнутими
в жовтні на Вай-Рівер у США. У свою чергу лідер Партії праці Ехуд Барак,
який висловлюється за продовження мирного процесу, невдоволений непослідовністю
Нетаньягу у замиренні з палестинцями. Колишній вояк ізраїльських командос
Барак є одним із найімовірніших кандидатів на посаду нового прем’єра. В
ізраїльській політиці простежується цікава закономірність — відставні військові
виявляються миролюбніше налаштованими, ніж цивільні. Міністр оборони в
уряді Нетаньягу Іцхак Мордехай погрожував свого часу залишити міністерську
посаду у випадку продовження політики конфронтації з палестинцями.
Інша ймовірна кандидатура на посаду нового глави уряду
Ізраїлю — колишній керівник генштабу Амнон Ліпкін-Шахак, який теж замолоду
служив у складі елітного підрозділу «командос». Зараз він намагається сформувати
центристську партію із «дезертирів» з Партії праці та правлячого поки що
Лікуду. Проте всі сподівання прихильників мирного процесу, за якого б із
кандидатів вони не виступали, здійсняться лише в разі, якщо перемогу здобудуть
не «ортодокси» з релігійних партій, голос яких завжди посилюється в ізраїльському
суспільстві під час криз. Однак через сусідство з арабським світом будь-який
уряд Ізраїлю рано чи пізно змушений буде піти на мирні переговори. Про
це свідчить і приклад самого Нетаньягу — з націонал-радикала він перетворився
ледь не на «голуба миру».
№246 22.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»






