Так, держава – це я, а не те, що вони з нею зробили. І якби кожен усвідомив, що держава – це він, то досі у нас вже була б достойна держава
Ліна Костенко, українська письменниця, поетеса-шістдесятниця, лауреатка Шевченківської премії, Премії Антоновичів

Карел ШТIНДЛ: «Дорога європейської інтеграції дуже корисна для країни»

27 січня, 2005 - 00:00

Чехія — один із нових членів Європейського Союзу. Цю країну можна вважати своєрідним ветераном у лавах НАТО: Прага отримала членство в цій організації раніше за інші держави колишнього соцтабору (разом із Польщею й Угорщиною — в 1999 році). Для України, новий Президент якої визначив пріоритетом своєї політики євроінтеграцію, може виявитися особливо цікавим досвід цих країн. Про перспективи, які відкриваються перед Києвом, в інтерв’ю з Надзвичайним і Повноважним Послом Чехії Карелом ШТІНДЛОМ.

— Раніше на Україну в Європейському Союзі дивилися з певним песимізмом — від неї нічого не чекали, особливо у сфері демократизації. Зараз ситуація змінилася. Чи можна говорити про кардинальні зміни, які допоможуть Україні невдовзі приєднатися до ЄС?

— Так, справді, ставлення до України дуже змінилося. До президентських виборів нас трохи дивувало, що було дуже багато декларацій, обіцянок, які не виконувалися. Це підтверджує мій особистий досвід. Я в Україні вже три роки. Увесь цей час говорили про боротьбу з бюрократією, про урегулювання питань юридичних, про спрощення економічного законодавства — і практично нічого не змінювалося. Сьогоднішній підвищений інтерес до України — це своєрідне поки що тільки збуджене позитивне очікування. Виникла надія, що Президент Ющенко та його команда як у всіх сферах державної влади, так і у сфері громадянського суспільства, яке прокинулося в помаранчевій революції, зможуть швидше та прагматичніше приступити до завдань, які самі собі ставлять.

— Чи не могла б Україна в умовах такого підвищеного інтересу отримати своєрідний «єврокредит» якщо не у вигляді привласнення статусу кандидата на вступ до ЄС, то принаймні у вигляді зміни формату відносин (не на рівні сусідства, звісно)?

— Я б дуже хотів — це моє особисте бажання, але я знаю, що в ньому я не самітній — щоб Євросоюз ясно озвучив перспективу інтеграції до ЄС для України. Я дуже добре пам’ятаю скептичні голоси з Брюсселя, які в березні — квітні минулого року зачиняли двері перед Україною й заперечували можливість інших перспектив. Сподіваюсь, що надалі подібного не буде. Думаю, це буде озвучене в найближчому майбутньому.

— Україна сьогодні намагається добитися перегляду Плану дій Україна — ЄС, щоб перейти від європейської політики сусідства до перспектив отримання членства в ЄС. Наскільки реальний такий поворот подій?

— Думаю, якщо План дій влаштовує Європейський Союз і влаштовував свого часу колишній уряд, то я сумніваюся, що його буде можливо змінити до того, як він почне реалізовуватися. Наскільки мені відомо, в ньому обумовлені дуже важливі та необхідні для України кроки. Я дуже часто кажу про чинник часу — не можна хотіти дуже багато одразу, треба знайти пріоритети. Якщо вже про щось вдалося домовитися з Євросоюзом, окреслені корисні кроки, то треба їх реалізувати. І чим швидше, тим краще. І потім можна спокійно вимагати наступного формального кроку.

— Який формат співпраці України з ЄС у сьогоднішній ситуації має найреальнiший вигляд?

— Першими справді реальними й основними кроками оновленої співпраці повинні стати визнання України країною з ринковою економікою, що дасть можливість вам зробити крок наступний — вступити до Світової організації торгівлі. Цей процес уже досить грунтовно Україною підготовлений. Так, наприклад, із Чехією вже всі протоколи підписані давно. Вступ до СОТ насамперед дуже сприятиме розвитку ринкової економіки в Україні. Крім того, це позитивно позначиться і на політичних відносинах із Європейським Союзом. Далі треба сконцентруватися на внутрішньому розвитку України, який обов’язковий має рухатися в тому ж напрямі, що й зовнішня політика, тобто бути спрямованим на євроінтеграцію. Треба відзначити, що більшість зовнішньополітичних цілей у плані євроінтеграції досягаються саме завдяки успішному й ефективному функціонуванню внутрішньої політики. Якщо ви розвиватиметеся в певному напрямі, то це автоматично наблизить вас до тих структур, до яких ви хочете нарешті вступити. А сама дорога європейської інтеграції дуже корисна для країни — це доводить наш чеський досвід.

— Які саме досягнення чеського досвіду можуть бути використані Україною на її європейському шляху?

— Якщо враховувати внутрішньополітичну ситуацію в Україні, а саме — політичне розділення суспільства, то дуже важливим буде чеський досвід у плані побудови відповідної політичної системи. У нас вона грунтувалася на тому, що рух «Громадянський форум» дав могутні політичні партії. Сьогодні, як мені здається, пан Янукович і його Партія регіонів мають намір побудувати могутню політичну партію на основі його виборців. Тому необхідно створити таку політичну систему, де великі партії могли б протистояти одна одній у рамках конституції та парламентської демократії. Тільки тоді можна чекати нормального політичного розвитку без того, що можна назвати «дуже твердою опозицією».

В економічній сфері дуже важко давати якісь поради, оскільки історія України була дуже тісно пов’язана з Російською імперією, потім з Радянським Союзом. Це дуже ускладнює здійснення тих кроків в економіці, які робили ми. Наприклад, у нас був можливий один із типів приватизації — так звана реприватизація, — коли майно, продукція, нерухомість поверталися колишнім власникам або їхнім нащадкам. Не знаю, чи можливе це у вас. Саме чотири типи приватизації, проведені в Чехії, допомогли сформувати так званий середній клас — це не олігархи, проте й не бідні, а забезпечені люди, які мають свої політичні погляди та становлять основу стабільного демократичного суспільства. Я не хочу сказати, що воно на сьогодні вже повноцінне, але основи його (середній клас) вдалося встановити.

Вiра КОВТИХА, «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments