Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

Карл XVI Густав: монархія — це торгова марка Швеції

16 березня, 1999 - 00:00

Початок на 1-й стор.

Моє гасло — «для Швеції — в ногу з часом», я наголошую
на відкритості й намагаюся бути настільки сучасним, наскільки взагалі це
можливо й прийнятно. Я намагаюся спостерігати за розвитком суспільства.
Бути королем — означає, що я маю бути дуже чутливим, вчасно реагувати на
обставини. Ви знаєте, що в Швеції — відкрите суспільство, в газетах обговорюється
все. Вони часто критикують мене, часто критикують монархію.

Взагалі кожна країна мусить мати свою торгову марку. Монархія
— це торгова марка Швеції. І ви знаєте, за що виступає монархія — для розвитку
суспільства, для захисту традицій.

— Чи не вважаєте Ви, Ваша Величносте, що тоді розмови про
відродження Російської імперії як монархії мають сенс?

— Це дуже складне й велике запитання. Мені важко на нього
відповісти.

— Що для Вас, Ваша Величносте, значить історія відносин
між нашими двома народами? Про що Ви будете говорити з українським Президентом?
Чи знайомі Ви із шляхом, яким іде Україна?

— Коли я вперше був у Києві, я побував у старовинній церкві,
в якій було зображення однієї з шведських принцес, яка вийшла заміж за
київського князя. Я був щиро здивований тим, що такі зв’язки були ще тоді,
в X столітті. Було ще багато чого. Але я думаю, люди в Швеції про це знають
дуже мало, тому що це все було дуже давно. Я сподіваюся, що після візиту
Президента України це трохи зміниться. Я маю щасливу нагоду поговорити
з ним про перетворення у вашій країні. З того, що я чую й читаю, я знаю,
що у вас відбувається позитивний процес демократичної трансформації. Це,
звичайно, дуже важкий перехід, тому що це — створення нової системи. Насправді
кожен має зрозуміти, що таке демократія, які вона надає права і якої вимагає
відповідальності. Часто над цим спочатку не замислюються.

— Ваша активна діяльність на захист довкілля — це хобі,
покликання чи констатація того, що справді існує величезна екологічна небезпека?

— Хочу сказати, що я — оптиміст. Проте якщо ми всі не будемо
опікуватися проблемами захисту довкілля, якщо не будемо достатньо уважними
та обережними, якщо не діятимемо рішуче — труднощі для майбутніх поколінь
будуть неминучими. Але майбутнє прийде з очищенням — якщо тепер застосувати
для цього всі новітні технології, всі знання, які поширюються світом. Кожний
має бути свідомий цього. Я оптиміст ще й тому, що коли все починалося,
в 70-х, ніхто, особливо в країнах, які розвиваються, над проблемами екології
не замислювався. Нині ж по це говорить кожен. Звісно, потрібно перш за
все виробляти максимально «чисту» продукцію, випускати холодильники без
фреону тощо.

— Ваші заняття спортом, про які так багато пишуть газети,
Ваша Величносте, допомагають виконувати Вам монарші обов’язки? Чи це просто
хобі?

— Я вже не настільки спортивний, як було раніше. Але й
досі регулярно займаюся спортом, зокрема лижами, кілька разів на тиждень.
Спорт — це, звичайно, хобі. Але воно допомагає стояти на ногах, завершувати
все розпочате. І спорт — також чудова розвага, яка надає людям можливість
поспілкуватися, зібратися разом. Люди люблять футбол, теніс, лижі. Тому
в мене дуже багато контактів саме через спорт. Звичайно, спорт — чудова
річ і для здоров’я.

— Ваша дочка Вікторія успадкує шведський трон. А які професії
обрали інші Ваші діти?

— Чесно — я не знаю. Вони всі нині ще навчаються, і їхні
уподобання можуть змінюватися, як тільки вони вивчать щось нове. Нехай
спочатку вони складуть іспити, потім уже можна буде говорити про їхній
вибір. Що стосується, наприклад, мого сина Карла-Філіппа, то навесні він
закінчить школу й піде служити до армії.

— У якій країні вони навчаються? Чи можна про Ваших дітей
сказати, що вони надають перевагу комп’ютерові над книжками?

— Не в Америці. Що стосується комп’ютера, то мої діти,
звісно, мають оволодіти ним під час навчання. Але вони ставляться до нього
практично і не надто ним захоплюються.

— Чи готуєте Ви, Ваша Величносте, принцесу Вікторію до
успадкування трону?

— Ні, я так би не сказав. Просто, як за старою сільською
традицією, коли ви хочете щось зробити, — то дивитеся, як роблять ваші
батько й мати. Вікторія просто спостерігає за тим, як поводимося ми під
час виконання офіційних функцій, і, певно, поводитиметься так само. Але
спершу їй теж потрібно закінчити навчання в університеті.

Розмову вів Віктор ЗАМ’ЯТІН, «День»Стокгольм
Газета: 
Рубрика: