Лондонська «Файненшнл Таймс» у вчорашньому номері стверджує,
що переважна більшість іноземних нафтових компаній, які ще недавно з великим
оптимізмом оцінювали перспективи роботи в басейні Каспійського моря і розпочали
там активну діяльність, нині або ж взагалі йдуть з Казахстану, Туркменістану
та Азербайджану, або заморожують там усі нові проекти.
Найважливішою причиною такого стану справ стало різке зменшення
світових цін на нафту, спричинене глобальною економічною кризою і загальною
тенденцією до зниження енерго- та матеріалоємності продукції в економіках
розвинутих країн.
За відсутності магістрального транскаспійського нафтопроводу
Казахстан та Туркменістан не здатні встановити відпускну ціну на нафту
у місцях її видобутку на рівні вищому, ніж $7 за барель — всю різницю зі
світовою ціною, що до того ж впала, «з’їдають» високі витрати на транспортування.
А лише для того, щоби відшкодувати всі витрати на її видобуток і розрахуватися
із західними партнерами, вони — при нинішньому рівні видобутку — повинні
брати не менше $15 за барель. Звичайно, аби видобуток набрав масового характеру
й було вирішено питання транспортування, собівартість значно знизилася
б. Та для цього потрібні великі додаткові інвестиції. А ось саме їх країни
Каспійського регіону найближчим часом навряд чи отримають. Міжнародний
консорціум «Тенгізшевройл» заморозив у Казахстані всі свої нові проекти,
а видобуток на родовищі Карачагінак, яке розробляє міжнародний консорціум
на чолі з «Бритіш Газ» і «Тексако», скорочується. Компанії з Південно-Східної
Азії, які були дуже активні в цьому регіоні ще рік-два тому, нині взагалі
припиняють тут діяльність і розпродають своє майно. Оголосила про закриття
і «Кеспіен Інтернейшнл Петролеум Компані» в Азербайджані.
Американський експерт Майк Кенгес сказав кореспондентові
«Файненшнл Таймс»: «Обсягів (видобутку), яких очікували вже 2000 року,
може бути досягнуто хіба що 2003-го. І це ще в найліпшому випадкові».
Продовження теми на сторінці "Економіка"






