Конституція «двоглавої Європи»
Європейський Конвент, очолюваний екс-президентом Франції Валері Жискар д’Естеном, завершив свою 16-місячну роботу. За майже півтора року дискусій, критицизму, не надто вдалих заяв (серед них — і самого д’Естена) підготовлено проект Конституції Європейського Союзу, який має наприкінці року затверджуватися спеціальною угодою. Неможливо сказати, що проект конституції вніс більше ясності в суперечки навколо того, чим є нині і, тим більше, — буде після свого розширення ЄС — чи це наддержава, чи це федерація, чи це конфедерація. У всякому разі, це об’єднання матиме Конституцію, прапор, герб і гімн і діятиме як суб’єкт міжнародного права. Впадає в очі один з принципів утворення ЄС: культурна і релігійна спільнота. Що може, з одного боку, розцінюватися як натяк Туреччині та Україні. З іншого, — як відповідь на прохання Папи Римського, який наполягав на християнському корінні Європи.
Проект Конституції зберігає принцип «двох президентів»: окрім наявного зараз поста президента Європейської Комісії, передбачається утворення посади президента Європейської Ради терміном на 2,5 року. Утворюється посада міністра закордонних справ (вже подейкували, що на цю посаду вже є реальний претендент — міністр закордонних справ Німеччини Йошка Фішер). Єврокомісари будуть двох сортів: 15 — з правом голосу, 15 — без, з принципом ротації. Запроваджується посада європейського омбудсмена. Рішення прийматимуться не за принципом консенсусу, але за вельми складним до реалізації принципом кваліфікованої більшості: у проекті Конституції ЄС передбачається, що це має бути рішення, підтримане країнами-членами, що складають 3/5 від загального населення Союзу.
У проекті Конституції вперше чітко виписано пріоритет права ЄС над національним правом країн-членів. Вперше з’явилася згадка про боротьбу з тероризмом: країни-члени, згідно з документом, зобов’язуються запобігати терористичній загрозі на території ЄС і надавати країнам-членам ЄС допомогу на їхнє прохання в разі теракту.
Хартія основоположних прав, ухвалена на саміті ЄС в Ніцці, повністю увійшла до проекту Конституції як окремий розділ.
Цінності ЄС. Їх у документі визначено так: людська гідність, свобода, демократія, рівність, верховенство права, повага до прав людини. Суспільство характеризується як суспільство плюралізму, толерантності, справедливості, солідарності та недискримінації. Те, що не може не зацікавити українського читача, міститься ще в двох розділах. Один з них стосується членства і прямо наголошує: кожна європейська країна, що сповідає вказані вище цінності і бере зобов’язання до спільного їм сприяння, може бути членом ЄС. Інший розділ, який стосується «найближчого оточення ЄС», говорить, що ЄС спеціальними угодами запровадить особливі відносини з сусідніми країнами, засновані на повазі до спільних цінностей і спрямовані на встановлення зони процвітання і добросусідства. Отже, ЄС, очолюваний двома президентами, пропонує трохи інший базовий набір цінностей, ніж Сполучені Штати, проголошує теоретичну готовність взяти до свого лона будь-яку готову до цього європейську країну, але відразу страхується «добросусідством».
Хтось уже розцінив ухвалений документ як інструмент для створення супердержави (ці думки поширені в Британії і північних країнах). Хтось, навпаки, вважає, що цього замало. Але вперше у світовій історії група країн, оформлена як союз, виступає з єдиною Конституцією, обов’язковою до виконання.
Проект європейської Конституції тепер направляється до Рима. Італія очолює в ці півроку ЄС. У Римі 1957 року було підписано угоду про заснування Європейських Співтовариств, і Рим прагне увійти до історії як місце підписання конституційної угоди, яка означатиме новий відлік часу.
