Коротко / ПЛАНЕТА

Шенгенська зона розширюється

З 25 березня 2001 року шенгенські угоди поширяться майже на весь Європейський Союз. За повідомленням інформагентства ДПА, цю дату, судячи з усього, буде затверджено завтра на засіданні міністрів внутрішніх справ країн ЄС. У результаті з 25 березня до шенгенських домовленостей приєднаються Данія, Швеція, Фінляндія, Норвегія та Ісландія. Прикордонний контроль збережеться лише в Великобританії та Ірландії. Розширення шенгенської зони, очевидно, спричинить посилення прикордонного контролю на зовнішніх кордонах Євросоюзу.

Російський слід у перуанській політичній кризі

Політична криза, що вибухнула в Перу, відгукнулася луною в Швейцарії, де внаслідок активного розслідування місцевих прокурорів, що співпрацюють зі своїми колегами з Росії і Перу, встановлений його зв’язок із закупівлею російської зброї для цієї південноамериканської країни. Як заявили представники прокуратури Цюріха, вони арештували ще п’ять рахунків, на яких лежать $22 млн., незаконно отримані колишнім головою таємної поліції Перу Владіміро Монтесиносом у ході операцій із закупівлі російської зброї. Раніше, на початку листопада, швейцарські прокурори вже наклали арешт на $48 млн., що належать Монтесиносу, котрий в цей час переховується від перуанського правосуддя. Монтесинос був головним радником президента Перу Альберто Фухіморі до вересня 2000 року, коли в країні вибухнув корупційний скандал, що призвів до відставки Фухіморі, про обставини якої повідомляв «День». Швейцарські прокуроль у передбачуваному відмитті коштів грали фірми, що укладали контракти з російськими зброярами.

Росія і США обговорять ситуацію з поставками російських озброєнь до Ірану

Високопоставлені представники Росії і США зустрінуться у Вашингтоні на цьому тижні для обговорення ситуації навколо поставок російських озброєнь до Ірану, повідомили представники американської сторони. Крім того, США мають намір надіслати наступного тижня групу експертів до Москви для більш докладного з’ясування позиції Росії відносно Ірану. Ситуація в російсько-американських відносинах ускладнилася після того як Росія заявила про вихід iз угоди 1995 року, яка забороняє поставки звичайних озброєнь до Ірану, на що США у відповідь погрозили Росії економічними санкціями.

Барак поступився Лікуду. Проте не повноваженнями

Ізраїльсько-палестинський конфлікт, який триває на Близькому Сході вже два місяці, логічно перейшов (чи радше повернувся) до загострення внутрішньополітичного життя Ізраїлю. Прем’єр-міністр цієї країни Ехуд Барак змушений був погодитися на проведення дострокових виборів під тиском ультраправої ізраїльської партії Лікуд, якою керує добре відомий Аріель Шарон, на долю котрого приписують провокування теперішнього двохмісячного протистояння палестинців й ізраїльтян.

Ехуд Барак насправді не влаштовув праві сили щонайменше останні півроку (при тому, що повноваження прем’єра він отримав лише півтора роки тому і мали тривати вони до листопада 2003). Час від часу наставали пікові моменти, коли висловлення парламентом вотуму недовіри Бараку чи проголошення дострокових виборів були дуже близькі. Владнати їх Бараку вдавалося просто дивом. Місяць тому над главою ізраїльського уряду нависла чи не найреальніша загроза висловлення вотуму недовіри народними обранцями. Уникнути цього Барак зміг тільки після напружених переговорів із опозицією, яка дала йому перерву рівно на місяць. Час збіг. Лікуд відчув чергову необхідність (або ж можливість) натиснути на прем’єра. Цього разу в Барака не лишалося ніякого вибору. Поступатися або ділитися своїми повноваженнями з правими силами, на чому фактично наполягали ізраїльські «яструби» при формуваннi надзвичайного уряду, Барак, очевидно, не хотів. Інший несприятливий факт — затяжний конфлікт iз палестинцями, який був своєрідним каталізатором у процесі з проголошенням дострокових виборів. Лікуду такий розклад обставин цілком на руку. Серед ізраїльської громадськості, стомленої протистоянням із палестинцями, панує думка, аби якнайшвидше розгорнути проти Палестини потужні військові дії. Лікуд, який вчасно відчув нову хвилю в громадській думці, почав цього ж вимагати від поки що чинного прем’єра. Барак, як відомо, наполягав і наполягає на подальшому проведенні мирних переговорів із палестинцями для досягнення хоч би проміжної домовленості з ними. На цьому фоні рейтинги Лікуду різко підскочили. Відтак нічого дивуватися заявам нинішніх ультраправих, нібито будь-який кандидат від Лікуду дуже легко переможе на виборах Барака.

Точної дати проведення майбутніх парламентських виборів в Ізраїлi поки що невідомо. Орієнтовно — 1 чи 8 травня. Лідери основних фракцій Кнессету намагаються наразі встановити прийнятну для всіх дату. Не влаштовуватиме вона, очевидно, тільки Ехуда Барака, який наполягає, аби вибори проводилися аж через дев’ять місяців. Маневр Барака цілком зрозумілий — відтягнути час, спробувати домовитися з палестинцями і цим самим забезпечити собі зростання рейтингів (а заодно й перемогу на виборах). Проте сумнівно, що Лікуд пристане на цю пропозицію. Зайвий ризик для «яструбів», очевидно, абсолютно ні до чого. Тим більше, що більшу половину своїх завдань в анти-Бараківській кампанії їм вже вдалося зробити (у тому числі отримати згоду і від прем’єра). Тепер лишається тільки два парламентських читання, в яких і має бути прийнято законопроекти про майбутні вибори. Водночас Лікуд продовжує й далі сподіватися на поступливість Барака. Учора Аріель Шарон повідомив, що він досі не проти ведення переговорів про створення надзвичайного уряду, якщо запрошення в нього «лікудівців» лишається в силі. І, звісно, якщо прем’єр погодиться на їхні умови — надання значних повноважень, зокрема можливість блокувати будь- яке рішення, що стосується безпеки Ізраїлю.