«Людська» безпека очима молоді

Завтра розпочнеться І Молодіжний київський безпековий форум під назвою «Людська безпека в міжнародних відносинах: міжнародна політика для людей», який збере 50 молодих аналітиків і науковців з-понад десяти країн світу. Цей захід відбудеться за ініціативи Фонду Арсенія Яценюка «Відкрий Україну», який має на меті створити платформу для обговорення молодими лідерами з різних країн актуальних питань міжнародних відносин та зовнішньої політики України. Темою для обговорення на цьому форумі стануть проблеми «людської безпеки» в розбудові міжнародних відносин. Своїм досвідом із молоддю поділяться досвідчені фахівці з Японії, Німеччини, Швейцарії, Нідерландів, США, а також представники міжнародних організацій в Україні (ООН, НАТО, ЄС та інші). «Людська безпека» — новий підхід до розуміння глобального рівня вразливості. Як стверджують прихильники цієї концепції, на противагу традиційним уявленням, що справжнім об’єктом міжнародної безпеки має бути індивід. Напередодні цього форуму «День» звернувся до трьох учасників і поставив їм кілька запитань.

— Чи можуть люди почуватися в безпеці в країні зі слабкими демократичними традиціями?

Філіп ФЛУРІ, директор Женевського центру демократичного контролю над збройними силами:

— Так, люди можуть почуватися в безпеці у країні зі слабкими демократичними традиціями. Але це вже буде інший вид безпеки — недемократичний. Така ситуація характерна для пострадянського простору. За цих обставин безпека держави є першочерговою, а вплив держави — занадто великий. Не варто забувати, що держава тут розуміється не як суспільство, а як апарат. Отже, у безпеці почуватиметься обмежене коло громадян. У решті випадків у країні немає верховенства права, а інтересами індивідів нехтують.

Держава є легітимною тоді, коли вона, відповідно до ідеї суспільного договору, здатна гарантувати людську безпеку своїм громадянам. Вони ж, у свою чергу, делегують частину власних прав державі в обмін на свою безпеку, але не безпеку державного апарату.

— Крайня бідність є величезною проблемою в деяких країнах Азії. Чи є конкретні розв’язання цієї проблеми?

Рісако ІШІЇ, спеціаліст із питань «людської безпеки», Токійський університет (Японія):

— Насправді не існує простого конкретного способу вирішення проблеми крайньої бідності. Це пояснюється, зокрема, наявністю глибоких проблем у першопричинах цієї проблеми. Проте одна річ, яка повинна бути в центрі вирішення цієї проблеми, — розширення прав людини і збільшення можливостей для населення. Насамперед це відповідальність урядів країн, які зіштовхуються з проблемою крайньої бідності; звернутися до людей, донести до них проблему та показати шляхи її розв’язання. Коли ж країни не здатні самостійно з цим упоратися, вирішальною стає роль міжнародної спільноти — міжнародних організацій, урядів та громадянського суспільства розвинених країн. Власне, у цьому і полягає концепція «людської безпеки» — об’єднати всю міжнародну спільноту для захисту кожної людини у світі.

— У чому важливість продовольчої безпеки для України?

Вільямс МЕЄРС, професор, керівник Інституту досліджень продовольчої та аграрної політики, Університет Міссурі (США):

— Україна не є винятком з-поміж багатьох держав із високими або низькими доходами, де є люди, які недоїдають або ж погано харчуються. Навіть у розвинених країнах не всі можуть забезпечити себе продовольством самостійно, без допомоги уряду. Вдалим прикладом тут є США, де протягом нещодавньої рецесії кількість людей, які отримують харчову допомогу, зросла на 20 млн у період із 2007 по 2012 роки й наразі становить 15% усього населення країни. Без цих програм допомоги більшість із цього відсотка недоїдала б.

Погане харчування є проблемою і включає ожиріння, яке є особливо актуальним для США, а в інших країнах — тільки зароджується.

В Україні немає нестачі продовольчих товарів. Це дуже родюча держава. Чимало українців із різним ступенем доходів має власні земельні ділянки, що також збільшує доступ не просто до їжі, а насамперед — до свіжої та здорової їжі. Українські ринки також відкриті для імпорту того, що в цій країні не виробляють.

Однак в Україні, як і в кожному суспільстві, доступ до їжі та нормального харчування не рівний для всіх. Індикатором цього є те, що, відповідно до статистичних даних ООН, очікувана тривалість життя при народженні в Україні та Росії є відносно низькою у порівнянні з країнами Європи. Цей індикатор враховує взаємопов’язані елементи: їжу, дієти, здоров’я, стиль життя. Україна може покращити благополуччя свого населення, але для цього необхідно приділяти увагу дослідженню причин цієї ситуації та шукати можливі вирішення проблеми.

Питання продовольчої безпеки можуть також вплинути на глобальні позиції України, тому що Україна може більше виробляти та експортувати в держави, які потребують допомоги для розв’язання внутрішніх продовольчих проблем.