«Марокко не боїться змін і реформ»
Королівство Марокко — перша африканська країна, яка провела саміт з Євросоюзом, підписала з ЄС угоду про асоціацію і створила Зону вільної торгівлі з цією спільнотою. Марокко є партнером Північноатлантичного Альянсу, бере участь у багатьох операція під егідою НАТО. Як королівству вдалося досягти успіхів у співпраці з ЄС й які уроки воно винесло з арабської весни? Як у Марокко забезпечується політична стабільність, справедливість та історичне примирення, вирішується мовне питання? Про це «Дню» — в ексклюзивному інтерв’ю Посла Королівства Марокко в Україні Абдельжаліля САБУРІ.
— Європа завжди була головним партнером Марокко в його зовнішніх взаєминах зі світом. Відносини ЄС і Марокко давні, багатогранні й мають стратегічну вагу. Фактично ЄС — перший партнер Марокко в усіх галузях — а ще в Євросоюзі живе більшість марокканської діаспори (близько 3 млн осіб).
Перші перемовини між Марокко та ЄС відбулися на початку 1960-х років, після підписання Римського договору через кілька років після здобуття незалежності Марокко. Далі ці відносини розвивалися через підписання цілої серії угод, які щоразу розширювалися і поглиблювалися. Скажімо, Угода про асоціацію 1996-го року набрала чинності в 2000 році після серії ратифікацій, — це всебічна угода, що включає встановлення політичного діалогу, економічну, культурну й соціальну співпрацю, інструменти для фінансової співпраці, а також Зону вільної торгівлі на період 12 років.
— Ваше Високоповажносте, чим обумовлене прагнення вашої країни вступити до ЄС?
— Вибір Марокко на користь Європи бере початок із стратегічної перспективи, чітко визначеної Його величністю королем, який заявив, що рамки відносин між Марокко та ЄС мають бути ширшими, ніж Угода про асоціацію, а з іншого боку, протягом певного часу вужчими, ніж повноправне членство.
У жовтні 2008 року спільний документ між Марокко та Європейським Союзом про встановлення Вищого статусу позначив новий крок у наших відносинах із ЄС. Це підтримка внутрішніх процесів демократизації й модернізації, розпочатих Королівством Марокко. Вищий статус має на меті зміцнення співпраці й політичного діалогу, встановлення спільної економічної зони, розвиток культурних і людських обмінів, а також надання можливості Марокко брати участь у програмах і структурах Євросоюзу.
У цьому контексті в іспанському місті Гранада в 2010 році було проведено саміт ЄС — Марокко, який став першою зустріччю «в верхах» такого рівня.
— Як у вашій країні ставляться до Середземноморського союзу? Чи не бачать у цій ініціативі Франції перепону на шляху вступу вашої країни до ЄС?
— Нова європейська політика сусідства має раціональну мету. Королівство Марокко вважає, що ця політика повинна враховувати особливості й досвід кожної з цих середземноморських держав у сенсі демократичних перетворень, економічної та соціальної модернізації.
Важливо також, щоб Євросоюз вкладав достатні фінансові кошти для досягнення запланованих цілей і враховував, відповідно до принципу диференціації, успіхи, потреби й можливості кожного з партнерів.
Середземноморський союз, в якому Марокко виконує роль Генерального Секретаря — це ідеальна основа для зміцнення регіональної інтеграції по обидва боки Середземного моря. Королівство Марокко бере активну участь у всіх ініціативах, організованих у цих рамках, і вважає, що всі країни-члени повинні демонструвати більшу зацікавленість. Аби конкретизувати ті важливі проекти, які визначені цією організацією.
— Яким бачить Марокко майбутнє Організації Північноатлантичного договору?
— Відносини між Королівством Марокко й НАТО розвиваються на ѓрунті політичного і стратегічного вибору, зробленого Марокко після здобуття незалежності.
Марокко — член Середземноморського діалогу (СД) при НАТО.
Співпраця Марокко з НАТО відображає бажання Королівства брати участь у забезпеченні миру в світі, а саме в сусідніх регіонах. Ось чому Марокко брало участь у миротворчих операціях у Косово, а також в операції «Активні зусилля», спрямованій проти тероризму в Середземному морі.
Разом з іншими партнерами в рамках Середземноморського діалогу Марокко бере участь у новій Стратегічній концепції НАТО.
— Ваше Високоповажносте, в сусідніх північноафриканських державах відбулося кілька революцій. Які уроки з них винесло Королівство Марокко?
— Марокко підтримує прагнення арабського народу до свободи, демократії й гідності. І все ж, Марокко не боїться змін чи реформ. Наша країна має певні особливості.
Перш за все, марокканській монархії понад тисячу років, тож вона є однією з найдревніших монархій світу. Вона діє як справжній гарант національної єдності, спадковості держави й марокканської ідентичності, з усіма її різноманітними складовими. Протягом дванадцяти століть Марокко було монархією з постійними державними інститутами, столицею, власною валютою й усіма елементами суверенної держави.
Після здобуття незалежності однопартійна система в Марокко заборонена, й політичне життя завжди розвивається в контексті плюралізму, різноманіття думок та економічного лібералізму.
Марокко має дієві, здорові політичні інституції, близько тридцяти партій, які включають усі політичні фракції, понад двадцять профспілок й активну опозицію, що забезпечує по-справжньому демократичне політичне життя. Ще в 1996 році в Марокко відбулася справжня зміна уряду, яка привела до влади ліву опозицію мирним і демократичним шляхом.
Реформи в Марокко — це традиція, й вони не мають жодного відношення до арабської весни. Фактично, наше королівство вже давно поставило за мету проведення широкого спектру реформ для зміцнення демократичного процесу й модернізації суспільства.
У цьому відношенні як приклад можна навести три головні реформи, ініційовані Його величністю королем Мохамедом VI, які одностайно вітала міжнародна спільнота.
По-перше, Сімейний кодекс, прийнятий уже в 2004 році, запровадив поняття рівних прав між жінками та чоловіками в сім’ї, поділ відповідальності й захист прав дітей.
Другий приклад — створення в 2007 році Комісії з питань справедливості й примирення. Це унікальне явище для арабського світу, безстрашна ініціатива вирішення всіх справ, пов’язаних із порушенням прав людини за час від здобуття незалежності до 1999 року. Ця Комісія, під головуванням колишнього політв’язня, яка включає в себе всі компоненти політичного й громадянського суспільства, витратила два з половиною роки на розгляд невирішених справ із порушення прав людини і внесла рекомендації щодо зміцнення верховенства права й дотримання прав людини.
Третя реформа — це запровадження процесу прискореної регіоналізації, який, шляхом автономного прийняття рішень і управління, має на меті модернізацію державних структур забезпечення їхнього розвитку і зміцнення демократії на місцевому та регіональному рівнях.
Сьогодні Марокко йде шляхом нового покоління демократичних реформ, які було розпочато в ході перегляду конституції. Минулого року в липні було проведено референдум, у результаті якого більшістю голосів прийнято новий основний закон. Він зміцнив засади марокканської ідентичності шляхом запровадження берберської мови (амазіѓх) як державної поряд з арабською, закріплення особистих і колективних свобод, незалежності правосуддя, поділу гілок влади, зміцнення принципу призначення глави уряду партією, що перемогла на виборах, розширення повноважень парламенту в плані законодавства й контролю й посилення статусу прем’єр-міністра, який став главою уряду.
Ця реформа також закріплює відповідність новій конституції національних інститутів захисту прав людини (як, наприклад, Національна Рада прав людини), ефективного управління і свобод.
— Як у Марокко вирішили мовне питання? Чи важливо мати єдину державну мову?
— У Марокко немає мовної проблеми.
Марокко завжди було відкритою країною, й марокканці зазвичай залюбки вивчають іноземні мови. Володіння французькою, іспанською або англійською — звична справа, особливо в містах.
Цьому є чимало причин, зокрема історичних (присутність французьких колонізаторів у центрі, а іспанських — на півночі й на півдні, в Сахарі), туристичних (Марокко щороку приймає близько восьми мільйонів туристів, в основному з Європи), географічних (Європейський континент від північного узбережжя Марокко відділяє лише 14 кілометрів). Не кажучи вже про наявність великої марокканської діаспори в країнах Євросоюзу.
— Чи змінилося ваше уявлення про Україну після приїзду сюди?
— Перш за все, для мене стало великою честю призначення Послом Його величності короля Мохамеда VI до такої важливої країни, як Україна — однієї з найдавніших держав Європи з надзвичайно цікавою культурою і традиціями.
Мої уявлення про Україну спочатку були не дуже чіткими, але я почав відкривати цю країну для себе, приїхавши сюди кілька років тому. Я зрозумів, які українці доброзичливі, привітні, відкриті й гостинні.
А ще мене вразила краса й розмаїтість природи й багатство культури.
— Як ви оцінюєте мароккансько-українські відносини? З якими труднощами стикалися за час роботи тут, і які є досягнення?
— Цьогоріч ми відзначатимемо 20-ту річницю встановлення дипломатичних відносин між Марокко та Україною. Це справді молоді відносини.
Як я вже неодноразово говорив, наші політичні відносини розвиваються чудово як на двосторонньому рівні, так і на рівні співпраці в рамках міжнародних організацій. У багатьох глобальних питаннях наші точки зору співпадають. Ми ведемо регулярний політичний діалог.
Було б доцільно скористатися цією ситуацією для подальшого розвитку нашої економічної й культурної співпраці.
На мою думку, для досягнення цієї мети є дві важливі передумови.
Перша — важливо розвивати краще розуміння одне одного, а саме — через збільшення кількості візитів у всіх сферах і галузях. Ці візити полегшать контакти між підприємцями, які, на жаль, не мають можливості часто зустрічатися. Зараз триває робота над створенням мароккансько-українського бізнес-центру. Він забезпечить необхідний простір для зустрічей бізнесменів і підприємців з обох боків.
Друга передумова — це встановлення законодавчої бази, що охоплювала б усі наявні сфери співпраці та їхній потенціал. Щодо цього, на мою думку, за останні шість років було досягнуто значних успіхів. Від шести підписаних угод ми перейшли до дванадцяти, і ще більше десятка знаходяться на стадії доопрацювання або обговорення.
Ми сподіваємося, що скоро відкриється пряме повітряне сполучення по лінії Київ — Касабланка. Без сумніву, це сприятиме контактам між операторами в сфері економіки й стимулюватиме туризм.
— Як можна окреслити сфери інтересів Марокко в Україні?
— В економіці обох країн — це важливий, якщо не пріоритетний, сектор. Туризм, суднобудування, гірнича промисловість і видобуток нафти теж можна зарахувати до найперспективніших сфер співпраці.
Торгівля поки що має відносно скромні показники, але потенціал є. Це стосується фосфатів, морепродуктів, свіжих овочів і фруктів та продукції їх переробки, виробів народних ремесел, які експортує Марокко. Щодо України, то вона має метали, деревину, зерно й хімікати.
— Чим ви займаєтесь у вільний час?
— Багато вільного часу я проводжу разом із родиною. Ми часто вибираємося на екскурсії, щоб краще відкрити для себе Україну, її розмаїті краєвиди, багатство історії та культури. На більш особистому рівні я люблю книжки, гарні фільми й спорт. Ще я захоплююся фотографією. Я часто блукаю Києвом із фотоапаратом. Це дає мені змогу побачити місто під іншим кутом зору.
ДОВIДКА «Дня»
Королівство Марокко — повна арабська назва al-Mamlaka al-Magribiyya перекладається як «Західне Королівство», нерідко застосовують коротку назву al-Magrib («Захід»). В Європейські мови слово «Марокко» прийшло від іспанського Marruecos, португальського Marrocos, середньовічного латинського Morroch, що походили від назви тодішньої столиці Marrakesh (Марракеш). Назва Марракеш походить із берберської й дослівно означає «Земля Бога». Конституційна монархія з виборним парламентом. Король Марокко наділений деякими повноваженнями виконавчої влади, в тому числі — право розпуску парламенту. Парламент Марокко двопалатний.
