Ми не підемо польським шляхом,

Виступ Президента Леоніда Кучми перед пресою в Сургуті можна було б розбити на дві частини. По-перше, частина «європейська». За словами Президента, як повідомляє Інтерфакс-Україна, його не зовсім вірно зрозуміли наприкінці минулого тижня в Києві. Тоді Леонід Кучма заявив, що за десять років повинні бути опрацьовані всі напрями перетворень — економічні, політичні, соціальні реформи. З цього багато хто зробив висновок, що завданням є вступ України до Європейського Союзу в 2011 р. «У нас немає жодних шансів до 2011 р. стати членом ЄС», — сказав Президент України в Сургуті. Але завданням є — за десять років наблизитися до вступу до цієї організації за всіма стандартами. І лише тоді, коли соціальні проблеми будуть вирішені на рівні європейських країн, «ми зможемо заявляти, що ми будемо членами Європейського Союзу», — сказав Кучма, як повідомляє Інтерфакс-Україна. Що є справедливим, як і слова про те, що рівень співробітництва між Україною та ЄС залежить передусім від самої України. Відповідно, й те, чи взагалі має Україна шанси вступити до Євросоюзу, чи це з часом перетвориться на сучасний аналог гасла «наша мета — комунізм».

Може, щоправда, викликати питання інша сентенція Президента — «нікому в світі не потрібна ні сильна Росія, ні сильна Україна». Можна, звичайно, зважити на те, що в Києві традиційно в різних місцях говорять саме те, що саме там хочуть почути. А саме ця фраза відбиває домінуючу думку в багатьох російських колах, як і постійні скарги на те, що «нас ніде не чекають». Росія, до речі, зробила все можливе для того, щоб її і чекали і запрошували, принаймні, порадитися. Що ж стосується товарного експорту — то тут дійсно ніхто нікого й ніколи не чекає, оскільки існує таке явище, як конкуренція, яка спричиняє торгівельні війни навіть всередині ЄС.

Мабуть, абсолютно слушною була думка Президента Кучми, яку він висловив на зустрічі з діловими колами в Сургуті, що обидві країни повинні задуматися про майбутнє, зокрема, щоб Росія була не тільки постачальником нафти до Європи, але щоб вона постійно робила кроки в технологічному розвитку. Леонід Кучма переконаний, що Україна і Росія не повинні бути тільки постачальниками сировини та дешевої робочої сили.

Президент також додав, що «ми не повинні йти цим шляхом», пославшись на досвід Польщі, яка зараз iз усіх колишніх соціалістичних країн знаходиться ближче до Європи. Торговельний баланс Польщі, за даними Президента, за підсумками 2001 року — мінус $13 млрд. «Це занадто», — сказав при цьому Леонід Кучма, нагадавши, що з часу виходу Польщі з соціалістичного табору їй пробачили $37 млрд. боргу. Цікаво тільки, як це сприймуть у Варшаві, особливо з точки зору «речника» українських інтересів у Європі.

Друга частина стосувалася вже безпосередньо тюменсько- української тематики. Президент пояснив, що його візит пояснюється перш за все меркантильним інтересом — «що таке Україна без нафти й газу, як і будь-яка країна». Леонід Кучма говорив про зацікавленість і в тому, щоб отримувати й надалі тюменські нафту та газ, і в тому, щоб постачати продукцію, яка є конкурентоздатною. Щоправда, при цьому Президент знову ж таки посилався не на технологічні можливості, а на сільське господарство України.

Іще говорилося про те, що президенти обох країн повинні попрацювати над забезпеченням нормальних умов життя українців, які проживають у російських регіонах, і зокрема, у вирішенні питання пенсійного забезпечення українців, які мають бажання, але не мають можливості повернутися до України. Ці питання чомусь десять років не вирішувалися. Іще Президент Кучма сказав, що зараз iз Росією ведуться переговори про трансляцію в Росії українського телебачення. Це, очевидно, теж відноситься до тих проблем, які за десять років без втручання президентів ніяк не могли бути вирішеними...