Муцуо МАБУЧI: Україна має всі умови для того, щоб стати «тигром»

На тлі протистояння між таборами Президента і прем’єр- міністра і антикризової коаліції після указу голови української держави про розпуск Верховної Ради в Україні гостро постало питання моральності народних депутатів і дотримання ними своїх передвиборних обіцянок. Яку роль у японській політиці відіграє мораль і дотримання слова народних обранців? Чи може японське суспільство впливати на політиків, щоб ті були відповідальними і моральними? Як в Японії оцінюють події довкола нинішньої політичної кризи і які бачать шляхи її розв’язання? Чи може японський досвід і який саме стати в пригоді Україні, щоб модернізуватися і при цьому зберегти національну ідентичність? Що таке сила перетворення по-японськи? Чи може Україна стати «тигром» в Центральній і Східній Європі? Що заважає японському бізнесу прийти в Україну? Про це в ексклюзивному інтерв’ю «Дню» — Надзвичайного і Повноважного Посла Японії в Україні Муцуо МАБУЧІ.

«ВІД ЯПОНСЬКИХ ДЕПУТАТІВ ВИМАГАЄТЬСЯ МОРАЛЬНА ПОВЕДІНКА…»

— На тлі політичної кризи, яка виникла в Україні у зв’язку із розпуском Верховної Ради й обумовленої, на думку багатьох експертів, браком моральності й принциповості українських депутатів, обраних за партійними списками, хотілось запитати вас про те, яку роль в японській політиці відіграє мораль, дотримання слова?

— Дуже вчасне запитання. По-перше, я хотів би сказати, що роль японського парламенту і його функції визначено конституцією Японії. Зокрема, в цьому документі говориться, що парламент є вищим органом державної влади, який представляє інтереси всього народу. Виходячи з положень конституції, ми розуміємо так: парламент складається з високоморальних представників-депутатів, які, власне, і виражають волю всього народу. Але, звісно, реальність є реальністю. Тому я не можу заперечувати того факту, що бувають випадки, коли депутати представляють не інтереси всього народу, а певні особисті інтереси. Таке також трапляється. Але, як я вже сказав, від японських депутатів все-таки очікується і вимагається моральна поведінка, дотримання моральних принципів, і прикладом цього є створення спеціальної комісії з покарань у парламенті Японії. У тому випадку, якщо депутат вчинив погано, його справу розглядають на цій комісії покарань і його карають відповідно до рішення цієї комісії.

— А чи може японське суспільство чи громадська думка впливати на політиків, щоб ті були відповідальними і моральними? Яким чином здійснюється такий вплив?

— Справді, в Японії суспільство може впливати на депутатів і політиків, які ведуть себе не зовсім відповідним чином. Це, в першу чергу, представники засобів масової інформації, а також протести зі сторони виборців. Дійсно, були випадки, коли саме думка і протести суспільства приводили до того, що депутат, який зробив поганий вчинок, втрачав свої повноваження. Щодо парламенту Японії, я хотів би зауважити, що в нас є дві системи виборів: прямі вибори за мажоритарною схемою і пропорційною — за партійними списками. Згідно із законодавством, якщо обраний за списком однієї партії депутат виходить з цієї партії, то він автоматично втрачає свої повноваження і свій мандат депутата.

«…В ЯПОНІЇ НЕ ТРАПЛЯЄТЬСЯ СИТУАЦІЙ З ПЕРЕХОДАМИ ДЕПУТАТІВ ІЗ ОДНІЄЇ ПАРТІЇ В ІНШУ»

— Чи були в історії японського парламентаризму випадки переходу депутатів із однієї фракції в іншу? Якщо так, то як на це реагувало суспільство і політична еліта?

— У Японії був випадок, коли у зв’язку зі смертю депутата, якщо я не помиляюсь, його місце хотів зайняти наступний за партійним списком кандидат, якого до цього було виключено з партії.

Виключений зі списку політик став заявляти, що він є наступним у черзі й тому має стати депутатом. Але в результаті судового слухання суд виніс рішення, що все-таки виключений зі списку партії депутат не має права увійти до складу парламенту. Відтак депутатом став наступний за списком кандидат.

Насправді цей випадок спричинив зміну в законодавстві щодо пропорційної системи виборів. Депутат, який вийшов із партії або перейшов до іншої, втрачає свій депутатський мандат. Як правило, в Японії не трапляється ситуацій з переходами депутатів з однієї партії в іншу. Я думаю, що це можна пояснити традиційним і поважливим ставленням японців до організації, до якої вони належать.

— Яка ваша думка, стосовно позиції Європи, зокрема Ради Європи, яка наполягає на тому, що імперативний мандат є несправедливим і порушує права депутата як людини?

— Ви знаєте, насправді в Японії щодо цього також існують різні думки. І дійсно, є думка про те, що система імперативного мандату порушує право людини і право депутата. Також в Японії проводяться різноманітні дискусії стосовно таких положень конституції, в яких говориться, що депутати обох палат вибрані для вираження інтересів усього народу. Дискусія точиться стосовно значення вибраний, і що означає — представляє інтереси всього народу. — Чи може імператор морально впливати на парламент чи політичні партії або політиків?

— Це досить складне запитання. У конституції говориться про те, що імператор не має права займатися політичною діяльністю. Відтак, це означає, що автоматично він не може впливати на дії політиків і політичних партій. Але ви запитуєте про моральний вплив. У цьому відношенні можна сказати, що все залежить від ставлення окремого депутата до своєї діяльності та, можливо, і його моральності. Згідно з конституцією імператор є символом єдності народу. І, звісно, японський народ і депутати, зокрема, поважають імператора саме як символ нації.

«ПОТРІБНО ДУЖЕ БАГАТО ЧАСУ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ДЕМОКРАТІЯ ДОЗРІЛА…»

— Хотілося почути ваше враження про події в Україні, про сьогоднішню політичну кризу. Яка тут, на вашу думку, роль моралі політиків і народних депутатів? Якщо порівняти наш парламент з японським, чи можливо, щоб у вашому парламенті депутати обливали один одного таким брудом, неймовірними звинуваченнями, що зараз відбувається в нас?

— Таке можливе і в Японії. Тому що все це є ознакою демократичних процесів. Потрібно дуже багато часу для того, щоб демократія дозріла. Вашій країні виповнилося лише 16 років, і все, що зараз відбувається, це, як на мене, є процес становлення демократичної системи в Україні. Ми дуже високо цінуємо те, що в Україні, незважаючи на існування протистояння, немає насильства. Що все-таки до цього часу всі проблеми вирішуються за допомогою переговорів. Це дуже добре. Я хотів би підкреслити, що депутати як лідери свого народу, в першу чергу, у своїй діяльності повинні думати про щастя і процвітання свого народу, і я хотів би звернутися до всіх депутатів з проханням керуватися саме цими принципами.

Хочу також зазначити, що в Японії традиційно дуже чітко розрізняється приватне і спільне. Я думаю, що українські політики також повинні про це пам’ятати, що приватне і спільне — це різні речі. В Японії це дуже важливий момент і дуже важлива основа для політичної діяльності.

— На ваш погляд, як би могла скластися ситуація в Японії, коли б одна сторона, зокрема, як у випадку українського парламенту, спробувала здобути конституційну більшість шляхом підкупу чи переманюванням депутатів з інших фракцій?

— Найперше, це те, що в історії японського парламенту не було такого прикладу. Я думаю, що, скоріше за все, такого й не трапиться.

— Як ви гадаєте, яким має бути вихід з української політичної кризи? Одна сторона наполягає на тому, що це має бути рішення Конституційного Суду, а інша — на перевиборах.

— Мені як послу дуже важко коментувати і говорити про те, який спосіб розв’язання кризи буде правильним. Але, я вважаю, що в основі всіх переговорів і рішення цієї проблеми повинна бути думка про щастя українського народу. Я думаю, що, поставивши в центр саме цю ідею, політики зможуть розглянути способи вирішення проблеми і знайдуть ключ до її розв’язання. Я сподіваюсь, що сторони, які зараз ведуть переговори, досягнуть домовленостей і дійдуть до позитивного і раціонального вирішення ситуації, що склалась.

«ЯПОНІЇ ПРИТАМАННА ТАК ЗВАНА СИЛА ПЕРЕТВОРЕННЯ...»

— Відомо, що Японія свого часу пережила великий період трансформації і переходу з одного укладу до іншого. Як ви гадаєте, що з цього досвіду може стати в пригоді Україні, щоб вона могла модернізуватися і при цьому зберегти національну ідентичність?

— Це дуже гарне запитання. Дійсно, в Японії близько 140 років тому була подібна ситуація, коли потрібно було захищати свої традиції і модернізувати країну. У той час був надзвичайно сильним вплив західної цивілізації, її політичної та економічної системи. Що робила Японія в цій ситуації? Вона перетворювала західні модерні надбання відповідно до своїх традицій. Тобто пристосовувала західні тенденції до своєї культури і до своїх традиційних потреб. Я хотів би сказати, що Японії притаманна так звана сила перетворення. Тобто перетворення всього того нового, що приходить з Заходу відповідно до своїх традиційних і культурних потреб. Іноді буває так, що японці, перетворюючи ці надбання, створюють щось навіть краще, ніж запозичений оригінал. Особливістю японської культури є також і те, що вона, запозичуючи нове, не протистоїть іншим культурам, не руйнує їх. Вона їх запозичує, перетворює й використовує відповідно до своїх традицій. Я думаю, що і Україна, запозичуючи нові західні тенденції, як-от демократія, ринкова економіка тощо, повинна пристосовувати чи застосовувати їх відповідно до своєї давньої традиції й культури. Тому можна сказати, що Японія досягла розвитку, який вона демонструє зараз, саме завдяки тому, що вона на протязі багатьох років зберігала свої традиції й культуру. Україна також, наскільки я можу бачити, бережливо ставиться до своєї історії, культури і традиційних надбань. Я думаю, що ключ до розвитку України, її процвітання лежить саме в цьому — потрібно запозичувати і брати все нове в інших країнах, але все-таки у центрі має залишатися давня культура.

«Я ВЗАГАЛІ ВВАЖАЮ, ЩО УКРАЇНІ ДУЖЕ ПОЩАСТИЛО…»

— Японія вважається фактично єдиною країною у світі, яка не маючи власних енергоресурсів, створила дуже ефективну і конкурентоспроможну економіку. Чи може бути корисним ваш досвід Україні, яка намагається вибудувати високоефективну і конкурентоспроможну економіку?

— Я взагалі вважаю, що Україні дуже пощастило. По-перше, тим, що вона має надзвичайно велику територію, родючі землі. Ця територія майже в 1,6 разів більша за площу Японії. Україна має чудові природні ресурси, починаючи, наприклад, з урану, якого взагалі в Японії немає. Україна має чудовий людський потенціал. Це — високопрофесійні кадри. Україна, як, до речі, і Японія, має багату культуру. Я вважаю, що Японія змогла досягти свого розвитку завдяки, як я вже згадував, силі перетворення, а по-друге, завдяки своїй працьовитості, оскільки японці — дуже працьовитий народ. Я вивчаю зараз історію України і також можу зробити висновок, що українцям притаманнi терпіння і працьовитість, якi дуже високо цінували ще у далеку козацьку добу.

— Але повертаючись до запитання, чи бачите ви з боку українських урядовців бажання вчитися на японському досвіді побудови високоефективної і конкурентоспроможної економіки в умовах відсутності власних енергоресурсів?

— Але хочу сказати, що все-таки в Україні є природні ресурси. Тому вона приречена на розвиток. Звичайно, зараз питання стоїть в іншому — способі мислення і, можливо, у внутрішньому ставленні до навколишнього середовища. Я думаю, що українцям зараз необхідно навчитися розділяти своє і спільне. В політиці це особливо необхідно.

— У 70—80 роках минулого століття була мода називати «тиграми» країни, де спостерігалося тривале і стабільне економічне зростання. Зокрема, тоді багато писалося про азійських «тигрів». Чи може, на вашу думку, стати таким «тигром» у Центральній і Східній Європі Україна? Недавно про це заявив український прем’єр.

— Я думаю, що так. Україна має всі умови для того, щоб стати тигром. Як я вже зазначав, Україна є багатою країною. Вона має ресурси, культуру, населення. Єдине, що необхідно, це все об’єднати і провести гарне управління. Це вже завдання для політиків. Вони повинні мати чітке бачення того, як управляти всім цим багатством.

«…ДЛЯ ЗАЛУЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙ УКРАЇНІ ЗАРАЗ ПОТРІБНО ПОКРАЩУВАТИ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КЛІМАТ»

— Наскільки відомо, на початку 90-х років в Україну приїжджали представники великих японських компаній, які цікавились можливостями нашої країни, зокрема суднобудівною, авіаційною і ракетно-космічною галузями. Але на сьогодні ми не бачимо присутності японського бізнесу в цих галузях. Чи означає це, що великий бізнес вашої країни втратив інтерес до України? Що потрібно, щоб японські компанії прийшли сюди і почали інвестувати в українську промисловість?

— Ви знаєте, можливо це простий збіг, але днями в Україні перебувала дуже велика й потужна делегація Японської федерації бізнесу Кейданрен, яка складалася з керівників найвідоміших і найавторитетнішних японських компаній. Учасники делегації відзначили, що для залучення інвестицій Україні зараз потрібно покращувати інвестиційний клімат. На жаль, досі тут немає достатньої прозорості, й досі існують законодавчі проблеми. Тому вести бізнес в Україні досить складно. Якщо ця система налагодиться, якщо все законодавство буде зрозумілим, якщо буде прозорою система бізнесу, тоді будуть усі умови для того, щоб японський бізнес прийшов до України. Я також знаю, що ця делегація переконалась із пояснень української сторони, представників українського уряду та своїх власних спостережень, що у нас є великий потенціал для співпраці, особливо в галузях енергозбереження, ефективного використання енергії. Це, зокрема, модернізація українських підприємств, використання японських енергозберігаючих технологій для того, щоб ефективно використовувати енергоресурси.

— А як щодо співпраці в суднобудуванні чи ракетно-космічній галузі?

— Я чув про зацікавленість з українського боку стосовно співпраці в галузі ракетобудування й освоєння космосу. Щодо співпраці в космічній галузі, хочу нагадати, що свого часу японці використали український ракетоносій для запуску японського супутника. Але говорити про тіснішу й більш широку співпрацю в цій галузі, мені здається, поки що рано. Це все-таки питання майбутнього. Але воно можливе. Щодо суднобудування, то я думаю, що зацікавлення, насамперед, може бути в модернізації й будівництві портів, покращенні інфраструктури портів, а вже потім можна переходити до будівництва кораблів.

— Як відомо, нещодавно велися переговори про майбутній візит українського прем’єра до Японії. Коли цей візит відбудеться, і які результати можуть бути досягнуті під час цього візиту?

— Якраз зараз між обома урядами ведуться переговори щодо визначення дати цього візиту. Якщо він відбудеться, і Прем’єр-міністр України пан Янукович відвідає Японію, то ми очікуємо, що економічні зв’язки між Україною та Японією поглибляться, і створяться ще кращі умови для глибшого діалогу між нашими країнами, а також буде визначено курс на подальшу співпрацю між нашими країнами.

В ОСНОВІ МАЙБУТНЬОГО РОЗВИТКУ ПОВИННА БУТИ РІЗНОМАНІТНІСТЬ СВІТУ

— Багато політиків та експертів розцінили виступ російського президента Володимира Путіна на Мюнхенській конференції як повернення до часів холодної війни. Як ви сприйняли цей виступ?

— Особисто мене ця промова особливо не насторожила. Я не думаю, що вона може спричинити початок холодної війни, яка була багато років тому. Я вважаю, що не має істотної різниці між ідеями президента Путіна та інших європейських лідерів щодо співпраці у світі. Найважливішим є те, що між паном Путіним та іншими світовими лідерами існує консенсус щодо необхідності такої міжнародної співпраці.

— А як ви прокоментуєте думку деяких експертів, які зазначають, що можливо однополярний світ, у якому домінують США, несправедливий, але він певною мірою забезпечує стабільність у світі. Чи збережеться така стабільність у світі, якщо він стане багатополярним?

— Я б назвав це запитання філософським. Воно досить складне. Якщо проаналізувати історію світу, то ми бачимо, що постійно все змінюється. Аналізуючи історію світу, дуже важко визначити і сказати, яка модель порядку є найкращою. Я також не вважаю, що в нас зараз у світі однополярна система чи однополярна орієнтація. Можливо у військовому плані США і лідирують, але все-таки не можна сказати, що американський вплив поширився на всі країни світу. Я вважаю, що на даний момент основне завдання міжнародної спільноти — знайти відповіді на запитання, яким чином надалі розвивати весь світ — все різноманіття країн.

— Чи можливо таке взаєморозуміння між країнами в світі? Візьмемо конкретну проблему рішення США щодо розміщення елементів американської ПРО в Європі, яка призначена для захисту від можливих пусків іранських балістичних ракет. Це рішення підтримало НАТО. Тим часом Росія, незважаючи на аргументи США і НАТО, виступає категорично проти таких планів. Хоча, зрозуміло, що 10 протиракет, які будуть розміщені в Польщі, ніяк не загрожують російському ядерному арсеналу.

— Напевне, це запитання найкраще задати пану Путіну і Бушу. Але якщо повернутися до поняття багатополярність, я б назвав це дещо по-іншому. А саме — різноманітністю і диверсифікацією. Тобто в основі майбутнього розвитку, я вважаю, повинна бути саме ця різноманітність. Що я маю на увазі? Україна зі своїми традиційними особливостями і своєю національною ідентичністю, Європа і європейські країни, Японія. Саме це може бути основою подальшого розвитку.

«ПОЛІТИКА ЯПОНІЇ НАПРАВЛЕНА НА ПОГЛИБЛЕННЯ ПАРТНЕРСЬКИХ ВІДНОСИН, СПІВПРАЦІ З НАТО»

— Японія є союзником США і співпрацює з НАТО. Яким ви бачите майбутнє співпраці Японії з Альянсом? Чи можливий вступ вашої країни до НАТО?

— Я не думаю, що Японія може стати членом НАТО. Але зараз політика Японії направлена на поглиблення партнерських відносин, співпраці з НАТО. Функції НАТО змінилися порівняно з тим, якими вони були під час холодної війни. Зараз функція НАТО полягає в підтримці і зміцненні миру в різних регіонах світу, у відбудові країн і подоланні наслідків природних катаклізмів. Ця діяльність розповсюджується на весь світ. І Японія також проявляє дуже великий інтерес до надання допомоги в цих трьох областях. Саме тому є можливість подальшого поглиблення співпраці Японії з НАТО.

— А чи припускаєте ви можливість створення НАТО чи подібної організації в Тихоокеанському регіоні, до складу якої входили б Японія, Австралія, Нова Зеландія і, можливо, Тайвань?

— Епоха змінилась, і я не думаю, що таке можливо.