Карен ТОПЧЯН
Ельдар ІСМАЇЛЗАДЕ
Днями вперше після президентських виборів у Вірменії в регіоні
нагірнокарабаського конфлікту перебували співголови Мінської групи ОБСЄ,
високопоставлені дипломати США, Росії та Франції, основна мета яких — ознайомлення
з позиціями Азербайджану, Вірменії та керівництва самопроголошеної Нагірно-Карабаської
республіки стосовно врегулювання найбільш застарілого протистояння на території
СНД.
Першим пунктом закавказького турне посередників стала Вірменія. Адже
саме через нагірнокарабаську проблему залишив свій пост колишній вірменський
президент Левон Тер-Петросян. Нове керівництво країни на чолі з Робертом
Кочаряном представило посередникам з ОБСЄ власну позицію Вірменії в питанні
врегулювання конфлікту. За словами прес-секретаря МЗС Вірменії Арсена Гаспаряна,
котрий розмовляв з кореспондентом «Дня», ця позиція полягає в тому, що
врегулювання має базуватися на так званому пакетному варіанті й без попередніх
умов. Гаспарян також зауважив, що «Вірменія як на компроміс може піти на
невизнання Нагірного Карабаху незалежною державою. Подібний компроміс з
боку Азербайджану — його відмова від ідей карабаської автономії. Майбутні
взаємовідносини Азербайджану та Нагірного Карабаху повинні грунтуватися
на двосторонньому договорі з механізму конфедерації або ж вільної асоціації».
Коментуючи позицію Вірменії, єреванські спостерігачі вважають, що вона
грунтується на військових і політичних реаліях, котрі вже склалися. Більше
того — на їхню думку, це один з варіантів виходу з сьогоднішнього глухого
кута. Хоча в той же час у Вірменії розуміють, що нинішнього року істотного
прогресу в переговорах навряд чи можна досягти через майбутні президентські
вибори в Азербайджані.
Карен ТОПЧЯН Єреван
Такі переговори і раніше проходили дуже складно, однак тепер посередникам
доведеться докласти дійсно максимум зусиль. Після тривалих переговорів
їм все ж таки вдалося умовити екс-президента Левона Тер-Петросяна зайняти
відносно конструктивну позицію, але теперішні вірменські лідери, прийшовши
до влади під націоналістичними гаслами, оголосили про зміну колишнього
курсу і разом з невизнаною НКР наполягають на пов’язанні звільнення окупованих
земель (вірменські збройні сили окупували п’яту частину азербайджанської
території) з визначенням статусу Карабаху.
Азербайджан проти, оскільки, на думку Баку, в цьому випадку карабаські
сепаратисти фактично з позиції сили вимагатимуть незалежності чи якихось
горизонтальних зв’язків Ханкенді (Степанакерта) і Баку. Для Азербайджану,
як неодноразово заявляли його лідери, питання про незалежність НКР не може
бути предметом переговорів. Азербайджан готовий надати Карабаху дуже високий
ступінь автономії. І ось тепер непримиренність Єревана та Ханкенді вже
завела переговори у глухий кут, і дехто в зв’язку з цим навіть не виключає
військових дій. А поетапний план, який передбачає звільнення частини окупованих
земель і повернення біженців, а потім розв’язання питання про статус Карабаху,
причому під міжнародною гарантією, — це все ж таки рішення.
Вірменські лідери заявляють, що після першого етапу, тобто після звільнення
частини окупованих земель і повернення частини біженців, Азербайджан втратить
інтерес до переговорів, але Баку рішуче заявляє, що без другого етапу проблема
не вирішиться, оскільки залишиться нестабільність, а Азербайджану, котрий
підписав великі нафтові контракти, об’єктивно необхідна довготривала стабільність
у регіоні.
Ельдар ІСМАЇЛЗАДЕ Баку
