2012-й можна назвати роком виборів. Зокрема, виборчі перегони відбулися в таких провідних країнах світу, як США, Китай, Росія та Франція, які «створюють погоду» на міжнародній арені. У Сирії розгорілася справжня громадянська війна між урядом та опозицією, вибори президента Єгипту, референдум щодо конституції також визначатимуть хід подій на Близькому Сході та Північній Африці. Окрім цього, 2012-й приніс людству і чимало природних катастроф, актів масових розстрілів. Позитивними можна вважати феєричні спортивні змагання — Євро-2012 і лондонські Олімпійські ігри. Окрасою року стало кількамісячне святкування діамантового ювілею королеви Єлизавети ІІ. Пропонуємо нашим читачам свою версію десяти найвизначніших подій цього року, які визначатимуть подальший розвиток світу.
1. Новий термін Обами і шестирічка Путіна
Вибори президентів — у США та Росії — завершилися переобранням Барака Обами й обранням на третій термін Володимира Путіна. У свою другу каденцію Обамі доведеться виводити країну з боргової ями — 2012 року зовнішній борг США сягнув $13 трлн. На думку експертів, переобрання Обами — хороша новина для ЄС і розвитку трансатлантичних відносин. Але, з другого боку, після виборів американське суспільство розкололося щодо того, як виходити з кризи, й фінансового обвалу. Він може настати з початку наступного року у зв’язку з підвищенням податків для середнього класу. Тим часом Володимир Путін керуватиме Росією шість років, виходячи з нової конституції, й може бути переобраним ще на один термін. Таким чином, він може залишитися при владі до 2024 року. Утім, судячи з реакції суспільства, Путін втрачає популярність, однак намагається «закручувати гайки». На думку експертів, Росія під керівництвом Путіна перетворюється з «режиму електорального авторитаризму» в «поліцейську диктатуру». За рейтингом журналу Forbes, Обама очолив цього року список найвпливовіших людей, і вже вдруге став Людиною року за версією іншого впливового видання — Time. Путін же, за Forbes, посів третю сходинку.
2. Франція, Грузія: перемога популізму. А в КНР — п’яте покоління лідерів
Перемога соціаліста Франсуа Олланда на президентських виборах у Франції над Ніколя Саркозі поклала край 17-літньому домінуванню правих у політиці. Перемогу Олланду принесли обіцянки, які він одразу ж узявся виконувати. Зокрема, він зменшив пенсійний вік з 62 до 60 років, підвищив податки на багатих, які сягнули 75%. Останнє викликало невдоволення у заможних французів та бізнесменів. Відомий актор Жерар Депардьє вже відмовився від французького громадянства і переїхав до Бельгії. Раніше бельгійське громадянство прийняла і найбагатша людина Франції Бернар Арно. Подібно до Франції, завдяки популістським гаслам, відбулася зміна влади і у Грузії. На парламентських виборах у цій кавказькій республіці перемогла «Грузинська мрія» на чолі з мільярдером Бідзіною Іванішвілі. Поки що незрозуміло, як новообраний уряд, на противагу французьким соціалістам, збирається виконувати свої обіцянки. Перші дії Іванішвілі нагадують радше політичні переслідування своїх опонентів. Тим часом, у Китаї відбулася передача влади п’ятому поколінню керівників на чолі з Сі Цзіньпінем, якого було обрано генсеком Комуністичної партії Китаю. А в березні 2013-го за підсумками Всекитайських зборів народних представників його оберуть головою Китайської народної республіки. Політичної ваги Сі Цзіньпіну додає і те, що він очолив Центральну військову раду.
3. «Закон Магнітського» vs «антимагнітський закон» і Pussy Riot
Закінчення року у відносинах між Вашингтоном і Москвою характеризується «війною законів» і зовсім не нагадує період політики «перезавантаження», яку хвалили обидві сторони. В першу чергу, це обумовлено ухваленням США «закону Магнітського?», який вводить візові та фінансові санкції щодо порушників прав людини в Росії, пов’язаних зі справою юриста Сергія Магнітського, який загинув в застінках одного з московських СІЗО. На думку політолога Лілії Шевцової, цей закон — «перша ластівка, яка говорить про те, що Захід готовий до створення загороджувальної системи на шляху російської корупції». Кремль, невдоволений цим законом, ухвалив «антимагнітський закон». За яким громадяни США не мають права на всиновлення російських дітей, що, на думку Шевцової, робить сиріт фактично «заручниками» держави. Міжнародна спільнота бурхливо відреагувала і на іншу судову справу в Росії — ув’язнення учасниць панк-групи Pussy Riot до двох років колонії загального режиму за «хуліганство, здійснене з мотивів релігійної ненависті і ворожнечі». Таким чином російське правосуддя оцінило виступ трьох дівчат з піснею проти Путіна в одному російських храмів.
4. Євро-2012 та лондонська Олімпіада
Серед спортивних подій цього року варто відзначити футбольний чемпіонат Європи-2012, який проводили Польща та Україна, та XXX Олімпійські ігри в Лондоні. Напередодні Євро до України було дуже упереджене ставлення — дорогі ціни на житло, занедбана інфраструктура. Утім, уже після кількох днів з початку чемпіонату туристи та гості змінили своє ставлення до України у кращий бік. За офіційними підрахунками, Україну за час Євро відвідали 1,8 млн туристів. За даними експертів, Україна інвестувала в Євро-2012 близько $14 млрд, із них дві третини не окупляться відразу. Тим часом британська газета The Guardian, посилаючись на власний екзит-пол, повідомила, що переважна частина британців підтримала проведення ігор і вважає, що вони справді варті «кожного витраченого пенса». Перед тим у Лондоні критично відреагували на зауваження кандидата в президенти США Мітта Ромні щодо готовності проведення олімпіади. Для Лондона ці ігри стали вже третіми. Цікаво, що медалі для олімпіади стали найважчими в історії Олімпійських ігор: їх вага становила до 400 грам. У неофіційному медальному заліку збірні країн розмістилися так: 1) США; 2) Китай; 3) Великобританія; 4) Росія. Україна із 20-ма нагородами посіла лише 14-те місце.
5. Нобелівська премія миру ЄС
За «історичну роль в об’єднанні Європи» цьогорічна Нобелівська премія дісталася Європейському Союзу. Церемонія нагородження, на яку прибули голова ради ЄС Херман ван Ромпей, голова Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу і голова Європарламенту Мартін Шульц, відбувалася на тлі фінансової кризи, найгострішої за 54 роки існування європейської спільноти. Призовий фонд у розмірі приблизно 930 тис. євро ($1,2 млн) ЄС вирішив перерахувати на потреби дітей, що постраждали від військових конфліктів. Нобелівська премія, яку дали Європейському Союзу, стала не лише винагородою за 60-річну повоєнну історію, але й викликала чималі дискусії та критичні коментарі. Навіть аргумент заслуженої трансформації континенту із зони війни на зону миру не переконав супротивників рішення Нобелівського комітету і тих, що скептично сприймають саму європейську ідею. До і після церемонії вручення премії звідусіль на адресу Євросоюзу лунала критика.
6. Діамантовий ювілей Єлизавети
У Великобританії та країнах Британської співдружності цього року широко відсвяткували 60-річчя правління королеви Єлизавети ІІ. Її було короновано 6 лютого 1952 року, і дотепер вона залишається верховним правителем у 16 країнах співдружності. Ювілей королеви почали святкувати ще взимку, апогею ж він досяг влітку і завершився святковим парадом і концертом у Лондоні. 86-річній Єлизаветі ІІ за 60 років на троні вдалось утриматися від скандалів та проблем, які важко було б оминути політику на посаді глави держави. До слова, син королеви і спадкоємець трону принц Чарльз не уник скандалів довкола приватного життя. Повноваження королеви Єлизавети ІІ є символічними. Вона не має права проголошувати укази, не висловлює оцінок діяльності уряду і ніяк не виявляє свого ставлення до різних партій чи політиків. А зовсім нещодавно, 18 грудня, королева Великобританії Єлизавета II відвідала засідання кабінету міністрів. Ця подія стала знаменною, беручи до уваги те, що останнім британським монархом, який відвідав засідання кабміну, була прапрабабця Єлизавети, королева Вікторія.
7. Громадянська війна в Сирії
Цей рік не став вирішальним у протистоянні між президентом Сирії Башаром Асадом та опозиційними силами. Жертвами збройного конфлікту, який триває з березні 2011 року, стали 45 тис. людей. У країні відбувається справжня громадянська війна, в якій ініціатива поступово переходить на бік опозиції, яка бере під свій контроль дедалі більше території. Певною віхою стало створення Національної коаліції сирійських революційних та опозиційних сил, яка об’єднала різноманітні угруповання повстанців. Її вже визнали США, Великобританія, Франція та країни Перської затоки. Разом із тим свідченням подальшого послаблення режиму Асада є зростання кількості перебіжчиків із його оточення. Нещодавно шеф військової поліції Сирії генерал-лейтенант Абдул Азіз Джасем Шалаль утік до Туреччини. Події в Сирії зачепили й Україну. Опозиція Сирії, яка бореться з солдатами президента Башара Асада, викрала українську журналістку Анхар Кочнєву, яка працювала на російські ЗМІ. Наразі МЗС України продовжує переговори щодо звільнення журналістки.
8. Загибель «Конкордії», ураган Сенді й тайфун Пабло
У січні італійський лайнер «Коста Конкордія», здійснюючи круїз по Середземному морю, сів на мілину поблизу острова Джиліо. Окрім загибелі восьми осіб, узбережжю Тоскани загрожує екологічна катастрофа. За оцінками експертів, власник затонулого лайнера — італійська компанія Costa Crociere — зазнає збитків приблизно на 1,5 млрд євро. Вартість самого судна оцінюють в 500 млн євро. Крім того, компанії потрібно виплатити пасажирам різні компенсації, розмір яких складе близько 1 млрд євро. В результаті руйнувань, завданих ураганом Сенді, який вирував на Східному узбережжі США восени 2012 року, сума матеріального збитку досягла близько $20 млрд. Жертвами стихії стали щонайменше 40 осіб, понад 7 млн були залишені без електрики, багато будинків було зруйновано, а транспорт паралізовано. Сенді називають найдорожчою природною катастрофою за всю історію США. Також руйнівним виявився і тайфун Пабло, який спричинив повені та руйнування на Філіппінах. Його жертвами стали понад 1 тис. осіб. У зоні лиха зруйновано десятки тисяч будинків, порушено електропостачання. Прямий економічний збиток перевищив $200 млн.
9. Морсі та конституція розбрату
У Єгипті справджуються найгірші сподівання арабської весни. Після повалення режиму Хосні Мубарака в результаті парламентських виборів до влади прийшли представники ісламістського руху «Брати-мусульмани». Згодом на виборах президента перемогу здобув і їхній представник Мухаммед Морсі. Він переміг колишнього прем’єра Ахмеда Шафіка. Дії нового президента, який ухвалив низку указів та проведення конституційного референдуму, викликали масу протестів на всесвітньо відомій площі Тахрір, де розпочиналося повалення авторитарного режиму Мубарака. Зокрема, громадськість звинувачує Морсі в тому, що він прагне завдяки змінам у законодавстві збільшити свої повноваження і стати де-факто «фараоном». Опозиція заявляє, що нова конституція, яку підтримало на референдумі 63% єгиптян, відповідає лише інтересам ісламістів, зраджує ідеали революції, яка скинула Мубарака. За словами ж Морсі, новий основний закон гарантує право на вільнодумство й освіту. Він також вважає, що тепер Єгипет може рухатися вперед, домагаючись більшої безпеки і стабільності.
10. Масові розстріли у США та Франції
Кілька масових розстрілів у США виявилися приголомшливими для американського суспільства цього року. І весь світ був вражений розстрілом у початковій школі Сенді Хук (Коннектикут) 28 осіб, серед яких 20 дітей. Убивши учнів і викладачів, 20-річний злочинець наклав на себе руки. Після цього у США оголосили чотириденний траур. Запам’ятається надовго американцям і прем’єра заключного фільму про Бетмена... У ніч на 20 липня в місті Аврора (Колорадо) під час сеансу 24-річний аспірант влаштував стрілянину по глядачах. Підозрюваного вдалося затримати одразу ж. Його жертвами стали 12 людей. Час від часу подібні інциденти відбувалися протягом року і в Європі. У березні біля нічного клубу на півночі Франції озброєний чоловік поранив щонайменше десятьох. Стрілець відкрив вогонь після того, як йому відмовили у вході до закладу. Інцидент біля міста Камбре стався рівно через тиждень після аналогічного випадку в сусідньому місті Лілль. Прикладом наростаючої міжнаціональної та міжконфесійної ворожнечі став напад на єврейську школу в Тулузі у липні. Четверо осіб, серед них троє дітей, загинули. Тулузьким стрільцем виявився 23-річний Мохаммед Мера. Вбивця загинув у результаті штурму місцевою поліцією.
